Постанова Донецький апеляційний суд № 229/6031/19

Єдиний унікальний номер 229/6031/19 Номер провадження 22-ц/804/2728/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Канурної О.Д., Тимченко О.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: акціонерне товариство «Українська залізниця» представник відповідача: ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі - за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 08 липня 2020 року, повний текст якого складено суддею Грубник О.М. в м. Дружківка в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області 14 липня 2020 року, час ухвалення рішення суду не зазначено, - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ 04 жовтня 2019 року до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що перебував у трудових відносинах з відповідачем до 12 травня 2017 року та був звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. За час перебування у трудових відносинах позивача із АТ «Українська залізниця» останнім допущено порушення строків виплати заробітної плати, однак у день звільнення відповідач повний розрахунок з ОСОБА_1 не провів. Тому з урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на його користь, заборгованість по заробітній платі за період з лютого по травень 2017 року в розмірі 47 943,94 грн.. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 08 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня по травень 2017 року у розмірі 41 495,86 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів. При цьому визначено, що рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 5 503,14грн (без утримання податку й інших обов`язкових платежів) підлягає негайному виконанню, а в частині стягнення заробітної плати за квітень - травень 2017 року в сумі в сумі 35 992,72 грн (без утримання податку й інших обов`язкових платежів), після набрання рішенням законної сили. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 665,06 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погодившись з вказаним рішенням, представник АТ «Українська залізниця» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 41 495,86 грн та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позовних вимог в цій частині, а також стягнути з позивача на їх користь судові витрати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник відповідача посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву було зазначено про територіальну приналежність підрозділу в якому працював позивач до непідконтрольної українській владі території (м. Донецьк). А з 16 березня 2017 року у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих цій дирекції (зокрема й підрозділу в якому працював позивач) було припинено нарахування заробітної плати працівникам. Тому на думку представника АТ «Українська залізниця» судом не враховано, що відповідач відсутній за фактичним місцем ведення діяльності у місці роботи позивача через форс-мажорні обставини з 20 березня 2017 року, що у свою чергу обмежило доступ до первинних документів, які є підставою для нарахування працівникові заробітної плати, зокрема табелів обліку робочого часу. Також вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення заробітної плати за спірний період є неправомірними, оскільки за лютий та першу половину березня позивачу виплачена заробітна плата, що підтверджується наданими до суду першої інстанції документами. При цьому заборгованість за період з другої половини березня по травень не має так, як вона не нараховувалась через відсутність первинних документів. Звертає увагу на те, що документи надані позивачем на підтвердження своїх вимог є виготовленими на непідконтрольні українській владі території у м. Донецьк, а також те, що судом при визначенні суми заборгованості не враховано сплату податків та інших обов`язкових платежів та науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач не скористалася своїм правом на подання відзиву відповідно до положень ст. 360 ЦПК України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 47 943,94 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. Із трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що позивач ОСОБА_3 , працював на посаді заступника начальника відділу перевезень у регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (а.с.7-9) 12 травня 2017 року був звільнений за угодою сторін відповідно до наказу №300/ДН/ос від 12.05.2017 року за п.1 ст. 36 КЗпП України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", вирішено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства "Донецька залізниця". Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію АТ "Українська залізниця". Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та є регіональною філією даного товариства. Враховуючи наведене та дані, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником, в тому числі і ДП «Донецька залізниця», що наразі перебуває у стані припинення. А тому, саме АТ «Укрзалізниця» несе обов`язок щодо виплати заборгованості заробітної плати перед працівниками, яка виникла у ДП «Донецька залізниця». З розрахунків заробітної плати за період з лютого по травень 2017 року вбачається, що позивачу нараховано в лютому 2017 року всього 12 815,43 грн., до виплати1 805,60 грн; в березні 2017 року всього 5 503,14 грн., до виплати 4 376,00 грн., в квітні 2017 року всього 5 623,81 грн., до виплати 4 471,96 грн., в травні 2017 року всього 24 001,56 грн. до виплати 19 085,62 грн (а.с. 10-11). Вказані розрахунки заробітної плати відповідають вимогам ст.110 КЗпП України. Із наданих відповідачем документів вбачається, що позивачем отримано заробітну плату за лютий 2017 року у розмірі 1 805,60 грн. (платіжна відомість № 977), заробітну плату за першу половину лютого 2017 року (аванс) в сумі 2 450,00 грн (платіжна відомість № 762), а також заробітну плату за березень 2017 року у розмірі 2 192,48.грн. (відомість про виплату грошей № 29). Також, отримання зазначених сум підтверджується особистим підписом позивача у відомості про видачу грошей за березень 2017 року та випискою за картковим рахунком позивача, яка була надана на запит суду АТ «Ощадбанк»(а.с.30-33, 47). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КзпП, Законом України «Про оплату праці», позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах до травня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, при звільненні не отримав усі належні їй платежі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати. Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. У ст. 30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, відповідно до якої, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При винесенні рішення суд першої інстанції обґрунтовано прийняв розрахунки заборгованості заробітної плати, зроблені з відповідних табуляграм та інші документи, надані позивачем, визнав їх належними, допустимими та прийнятними доказами. Докази надані позивачем, оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства. Також судом обґрунтовано прийнято до уваги відомість на виплату грошей №29 за березень 2017 року надану відповідачем, із якої вбачається, що за березень 2017 року позивач отримав заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 2 192,48 грн., про що наявний його у графі «одержав»., визнано її належним, допустимим та прийнятним доказом. Також належним та допустимим доказом у справі є виписка із карткового рахунку на ім`я ОСОБА_1 відповідно до якої позивачу у лютому місяці було проведено безготівкове нарахування на рахунок заробітної плати за лютий 2017 року у розмірі 2 450,00 грн та 1 805,60 грн. Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 41 495,86 грн. ((12 815,43-1 805,60-2 450,00) + (5 503,14-2 192,48) +5 623,81+24 001,56 ). Таким чином, рішення в частині наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи відповідача, про відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці. Зокрема, типова форма N П-5 "Табель обліку використання робочого часу" надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці. Крім того, як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України, на який посилається представник відповідача не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці, а лише підтверджує відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 47 943,94 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 08 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А. В. Гапонов Судді: О.Д. Канурна О. О. Тимченко