Постанова 4851 № 520/14181/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 р. Справа № 520/14181/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Донець Л.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 (головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В.) по справі № 520/14181/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 24.12.2019, ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати відмову відповідача в призначені пенсії за віком позивачу на пільгових умовах за списком № 2 протиправною; зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, починаючи з 30.11.2018. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 520/14181/19 відмовлено в задоволенні адміністративного позову. Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення правового спору. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 30.11.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах та надав пакет документів. Відповідач своїми листами від 14.02.2019 та від 18.09.2019 відмовив позивачу у призначенні пільгової пенсії та повідомив, що зарахував до пільгового стажу роботи позивача стаж роботи з 02.02.2009 по 02.08.2016 на підставі довідки № 5-15 від 16.04.2019 - 6 років 9 місяців 17 днів. Суд першої інстанції, під час відмови у задоволенні позову, дійшов до висновку про те, що подані позивачем документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 свідчать, що загальний трудовий стаж заявника складає - 34 роки 11 місяців 15 днів, пільговий стаж за списком № 2 складає 6 років 9 місяців 17 днів (довідка вих. № 5-15 від 16.04.2019), що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тому позивач не має права на призначення вказаної пенсії. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92. Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №

162. Пунктом «б» розділу XXIX Списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів України СРСР від 22.08.1956 № 1173, посади майстра та виконроба відносяться до посад, праця на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно Розділу 22900000 XXVII Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26,01.1991 № 10, посади майстрів будівельних і монтажних робіт (22900006-23419) та виконробів (22900006-24441) відносяться до посад, праця на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно Розділу XXVII Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, посади майстра будівельних і монтажних робіт (22900006-23419), виконроба (22901006-24441) відносяться до посад, праця на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно Розділу XXVII Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, посади майстра будівельних і монтажних робіт (276), виконроба (276) відносяться до посад, праця на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 (далі - Порядок № 18-1). Відповідно до п.п. 3-6 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії). Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань. Комісії діють у відповідності до цього Порядку. Склад Комісій затверджується начальником головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Головою Комісії є начальник головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Основними завданнями Комісії є: розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку; участь у підготовці методичних посібників з розгляду питань про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Пунктом 11 Порядку № 18-1 передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: заяву про підтвердження стажу роботи; документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); трудову книжку; документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. За обставинами справи, позивач надав заяву про підтвердження стажу роботи за Списком № 2 за період роботи з 07.08.1986 по 18.10.1991 та з 10.03.1993 по 03.06.1997 з переліком документів, які додаються, та зазначив про розгляд справи без участі заявника. Вищезазначені документи управлінням направлені на Комісію при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Позивач надав документи: довідку про період роботи з 07.08.1986 по 18.10.1991 в будівельно-монтажному потягу № 512 треста "Південтрансбуд" (далі - ВАТ "Бєлгородтрансбуд") на посаді стр. мастером (архівна виписка № 342 від 26.06.2018, видана відділом муніципального архівного фонду управління документального забезпечення адміністрації міста Бєлгород); довідку про період роботи з 12.09.1991 по 09.03.1993 на посаді прораба, та з 10.03.1993 по 03.06.1997 на посаді виконроба у будівельно-монтажному поїзді № 7 тресту "Південтрансбуд" (далі - ПП "Протон-2") (архівна довідка архівного відділу Лозівської міської ради № 01-58/794 від 13.08.2018). Для підтвердження пільгового стажу роботи на підприємстві, яке ліквідоване без визначення правонаступника, документи позивача направлені відділом на розгляд Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області для підтвердження стажу роботи на пільгових умовах. Згідно з архівним витягом від 26.06.2018 № 342 реєстр про ліквідацію підприємства без правонаступника на зберігання у відділ не надходили. Підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача стало неподання заявником на розгляд Комісії документів про припинення діяльності ВАТ "Белгородтрансбуд" в результаті ліквідації. Колегія суддів критично оцінює висновки відповідача про відсутність даних про реєстраційні дії, оскільки, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем на розгляд Комісії надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб з сайту ФСН Росії про припинення діяльності Профспілкового комітету Белгородтрансбуд. Колегія суддів зазначає, що лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тому збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.10.2019 у справі № 234/4585/17, від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а. За матеріалами справи, запис трудової книжки позивача щодо спірного періоду виконано чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містить інформацію про період роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких внесено запис. Колегія суддів зазначає, що посилань на недоліки у заповненні трудової книжки позивача чи певні дефекти окремих записів відповідачем не зроблено. За цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для розгляду вищевказаного періоду Комісією. Разом з тим, за змістом листа відповідача від 18.09.2019 та архівної довідки від 13.08.2018 №т01-58/794, в архівному фонді Командитне товариство "Будівельно-монтажний поїзд № 7" значиться позивач, який працював головним інженером з 12.09.1991 (наказ № 85 від 11.09.1991), прорабом з 10.03.1993 (особова картка ф Т-2, де вказаний наказ № 29 від 10.03.1993) по 03.06.1997 (наказ № 56 від 03.06.1997). Накази про проведення атестації робочих місць на зберігання не надавалися; заявнику надавалась відпустка без збереження заробітної плати у період з 05.05.1997 по 02.06.1997. За обставинами справи, на розгляд Комісії надано копію наказу Командитного товариства Будівельно-монтажний поїзд № 7 від 01.07.2000 № 32 "Про завершення атестації робочих місць, яким затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій та посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення", де не передбачені виконроби. Колегія суддів зазначає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а. У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для підтвердження Комісією періоду з 10.03.1993 по 03.06.1997. Крім того, позивач надав пільгову довідку вих. № 5-15 від 16.04.2019, довідку про знаходження у відпустках без збереження заробітної плати вих. № 5-16 від 16.04.2019, довідку про перейменування ТОВ "АСТРА МЛИНЕВАТОРБУД" вих. № 5-17 від 16.04.2019. Проте, відповідачем не надано правової оцінки даним довідкам та щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи на будівництві промислових будівель та споруд в ТОВ «Астра Млинелеваторбуд». Стосовно зарахування періоду навчання до пільгового стажу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. За матеріалами справи, відповідно до копії трудової книжки, з 01.09.1982 по 30.06.1986 позивач навчався за професією промислове та цивільне будівництво (запис № 6-7 трудової книжки, диплом № НОМЕР_1 ). Позивач, після закінчення навчання 30.06.1986, з 07.08.1986 по 10.09.1991 працював старшим майстром в «Будівельно-монтажному поїзді № 512» (запис № 8-9 трудової книжки, довідка від 26.06.2018 № 342). Так як стаж роботи за Списком № 2 за період роботи з 07.08.1986 по 18.10.1991 протиправно не підтверджено, а перерва між навчанням та роботою не перевищує трьох місяців, наявні підстави для зарахування навчання позивача з 01.09.1982 по 30.06.1986. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що подані позивачем документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах свідчать, що пільговий стаж є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тому позивач має право на призначення вказаної пенсії. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення правового спору, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову, а апеляційна скарга підлягає задоволенню. Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з абз 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 6 ст. 139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією № 81672 від 19.12.2019 (а.с. 4). Крім того, позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на судове рішення в розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн 72 коп, що підтверджується квитанціями № 90494 від 13.03.2020, № 99373 від 05.06.2020 (а.с. 72, 84). Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог, то вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат та стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп, сплачений при зверненні до суду з позовом, та у розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн 72 коп, сплачений при зверненні до суду з апеляційною скаргою. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 520/14181/19 - скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.02.2019 та від 18.09.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 30.11.2018. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп, сплаченого при зверненні до суду з позовом, та у розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн 72 коп, сплаченого при зверненні до суду з апеляційною скаргою, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ - 14099344). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.О. Донець Судді В.А. Калиновський О.М. Мінаєва