Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/916/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/916/20 пров. № А/857/6092/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Глушка І.В., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Волошин М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року про повернення позовної заяви (ухвала прийнята у м. Ужгород судом у складі головуючого судді Маєцька Н.Д.) у справі № 260/916/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування акту, протоколу, припису та попередження,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати акт інспекційного відвідування фізичної, яка використовує найману працю № ЗК/61/214АВ від 12.02.2020; - визнати протиправним та скасувати протокол про адміністративне правопорушення № ЗК/61/214АВ/П/ПТ від 12.02.2020; - визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЗК/61/214АВ/П від 12.02.2020; - визнати протиправним та скасувати попередження № 07-02/1026 від 20.03.2020 за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою справу направити на продовження розгляду. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Частиною другою статті 160 КАС України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до частини першої статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Частиною першою статті 57 КАС України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно із ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Згідно ч.4 ст.59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Відповідно до ч.6 ст.59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. Відтак, єдиною підставою для підтвердження у представника обсягу повноважень, наданих йому довірителем є належним чином оформлені документи із спеціальним визначенням кола повноважень, які має здійснювати представник від імені довірителя. Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що апеляційна скарга підписана особою, яка зазначена як представник позивача адвокат Лук`яненко Андрій. На підтвердження своїх повноважень до матеріалів позовної заяви останнім додано: копію ордеру серія КС №33563 від 06.04.2020. Однак, копія ордену адвоката Лук`яненка Андрія Олександровича завірена самим адвокатом, тобто не засвідчена у визначеному законом порядку. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції і водночас надано дозвіл адвокатам України в строк до 01.01.2022 використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №

36. Підпунктом 12.4 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, встановлено, що ордер повинен містити реквізити щодо назви органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Типова форма ордера на надання правової допомоги, наведена у додатку 1 до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36, яка діє станом на даний час, також містить реквізит «назва органу, у якому надається правова допомога». Відтак, чинним законодавством закріплено вимогу щодо зазначення конкретної назви органу, зокрема, суду, що повинна бути окремо зазначена в ордері на надання правової допомоги, а саме в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога». Аналогічна правова позиція відображена в ухвалах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 826/6166/17 та від 20.05.2020 у справі № 260/1365/19. Як вбачається з наданої представником позивача - адвокатом Лук`яненком А.О. копії ордера від 06.04.2020 серії КС №33563, останній за своєю формою відповідає типовій формі, що міститься у Положенні про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженому рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №

36. Однак, у цьому ордері в графі «назва органу, у якому надається правова допомога» не зазначено органу у якому надається правова допомога, що не може підтверджувати повноваження адвоката на здійснення представництва прав, свобод та інтересів особи, якій надається правова допомога, безпосередньо у Закарпатському окружному адміністративному суді. Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема, суду. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 № 9901/847/18. Разом з тим, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ухвала про повернення позовної заяви на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України прийнята обґрунтовано, оскільки всупереч вимогам законодавства до суду було подано ордер, у якому не зазначено конкретної назви органу (суду), в якому надається правова допомога. Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31), де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Судом також враховано позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у п. 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95). Відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 260/916/20 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. З. Улицький судді І. В. Глушко Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 05.10.2020р.