Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/9973/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 30 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/9973/14 Головуючий у першій інстанції Діденко А. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1481/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Висоцької Н.В., Шитченко Н.В. секретар судового засідання Зіньковець О.О. учасники справи: ОСОБА_1 (боржник), Акціонерне товариство «Сенс Банк» (стягувач) особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2026 року (суддя Діденко А.О., місце ухвалення м. Чернігів, дата складання повної ухвали 26.03.2026) у справі за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, У С Т А Н О В И В: У лютому 2026 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк») звернулося із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа №751/9973/14, виданого 22.10.2014 Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №800003176 у розмірі 524003,41 грн та судових витрат. Вимоги заяви обгрунтовані тим, щона підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 05.08.2014 у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист №751/9973/14 від 22.10.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №800003176 у сумі 524003,41 грн та судових витрат. ПАТ «Альфа-Банк» отримало даний виконавчий лист і скерувало для подальшого примусового виконання за належністю. Надалі цей виконавчий лист пред`являвся неодноразово до виконання. Згідно відмітки на виконавчому листі державним виконавцем 29.06.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а 03.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л.А. виконавчий лист повернуто без виконання згідно п. 2 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження». АТ «Сенс Банк» зазначає, що виконавчий лист не втрачено, він перебуває у розпорядженні банку й питання видачі дубліката не порушується. Однак виконавчий лист не може бути пред`явлено до виконання у зв`язку зі спливом строку до вирішення питання судом про його поновлення. На переконання установи банку причини пропуску строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання є поважними, оскількиу період з 26.11.2018 (дата реєстрації речового права - право власності за стягувачем АТ «Альфа-Банк» у порядку позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки) по 26.07.2022 (дата внесення відомостей до реєстру про припинення права власності) іпотечне майно перебувало у власності стягувача, тривав судовий розгляд спору про скасування рішення про державну реєстрацію й з огляду на положення ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» банк був позбавлений можливості пред`явити виконавчий лист до виконання, а також подвійне стягнення за основним зобов`язанням було б протиправним. З 26.07.2022 у стягувача знову з`явилося право вимоги заборгованості за зазначеним кредитним договором, оскільки квартира, яка є предметом іпотеки, вибула з власності АТ «Альфа-Банк» у власність ОСОБА_1 АТ «Сенс Банк» вказує, що період часу на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання (29.06.2017 29.06.2020) значно співпав із періодом перебування квартири у власності банку, а з 24.02.2022 в державі було введено воєнний стан і 26.03.2022 набрали чинності зміни до Завкону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки наразі заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 не погашена, рішення суду не виконано, то стягувач клопоче про поновлення пропущеного з поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2026 року заяву АТ «Сенс Банк» задоволено. Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа №751/9973/14, виданого 22.10.2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №800003176 у сумі 524003,41 грн, а саме: за кредитом 491256,61 грн, по відсотках 20900,97 грн, по пені 11845,83 грн, витрати по сплаті третейського збору в сумі 400,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» судові витрати в сумі 243,60 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить дану ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вказаної заяви АТ «Сенс Банк» відмовити. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 узагальнено зводяться до того, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи. Апелянт зазначає, що погоджується із висновком суду першої інстанції, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 29.06.2020. Однак вказує, що зробивши висновок про те, що до 26.07.2022 пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання було б незаконним, місцевий суд не надав жодної оцінки тій обставині, що АТ «Сенс Банк» звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання лише у березні 2026 року, оскаржувана ухвала не містить жодних посилань на те, які поважні причини заважали заявникові звернутися із заявою до суду протягом майже чотирьох років з моменту, коли іпотечне право було зареєстровано за боржником. Також звертає увагу, що банк був стороною судових проваджень №205/5041/19, №205/7973/21, приймав участь у розгляді справи і достеменно знав про зміст ухвалених Ленінським районним судом рішень щодо скасування реєстрації спірної квартири за АТ «Альфа-Банк». Крім того, акцентує увагу, що банк у своїй структурі має відділ з питань кредитної заборгованості, до обов`язку якого входить моніторинг виконання сторонами кредитних зобов`язань та вжиття заходів щодо погашення наявної заборгованості. Скаржник наголошує, що не оспорює обов`язковості судових рішень та обов`язку по їх виконанню, проте вважає, що таке виконання повинно відбуватися у порядку та спосіб, визначений законодавством. На переконання апелянта, за відсутності будь яких даних про вжиття стягувачем заходів, які б свідчили про його зацікавленість у виконанні рішення суду на його користь протягом майже чотирьох років з моменту реєстрації спірної квартири за боржником, наведені банком підстави та надані докази не підтверджують поважності причин для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа для виконання. Додаткові пояснення скаржника фактично є доповненням до апеляційної скарги й не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки всупереч вимог ч. 1 ст. 364 ЦПК України подані після спливу строку на апеляційне оскарження й без клопотання про поновлення цього строку. Стягувач АТ «Сенс Банк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Однак, даний відзив на апеляційну скаргу не може бути прийнятий і підлягає поверненню без розгляду стягувачу, оскільки всупереч вимог ч. 6 ст. 178, ст. 360 ЦПК України до відзиву не додано документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_2 на представництво АТ «Сенс Банк», тоді як інтереси банку в суді першої інстанції здійснювала інша особа ( ОСОБА_3 ). Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку. Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України). За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини. 18 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №800003176, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на суму 49480 доларів США, строком повернення 18 лютого 2023 року, цільове використання кредиту на власні потреби (а.с. 4-7). Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 05.08.2014 у справі №2130-1/727/14 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №800003176 від 18.02.2008 у сумі 524003,41 грн, а саме: за кредитом - 491256,61 грн, по відсотках - 20900,97 грн, по пені - 11845,33 грн, витрати по сплаті третейського збору - 400,00 грн, а також судові витрати в сумі 243,60 грн (а.с. 1-3). Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2014 року задоволено заяву ПАТ «Альфа-Банк» і видано виконавчий лист №751/9973/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №800003176 у сумі 524003,41 грн, а саме: за кредитом - 491256,61 грн, по відсотках - 20900,97 грн, по пені - 11845,33 грн, витрати по сплаті третейського збору - 400,00 грн, а також судових витрат в сумі 243,60 грн (а.с. 18). Відповідно до відміток на даному виконавчому листі, він неодноразово пред`являвся до примусового виконання й 29.06.2017 органом ДВС був повернутий на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а 03.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л.А. був повернутий без виконання згідно п. 2 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження». Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2021 у справі №205/5041/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, АТ «Альфа Банк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора задоволено. Судом встановлено, що для забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором №80000317 від 18.02.2008 року, між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», і ОСОБА_1 , було укладено іпотечний договір №800003176-И від 18.02.2008, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 30.11.2018 державним реєстратором Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніним Ю.В. у позасудовому порядку вчинено реєстраційні дії, у зв`язку з чим власником вищезазначеної квартири стало АТ «Альфа Банк». Тому, судом визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» на підставі договору іпотеки № 800003176-И від 18.02.2008 року, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 29198376 від 30.11.2018, внесений на підставі рішення державного реєстратора Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44346624 13:12:43, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1708688712101 на цю квартиру за АТ «Альфа-Банк» (а.с. 23-26). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.05.2022 у справі № 205/7943/21 припинено право власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру в житловому будинку літ. А-3, що складається з 1-коридор, 2-санвузол, 3-кухня, 4, 5, 6-житлові, загальною площею 64 кв. м та житловою площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на цю квартиру (а.с. 27-30). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, право власності на квартиру в АДРЕСА_2 , у період з 26.11.2018 по 26.07.2022 було зареєстроване за АТ «Альфа-Банк», а з 26.07.2022 власником даного об`єкту нерухомого майна значиться ОСОБА_1 (а.с. 37-39). За відомостями Витягу з державного реєстру банків та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.12.2022р. було внесено запис про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (а.с. 20-21). Відповідно до наданої АТ «Сенс Банк» довідки №6046-56/2026 від 10.02.2026, заборгованість за кредитним договором №800003176 від 18.02.2008 позичальника ОСОБА_1 обліковується на рахунках обліку простроченої заборгованості. Окремо наведено відомості про залишок заборгованості за виконавчим документом. Заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення суду не виконано, борг не погашено, в т.ч. у добровільному порядку (а.с. 22). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чиінтерес, а також державний чи суспільнийінтерес. Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичнихосіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, якімістять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства). Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Задовольняючи заяву АТ «Сенс Банк», суд першої інстанції виходив з того, що причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання обумовлені, що у період з 26.11.2018 (дата реєстрації речового права - право власності за АТ «Альфа-Банк» у порядку позасудового врегулювання, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки) по 26.07.2022 (дата внесення відомостей до реєстру про припинення права власності), банк був позбавлений можливості пред`явити виконавчий лист до виконання, бо у цей період часу майно перебувало у власності заявника та тривав судовий розгляд спору про скасування рішення про державну реєстрацію; пред`явлення виконавчих листів до органів або осіб, які здійснюють примусове виконання рішень при відсутності вимоги за основним зобов`язанням у період з 26.11.2018 по 26.07.2022 мало б наслідком подвійне стягнення за основним зобов`язанням, що є протиправним, з огляду на що такі причини пропуску строку є поважними. На переконання суду, остаточне судове рішення не може залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін. Представником заявника надано документи та доводи, які підтверджують поважність причин пропуску строку, а тому суд вважав за можливе поновити строк пред`явлення виконавчого листа. Однак апеляційний суд не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19) прийшла до висновку, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону №1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). За матеріалами справи строк пред`явлення до виконання спірного виконавчого листа №751/9973/14 від 22.10.2014 сплив 29.06.2020, оскільки згідно відмітки на цьому виконавчому документів 29.06.2017 державним виконавцем був повернутий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Повернення ж приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л.А. вказаного виконавчого листа без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» не перервало строку пред`явлення даного виконавчого документа до виконання, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 26 жовтня 2022 року в справі №201/13239/15-ц. Апеляційний суд констатує, що закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №751/9973/14 від 22.10.2014 припало на період, коли між АТ «Сенс Банк» і ОСОБА_1 тривали судові спори щодо оскарження боржником законності застосування банком позасудової процедури стягнення на предмет іпотеки й з 26.11.2018 по 26.07.2022 право власності на іпотечне нерухоме майно було зареєстроване за стягувачем. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання: боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя; Тому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що мало місце в період з 29.06.2020 по 26.07.2022. Однак, заслуговують на увагу твердження апелянта, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі взагалі не зазначив, які поважні причини заважали банку звернутися до суду із такою заявою упродовж тривалого проміжку часу. Адже дійсно, як стверджує ОСОБА_1 , з 26.07.2022, коли за нею було зареєстровано право власності на іпотечне майно, й до 23.02.2026 (дата звернення АТ «Сенс Банк» до суду з заявою про поновлення пропущеного строку) пройшло понад 3,5 роки, проте причини не реалізації стягувачем свого права у вказаний період не були предметом дослідження місцевого суду й цим обставинам судом не надана належна правова оцінка. Посилання суду першої інстанції на те, що остаточне судове рішення не може залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін, не звільняють суд від обов`язку зазначити, які саме причини пропуску стягувачем процесуального строку він вважав поважними для можливості його поновлення. При цьому, апеляційний суд зауважує, що перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів. Зокрема, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, та підтверджені належними доказами. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці установив, що вирішення питання щодо поновлення процесуального строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від суді ввимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення в справі «Пономарьов протиУкраїни» від 03.04.2008р.). За статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом у встановленому законом порядку. Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення. Однак це не виключає можливого погашення боргу боржником добровільно, що не буде вважатися безпідставно отриманим майном. Отже, сплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності зі спливом певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачеві, так і боржникові, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання. Апеляційний суд також констатує, що зміст поняття строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є близьким до змісту поняття позовної давності, тобто строку, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом порушеного права, оскільки і той, й інший строк є матеріальними та можуть бути перервані чи поновлені. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року в справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року в справі «ВАТ «Нафтовакомпанія «Юкос» проти Росії»). Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 березня 2021 року в справі №910/2954/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі №2-836/11. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що АТ «Сенс Банк» не навело обставин та не надало жодних доказів, які б вказували на зацікавленість стягувача у виконанні на його користь судового рішення протягом тривалого часу. Апеляційний суд відхиляє посилання АТ «Сенс Банк» у заяві на введений 24.02.2022 і триваючий донині в державі воєнний стан, а також на те, що 26.03.2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року №2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII доповнено пунктом 10-2, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, оскільки ці обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Так, пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не може бути ретроспективно застосований до спірних правовідносин, оскільки строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №751/9973/14 від 22.10.2014 сплив 29.06.2020, тобто задовго до набрання чинності спеціальним нормативним актом, який регламентує строки у виконавчому провадженні. Натомість строк, який уже закінчився, не може перериватися. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. У постанові від 28 листопада 2022 року у справі №140/11951/21 Верховний Суд указував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. Разом з тим, фактичні обставини у цій справі свідчать про пасивну позицію АТ «Сенс Банк», який на протязі 3,5 років байдуже ставився до своїх процесуальних прав і обов`язків як сторони виконавчого провадження, несумлінно користувався усіма наданими йому правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, не вживав жодних заходів щодо виконання рішення суду, й вказують на те, що стягувач безпідставно відмовився від реалізації своїх прав у виконавчому провадженні. Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справи АТ «Сенс Банк», апеляційний суд враховує те, що банк є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ стягувачем є вищими, ніж до боржника - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою фінансовою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Водночас АТ «Сенс Банк» у заяві не обґрунтував і не довів яким чином введення воєнного стану завадило йому якнайшвидше після 26.07.2022 реалізувати своє право на звернення до суду з заявою про поновлення пропущеного строку, сплив якого є занадто тривалим, на чому наголошує й апелянт. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву стягувача, також не дав ніякої правової оцінки вказаним обставинам. Посилання АТ «Сенс Банк» у заяві, як і місцевого суду в оскаржуваній ухвалі, на нормативні акти щодо необхідності забезпечення обов`язковості виконання судового рішення, яке є невід`ємною складовою права кожного на справедливий судовий захист, в даному випадку не свідчить про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки Конвенція має бути інтерпретована у такий спосіб, щоб гарантувати права кожного з учасників судового розгляду. Приписи Закону України «Про виконавче провадження» вказують на обов`язок стягувача пред`явити виконавчий документ, виданий на підставі судового рішення, до виконання протягом визначеного строку й наслідками пропущення вказаного строку є законодавчо встановлена можливість боржника уникнення від виконання в примусовому порядку відповідного судового рішення, що відповідає таким основним засадам цивільного судочинства як верховенство права (складовим елементом якого є юридична визначеність), справедливість, добросовісність та розумність (ст. 2 ЦПК України, ст. 3 ЦК України) Таким чином, враховуючи означене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку з цим, у відповідності до п. 1, 4 ч. ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд висновлює про необхідність скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позову з вищенаведених підстав. Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігіова від 26.03.2026 скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви АТ «Сенс Банк». Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи зазначене, з АТ «Сенс Банк`на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665,60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, оплата яких підтверджена відповідними платіжними документами (а.с. 62). Керуючись ст. 141, 367-369, 374, п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2026 року скасувати. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 665,60 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року. Головуючий О.А. Луговець Судді Н.В. Висоцька Н.В. Шитченко