Постанова 4823 № 638/17192/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 30 вересня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 638/17192/19 Головуючий у першій інстанції Ченцова С. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1008/20 Чернігівський апеляційний суд у складі : головуючої-судді Шитченко Н.В., суддів Онищенко О.І., Скрипки А.А., із секретарем: Бивалькевич Т.В., скаржник: ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність органу примусового виконання, місце ухвалення судового рішення місто Чернігів, дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції 01 липня 2020 року. У С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 6-2381/09, виданий 31 грудня 2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, та скасувати постанови приватного виконавця Кудряшова Д.В.: про відкриття виконавчого провадження № 60367739 від 21 жовтня 2019 року, про накладення арешту на майно боржника від 21 жовтня 2019 року та про розшук майна боржника від 29 жовтня 2019 року. У мотивування своїх вимог зазначала, що приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий лист поза межами строків, передбачених ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», та незаконно виніс постанови про відкриття провадження та накладення арешту, що призвело до порушення її прав щодо вільного користування власними коштами та майном. Ухвалою від 11 листопада 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання передав на розгляд до Новозаводського районного суду м. Чернігова. Ухвалою від 26 червня 2020 року Новозаводський районний суд м. Чернігова у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи судове рішення незаконним та посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити її скаргу у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість скарги та недоведеність обставин на її підтвердження. Скаржниця указує, що ухвала від 26 червня 2020 року жодним чином не відповідає приписам ч. 1 ст. 260 ЦПК України, якою визначені вимоги щодо змісту ухвали суду. Зазначає, що у виконавчому листі зроблена відмітка про повернення виконавчого документа на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», натомість суд у своїй ухвалі з незрозумілих причин указав, що 04 вересня 2018 року Київським ВДВС м. Харків ГТУЮ винесено постанову про повернення виконавчого листа на підставі п. 7 ст. 37 Закону, у той час, як виконавчий лист ніяких відміток із зазначенням дати повернення не містить. Звертає увагу на ту обставину, що відповідно до укладених 26 вересня 2016 року договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 11 квітня 2008 року, саме до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним між нею та ПАТ «Альфа-Банк», тому, звернувшись 21 жовтня 2019 року до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, АТ «Альфа-Банк» діяло недобросовісно, оскільки більше трьох років вже не мало права грошової вимоги до неї, як боржника. У наданому відзиві приватний виконавець Кудряшов Д.В., вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, а судове рішення законним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Доводи відзиву зводяться до того, що виконавчий лист № 6-2381/09 повністю відповідав вимогам ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», якою визначений перелік підстав повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття його до виконання. Виконавець указує, що не мав жодних підстав, визначених чинним законодавством, для неприйняття виконавчого листа до виконання. Крім того, відповідно до положень ст. 12 Закону строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а матеріали справи свідчать про те, що постановою Київського ВДВС м. Харків від 04 вересня 2018 року виконавчий лист повертався стягувачу, про що є відповідна відмітка у документі. Наголошує на тому, що сам факт звернення стягувача до суду із заявою про отримання виконавчого документа, подання стягувачем виконавчого документа до примусового виконання та його невиконання боржником свідчить лише про те, що ОСОБА_1 , всупереч ч. 5 ст. 19 Закону, вже досить тривалий час ухиляється від виконання своїх зобов`язань та рішення суду. Звертає увагу, що в своїй скарзі ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтувала, чим саме наведені на її думку порушення зачіпають її законні права та інтереси як боржника у виконавчому провадженні та не доводять такого характеру дій приватного виконавця, які спричинили порушення її суб`єктивного права, яке можливо захистити шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Стверджує, що ним, як виконавцем, у повній мірі вжиті заходи з повного виконання виконавчого листа з дотриманням приписів ЗУ «Про виконавче провадження, ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Конституції України. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а судове рішення змінити в частині мотивів відмови у задоволенні скарги, враховуюче наступне. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не пропущений, враховуючи те, що виконавчий лист № 6-2381/09 вже повертався стягувачу, а підставою виникнення обтяження була постанова Московського ВДВС м. Харкова про арешт майна боржника від 12 квітня 2017 року, отже визначені чинним законодавством підстави для неприйняття виконавчого листа до виконання у приватного виконавця були відсутні. Суд указав, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» у постанові про арешт майна боржника виконавцем правомірно було зазначено суму заборгованості за виконавчим листом, в рахунок забезпечення погашення якої і був накладений арешт. Також районний суд констатував, що з урахуванням інформації про наявність у власності ОСОБА_1 рухомого майна та грошових коштів, постанови про арешт майна боржника та про його розшук винесені з дотриманням положень ч.ч. 2, 4 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження». Однак апеляційний суд вважає помилковими викладені судом першої інстанції мотиви для відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 , виходячи з наступного. У справі встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 30 червня 2009 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно стягнуто на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі: за кредитом 86 478,62 грн, по процентах 5 025,19 грн, по пені 29 555,92 грн (а.с. 88-94). Ухвалою від 30 грудня 2009 року Новозаводський районний суд м. Чернігова задовольнив заяву ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 30 червня 2009 року (а.с. 96). На виконання указаного рішення третейського суду 31 грудня 2009 року Новозаводський районний суд м. Чернігова видав виконавчий лист № 6-2381/09 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 121 059,73 грн (а.с. 101-102). 21 жовтня 2019 року до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. надійшла заява АТ «Альфа-Банк» про примусове виконання виконавчого листа № 6-2381/09, виданого 31 грудня 2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № SМЕ0011618 у сумі 121 059,73 грн та судових витрат по сплаті третейського збору в сумі 800 грн, а всього у розмірі 121 859,73 грн (а.с. 119-120). 21 жовтня 2019 року приватний виконавець Кудряшов Д.В., керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження», виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 60367739, зобов`язавши боржників подати декларацію про доходи та майно (а.с. 99-100). З наданої на запит приватного виконавця відповіді ПФУ від 22 жовтня 2019 року про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи вбачається, що ОСОБА_1 працює в ПП «Ательє Турнюр» (а.с. 139). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-10а, площею 450,6 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_2 (а.с. 133-134). 21 жовтня 2019 року приватним виконавцем винесені дві постанови: про арешт коштів боржника (грошові кошти, що містяться на рахунках АТ КБ «ПриватБанк») та арешт майна боржника (все рухоме та нерухоме майно) (а.с. 136, 138). Згідно з витягом з ІС ДП «НАІС» від 29 жовтня 2019 року за боржником зареєстровано транспортний засіб марки CITROEN JUMPER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску (а.с. 141). 29 жовтня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, зокрема, транспортного засобу марки JUMPER CITROEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску (а.с. 143). 26 грудня 2019 року до приватного виконавця надійшла заява АТ «Альфа-Банк» про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с 156). 26 грудня 2019 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 164). Звернувшись до суду зі скаргу на дії державного виконавця, ОСОБА_1 зазначала, що приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий лист поза межами строків, передбачених ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», та незаконно виніс постанови про відкриття провадження та накладення арешту, що призвело до порушення її прав щодо вільного користування власними коштами та майном. Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи. За приписами ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується. Тобто указана норма імперативно передбачає участь усіх трьох сторін виконавчого провадження у розгляді скарги на дії державного виконавця або органу державної виконавчої служби. Зі змісту скарги ОСОБА_1 вбачається, що АТ «Альфа-Банк», яке є стягувачем у виконавчому провадженні, а також ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які є солідарними боржниками у виконавчому провадженні, учасниками справи зазначені не були. Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи судом першої інстанції указані особи до участі у справі не залучались і, відповідно, скаргу ОСОБА_1 не отримували, пояснень з приводу предмету спору не надавали, про існування даного судового провадження не обізнані. У той же час, визначення процесуального становища стягувача та боржника, а також залучення їх до участі у справі на стадії апеляційного розгляду діючим законодавством не передбачено, а вирішення скарги безпосередньо зачіпає права стягувача та боржників, оскільки ОСОБА_1 просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження в рамках виконання судового рішення про стягнення на користь АТ «Альфа-Банк» грошових коштів в солідарному порядку з трьох боржників. Таким чином, за відсутності участі у вирішенні даного спору усіх сторін виконавчого провадження колегія суддів вважає недоцільним та передчасним надання правової оцінки правовідносинам, які виникли, оскільки указане автоматично призведе до вирішення питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Крім того, з наявної у справі відповіді директора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 02 квітня 2020 року вбачається, що 26 вересня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № SМЕ0011618 від 11 квітня 2008 року, що був укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи». В цей же день, 26 вересня 2016 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № SМЕ0011618 від 11 квітня 2008 року перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а.с. 86), яке також не залучалось до участі у даній справі. За положеннями п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни судового рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії, бездіяльність органу примусового виконання, при цьому навів невірні мотиви для такої відмови, а отже ухвалу суду, у відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, належить змінити в частині мотивів відмови у задоволенні скарги. Керуючись ст. 367, 374, ч. 4 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2020 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні скарги. В іншій частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 жовтня 2020 року. Головуюча: Судді: