LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Донецький апеляційний суд229/1280/20

від 05.10.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 229/1280/20 Номер провадження 22-ц/804/2508/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 жовтня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Мальованого Ю.М., суддів: Азевича В.Б., Канурної О.Д., розглянувши у м. Бахмут Донецької області у приміщенні суду в письмовому провадженні цивільну справу № 229/1280/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, з апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 03 червня 2020 року у складі судді Гонтар А.Л., - В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товари-ства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця) про стягнення заборгованості по заро-бітній платі. Зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював машиністом автомотористом 6 розряду Виробничого підрозділу "Ясинуватська дистанція електропоста-чання" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". Наказом № 2854/ДН-ОС від 10 липня 2017 року був звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Посилаючись на те, що відповідач до теперішнього часу розрахунок з ним не провів, просив стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 29 513 грн. 10 коп. за період з березня по липень 2017 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ПАТ "Укрзалізниця") з публіч-ного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця"). Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 03 червня 2020 року по-зовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Укрзалізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по червень 2017 року у розмірі 26 884 грн. 00 коп. з утриман-ням із цієї суми передбачених законом податків та зборів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 765 грн. 90 коп. В частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року у сумі 3 386 грн. 86 коп. з утриманням податку та інших обов`язкових платежів рішення допущено до негайного вико-нання. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач в апеляційній скарзі посилається на не-правильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом першої інстан-ції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Дружківського мі-ського суду Донецької області від 03 червня 2020 року і ухвалити нове про відмову у задово-ленні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно рішення Ради національної безпеки і оброни України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гіб-ридним загрозам національній безпеці України» припинено переміщення вантажів через лі-нію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобі-льного сполучення, у зв`язку з чим стала неможливою передача з непідконтрольної території первинних документів. Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконан-ня позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим дого-вором. Суд помилково не застосував до позовних вимог про стягнення заборгованості із заро-бітної плати та компенсації втрати частини доходів положення та висновки, викладені в Науково-правовому висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року. Заборгованість із заробітної плати перед позивачем за період березень - липень 2017 року у відповідача відсутня, оскільки нарахування заробітної плати не здійснювалося через відсутність первинних документів. Крім того, скаржник зазначає, що заробітна плата з вже здійсненим утриманням податків та зборів за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року у розмірі 10 707 грн. 91 коп. була перерахована на особистий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у ТВБВ 10004/0149 філія - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» України, посилаючись на наявність засвічених платіжних відомостей та виписок з банку. Сума заборгованості із заробітної плати не підтверджена відповідними первинними до-кументами і не нарахована в установленому законом порядку. На підставі наведеного відповідач просив скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. З інших підстав судове рішення відповідачем не оскаржувалося. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 04 вересня 2020 року за апеляційною скар-гою відповідача АТ "Укрзалізниця" відкрито апеляційне провадження (а.с. 92-94). Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного прова-дження повідомлений відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антите-рористичної операції" шляхом розміщення 04 вересня 2020 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному держав-ному реєстрі судових рішень (а.с. 97). Письмовий відзив на апеляційну скаргу позивачем ОСОБА_1 до апеляційного су-ду не надано. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року справу відповідно до ч. 1 ст. 369, ч. 13 ст. 7 ЦПК України призначено до розгляду в порядку письмового прова-дження (без повідомлення учасників справи), оскільки ціна позову у ній складає 29 513 грн. 10 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони кло-потання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили та справа не відноситься до тих, які відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України не підлягають розг-ляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 100 - 101). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апе-ляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ "Укрзалізни-ця" не підлягає задоволенню. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунто-ваність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотри-манням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими до-казами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедли-вий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективно-го захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Оскаржуване відповідачем рішення в повній мірі відповідає зазначеним вимогам про-цесуального закону. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. На підставі наказу (розпорядження) про звільнення № 2854/ДН-ос від 10 ли-пня 2017 року його звільнено з посади машиніста автомоториста 6 розряду ВП "Ясинуватсь-ка дистанція електропостачання" СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" РФ "До-нецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скоро-ченням штату. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція заліз-ничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" Подлузським В.О. В наказі за-значено, що ОСОБА_1 має право компенсацію за 36 днів невикористаної відпустки та на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 55). На підтвердження розміру не виплаченої заробітної плати позивачем до суду надані розрахункові листи (табулеграми) за період з березня по липень 2017 року, згідно яких пози-вачу відповідачем була нарахована до виплати заробітна плата: за березень 2017 року - 6 015 грн. 96 коп. (до виплати - 4 783 грн. 79), квітень 2017 року - 2 717 грн. 84 коп. (до виплати - 2 161 грн. 18), травень 2017 року - 3 131 грн. 43 коп. (до виплати - 2 490 грн. 11 коп.), червень 2017 року - 1 221 грн. 07 коп. (до виплати - 907 грн. 97 коп.), липень 2017 року - 16 426 грн. 80 коп. (до виплати - 13 131 грн. 60 коп. (а.с. 11-13). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом "Про оплату праці", позивач перебував у трудових відносинах з від-повідачем, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, при звільненні не отримав усі належні платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям пра-вомірних очікувань. Крім того, врахувавши отримання позивачем частини заробітної плати за першу поло-вину березня 2017 року, суд дійшов висновку, що докази надані позивачем стосовно наявно-сті заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2017 року є належними, допусти-мими, достовірними і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи. Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за вико-нану ним роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам ре-гулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи ін-шим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Висновок суду першої інстанції про доведеність заборгованості відповідача по заробіт-ній платі за березень 2017 року у розмірі 3 386 грн. 86 коп.(6 015,96 - 2 629,10), за квітень 2017 року - 2 717 грн. 84 коп., за травень - 3 131 грн. 43 коп., червень 2017 року - 1221 грн. 07 коп., липень 2017 року 16 426 грн. 80 коп., на загальну суму 26 884 грн. 00 коп. підтвер-джується наданими позивачем розрахунками заборгованості, розрахунком заробітної плати за березень - липень 2017 року, довідкою про доходи, а також індивідуальними відомостями про застраховану особи з Пенсійного фонду України (форми ОК-5) (а.с. 11-13, 42, 53). Відповідачем ці відомості не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними. Посилаючись в апеляційній скарзі на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум оплати за період з березня по липень 2017 року не наводить. Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погір-шують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Згідно наказу (розпорядження) № 2854/ДН-ос від 10 липня 2017 року позивач звільне-ний за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату та має право на виплату ком-пенсації за 36 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги у розмірі одного серед-ньомісячного заробітку (а.с. 55). Саме на підставі цього наказу відповідачем здійснено запис у трудову книжку позивача про його звільнення (а.с. 9). Посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати від-сутня, відповідач будь-якої інформації щодо нарахованих, сплачених йому сум за спірний період до суду не надав. Більш того, відповідач визнає, що починаючи з 16 березня 2017 року заробітну плату позивачу до дня звільнення, тобто до 17 липня 2017 року, не нараховував, що розрахунок з позивачем при звільненні не провів. Доводи апеляційної скарги про те, що з березня 2017 року до структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" не надходять документи для нарахування заро-бітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року не спростовують висновків суду. Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової па-лати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише пер-винною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати. Маючи відомості про нарахування позивачу заробітної плати, зокрема до 17 липня 2017 року, зазначивши в наказі про припинення трудового договору про виплату позивачу при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги при звільненні, відповідач довідку про нарахування зазначених в наказі сум не видає, чим зловживає своїми процесуальними правами. Отже, суд першої інстанції з метою захисту конституційного права позивача на оплату праці обґрунтовано взяв до уваги надані позивачем розрахунки заробітної плати. Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів за підписом відповідальної посадової особи ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі за цей період, ні про відсутність такої заборгованості, в апеляційній скарзі визнає, що з 16 березня 2017 року нарахування позивачу заробітної плати припинено через відсутність первинних документів, що розрахунок з позивачем при його звільненні не прове-дено, суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив з доказів, наданих по-зивачем, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення). Доводи апеляційної скарги про те, що дія форс-мажорних обставин є підставою для зві-льнення відповідача від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на зако-ні. Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, перед-бачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подо-лання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичай-ними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними під-розділами "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю ро-ботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скорочен-ням штату, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упе-реджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізни-ця" ПАТ "Укрзалізниця" до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область місто Донецьк вул. Артема, 68 та Луганська область місто Лу-ганськ вул. Кірова, 44, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень", коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Це свідчить про відсутність вини ПАТ "Укрзалізниця" у невиконанні своїх обов`язків. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання об-ставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитеро-ристичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (ненале-жного виконання) зобов`язань (стаття 10). Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена ст. 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або упов-новажений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника част-ково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП) не є відпові-дальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основопо-ложних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині ст. 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від фор-мальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Протоколу № 1 (п. 22). Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ко-жен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Враховуючи, що позивач до 17 липня 2017 року знаходився з регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, що підтверджується копі-єю залученої до справи його трудової книжки (а.с. 7-9), наказом про звільнення № 2854/ДН-ОС від 10 липня 2017 року (а.с. 55, відомістю про виплату грошей № 36 за березень 2017 ро-ку, згідно якої ОСОБА_1 26 липня 2017 року отримав 2 090 грн. 61 коп., майнові вимоги позивача щодо оплати йому заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені ч. 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов ви-сновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок що-до обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм мате-ріального та процесуального права. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах до-водів апеляційної скарги не має. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скар-гу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без за-доволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеля-ційної інстанції, сторонами не надані. Керуючись ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" зали-шити без задоволення. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 03 червня 2020 року за-лишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридця-ти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач: Ю.М. Мальований Судді: В.Б. Азевич О.Д. Канурна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»