Постанова 4804 № 233/8139/19

Єдиний унікальний номер 233/8139/19 Номер провадження 22-ц/804/1074/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Єдиний унікальний номер 233/8139/19 Номер провадження 22-ц/804/1074/20 11 березня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової О.В., Никифоряка Л.П. учасники справи: позивачка: ОСОБА_1 відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» представник відповідача: ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, - за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2020 року, повний текст якого складено суддею Каліуш О.В. в м. Костянтинівка в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 08 січня 2020 року, час ухвалення рішення суду не зазначено, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ У листопаді 2019 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернулася позивачка з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона з 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працювала на посаді помічника начальника з кадрових питань виробничого підрозділу «Дебальцівське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 38300,73 грн (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 30536,75 грн). З урахуванням викладеного, просила суд стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 30 536, 75 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але на виплаченої заробітної плати задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця: - заборгованість із заробітної плати без урахування податку та інших обов`язкових платежів за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у загальному розмірі 36796 (тридцять шість тисяч сімсот дев`яносто шість) грн 00 коп. - судовий збір урозмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 21 січня 2020 року не погодившись із вказаним рішенням представником Акціонерного товариства «Українська залізниця» подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 36 796, 0 грн та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні зазначеної суми. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зазначив, що з 16.03.2017 року в зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ "Українська залізниця" та виробничих підрозділів, підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного автомобільного сполучення, відповідно до рішення РНБО України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеки України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017 року, нарахування заробітної плати було припинено. Підтвердженням наявності заборгованості по заробітній платі є первинні бухгалтерські документи, які в даному випадку відсутні, так які залишилися на непідконтрольній території. Посилаючись на висновок Торгово - промислової палати України зазначив, що у вищевказаному документі ретельно описані всі події, які унеможливили здійснення нарахування та виплати заробітної плати, а тому докази надані позивачем є неналежними та такими, що не підтверджують нарахування заробітної плати та наявність заборгованості. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивачка не скористалася своїм правом на подання відзиву відповідно до вимог статті 360 ЦПК України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 30 536, 75 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. З 11.07.2016 року по 17.07.2017 року позивачка перебувала у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Дебальцевське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де працювала на посаді помічника начальника з кадрових питань. Наказом № 8114/ДН-ОС від 10.07.2017 року звільнена з 17.07.2017 року у зв`язку із скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, компенсації за 38 днів відпустки (копія трудової книжки з відповідними записами на а.с. 4-11, копія наказу про звільнення а.с.17). З доданих до позову табуляграм, виданих відповідачем на виконання ст. 100 КЗпП України (а.с.18-22), вбачається, що ОСОБА_1 : За березень 2017 року всього нараховано 6148,16 грн, сума до виплати 4888,91 грн. За квітень 2017 року всього нараховано 4383,01 грн, сума до виплати 3485,31 грн. За травень 2017 року всього нараховано 4382,99 грн, сума до виплати 3485,28 грн. За червень 2017 року всього нараховано 4382,99 грн, сума до виплати 3485,28 грн. За липень 2017 року всього нараховано 19003,58 грн, сума до виплати 15191,97 грн. Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 по липень 2017 року та компенсаційних виплат склав 38300,73 грн, до виплати 30536,75 грн. Заробітна плата за першу половину березня 2017 року у розмірі 1504,73 грн виплачена ОСОБА_1 у липні 2017 року, що підтверджено відомістю на виплату грошей № 12 (а.с.40-42). Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні з позивачкою не провів остаточного розрахунку та не виплатив заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року. Висновок суду підтверджується відповідними копіями розрахунків заробітної плати (табулеграмами), копіями наказу про звільнення, копією трудової книжки, та узгоджується з положеннями ст.116 КЗпП України. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, відповідно до якої, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 30 Закону України «Про оплату праці» саме на роботодавця покладено обов`язок забезпечення достовірного обліку виконуваної роботи працівником та бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. В підтвердження не виплаченої заробітної плати за період з березня по липень 2017 року позивачкою надані копії розрахунку заробітної плати (табулеграми), в яких зазначені нараховані суми з березня 2017 року по липень 2017 року, з яких вбачається, що: за березень 2017 року сума заробітної плати склала 6148,16 грн. (без утримання відповідних податків та зборів), згідно з розрахуном за квітень 2017 року, - 4383,01 грн, за травень 2017 року 4382,99 грн (без утримання відповідних податків та зборів), згідно з розрахунком за червень 2017 року 4382,99 грн, згідно з розрахунком за липень 2017 року 19003,58 грн (без утримання відповідних податків та зборів). Розрахунок заборгованості ніким не оскаржується, а тому і його правильність судом апеляційної інстанції не перевірялася. Проте, як вбачається із зазначених розрахунків та довідки про суму заборгованості, сума нарахованої заробітної плати з березня по липень 2017 року складає 38 300, 73 грн, між тим, позивачка просить стягнути суму до виплати у розмірі 30 536, 75 грн. Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу Статтею168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. 168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. 168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Відповідно до ч.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав належними та допустимими доказами надані позивачкою розрахунки заборгованості заробітної плати, зроблені з відповідних табуляграм та врахувавши вимоги чинного законодавства, дійшов правильного висновку про те, що оскільки предметом спору є саме заробітна плата за березень-липень 2017 року, то збільшення її розміру до 38 300, 73 гривень не є збільшенням позовних вимог, відповідно не є виходом за межі позовних вимог, оскільки саме ця сума є в доданій до позовної заяви довідці (а.с.12) і саме ця сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати. Відповідно до Відомості на виплату грошей № 12 за березень 2017 року, за першу половину березня 2017 року ОСОБА_1 було нараховано аванс в сумі 1504, 73 грн, який позивачка отримала 19.07.2017 року в касі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (а.с.40-42). Отже, враховуючи надані відповідачем докази про отримання позивачкою частково заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 1504, 73 гривень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, за відрахуванням зазначеної суми, тобто з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати за березень-липень 2017 року у розмірі 36 796,00 грн (38 300,73 грн 1 504,73 грн = 36 796,00 грн). Доводи відповідача, що відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці. Зокрема, типова форма N П-5 "Табель обліку використання робочого часу" надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці. Крім того, як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України, на який посилається представник відповідача не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці, а лише підтверджує відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.В. Гапонов Судді: Г.В. Новікова Л.П.Никифоряк