Ухвала КАС ВС № 9901/544/19

УХВАЛА 30 вересня 2020 року Київ справа №9901/544/19 адміністративне провадження №П/9901/544/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді: Мартинюк Н.М., суддів Дашутіна І.В., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Шевцової Н.В., за участю: секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Склярук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву адвоката Бєгунової Ольги Олексіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , від 1 квітня 2020 року про уточнення позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року роз`єднано позовні вимоги шляхом виділення в самостійне провадження вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення Вищої ради правосуддя (далі - «ВРП») від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності". Цією ж ухвалою передано адміністративну справу в частині вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19 "Про тимчасове, на шість місяців, відсторонення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді й обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосуванням норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики і подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді" - на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року (у складі головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів Дашутіна І.В., Єресько Л.О., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.) прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ВРП про скасування рішення від 6 серпня 2019 року №2033/0/15-19. Ухвалено розпочати розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження. Судові засідання, які були призначені на 15 квітня і 27 травня 2020 року, не відбулися у зв`язку з вжиттям в Україні карантинних заходів з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-1, а також перебуванням суддів Єресько Л.О. і Дашутіна І.В. у відпустках. Судовий розгляд справи, що був призначений на 17 червня 2020 року було відкладено на 8 липня 2020 року у зв`язку з неявкою повноважного представника ВРП. Оскільки 8 липня 2020 року один із членів колегії суддів, що була визначена для розгляду цієї справи перебувала у відпустці, її було замінено на іншу суддю - Шевцову Н.В. на підставі Розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року №1170/0/78-20, про що складено протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 липня 2020 року. В засіданні, що було призначене 8 липня 2020 року, справа по суті не слухалася, а її розгляд відкладено на 30 вересня 2020 року. Під час судового розгляду колегія суддів встановила, що 3 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла уточнена позовна заява адвоката Бєгунової Ольги Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 від 1 квітня 2020 року, в якій вона доповнила раніше подану позовну заяву такими вимогами: (1) визнати протиправними дії ВРП, вчинені під час дисциплінарного провадження щодо судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , відкритого за дисциплінарними скаргами ОСОБА_4 від 12 грудня 2016 року за вхідним №К-2441/0/7-16, ОСОБА_5 від 4 вересня 2017 року за вхідним З-5620/0/7-17 та власної ініціативи Другої Дисциплінарної палати ВРП від 16 липня 2018 року №2274/2дп/15-18, щодо недотримання розумних строків, надання оцінки судовому рішенню, розгляду безпідставних по суті скарг і прийняття за результатами розгляду скарг рішень поза процедурними строками, встановленими Законом України «Про Вищу раду правосуддя»; (2) визнати протиправним і скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 «Про притягнення судді Оболонського суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»; (3) визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 про притягнення судді Оболонського суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності». Відповідно до статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Аналогічне положення закріплено у статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також передбачено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, зокрема, здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом. Отже, за загальним правилом, Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції і лише у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої інстанції. Такі виключні випадки визначені частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), відповідно до якої Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Частиною третьою статі 27 КАС України передбачено, що підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом. Так, особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені статтею 266 КАС України. Частинами сьомою, восьмою статі 266 КАС України передбачено, що на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя. Частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді. Особливості розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Частиною першою вказаної статті передбачено, що право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до Вищої ради правосуддя. Тотожні за змістом положення щодо порядку оскарження рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя передбачені частиною четвертою статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Аналізуючи викладені положення чинного законодавства, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 березня 2018 року в справі №11-66сап18 зазначила, що дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя в дисциплінарних провадженнях щодо суддів є квазісудом першої інстанції, оскільки здійснюють розгляд скарги на дії судді та приймають рішення на підставі балансу поданих доказів. Водночас розглядаючи скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя по суті здійснює перегляд таких рішень в апеляційному порядку, а Велика Палата Верховного Суду розглядає скарги на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, у касаційному порядку. Отже, законодавством установлений окремий порядок перегляду рішень Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя, що виключає можливість здійснення щодо них адміністративного судового контролю в спосіб, про який просить позивач. Крім того, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства", слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (наведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 березня 2018 року у справі №9901/374/18 (П/9901/374/18), провадження №11-93заі18). З викладеного висновується, що позовні вимоги про визнання протиправними і скасування рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 «Про притягнення судді Оболонського суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», а також рішення ВРП від 6 червня 2019 року №1559/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року №452/2дп/15-19 про притягнення судді Оболонського суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» не можуть розглядатися Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду як судом першої інстанції. Так, щодо рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року не може здійснюватися адміністративний судовий контроль у спосіб, про який просить позивач, а щодо рішення ВРП від 6 червня 2019 року №1559/0/15-1, то судом, до виключної підсудності якого належить перегляд такого рішення є Велика Палата Верховного Суду, а не Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду. Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. В свою чергу, частиною п`ятою статті 172 КАС України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання позивачем в одне провадження позовних вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. За таких обставин роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом Верховним Судом як судом першої інстанції є неможливим, оскільки вимоги про скасування рішення ВРП від 6 червня 2019 року не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Відповідно, підстави для застосування положень статті 172 КАС України відсутні. Водночас вимоги про визнання протиправними дій нерозривно пов`язані з вимогами про скасування рішень від 13 лютого і 6 червня 2019 року, оскільки ними позивач обґрунтовує протиправність вказаних рішень, а тому також не віднесені до підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції. Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Вирішуючи питання про прийняття уточнень позовних вимог Верховний Суд застосовує аналогію закону і, керуючись пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, вважає за необхідне повернути уточнену позову заяву позивачеві. Керуючись статтями 22, 27, 169, 172, 241, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: Уточнену позовну заяву з доданими до неї документами від 1 квітня 2020 року, подану адвокатом Бєгуновою Ольгою Олексіївною в інтересах ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування рішень, повернути позивачеві. Копію ухвали про повернення уточненої позовної заяви надіслати особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст цієї ухвали складено 5 жовтня 2020 року. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк І.В. Дашутін А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко Н.В. Шевцова, Судді Верховного Суду