Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/40/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року справа №200/40/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 р. (у повному обсязі складено 6 березня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/40/20-а (головуючий І інстанції суддя Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач 02.01.2020 року звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив: - визнати неправомірними дії Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171861, щодо незарахування до пільгового розрахунку стажу роботи позивача період роботи з 24.09.1992 р. по 16.03.1994 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах та щодо відмови при обчислені пенсії по заробітній платі врахувати довідку про підтвердження розміру заробітної плати, в якій відображені суми заробітної плати, районних коефіцієнтів та північної надбавки за період з 24.09.1992 р. по 16.03.1994 р. , скасувати рішення № 85 від 23.04.2019 р. - зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171861, провести ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи період з 24.09.1992 р. по 16.03.1994 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме: зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців та зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171861, провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , з врахуванням архівних довідок про підтвердження розміру заробітної плати, в якій відображені суми заробітної плати, районних коефіцієнтів та північної надбавки за період з 24.09.1992 р. по 16.03.1994 р., з дня призначення пенсії 01.03.2019р.; вирішити питання судових витрат (а.с. 1-8). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 6 березня 2020 року у справі № 200/40/20-а у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі (а.с. 73-77). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем при призначенні пенсії за віком були надані до УПФУ трудова книжка з відповідними записами у ній. В трудовій книжці позивача стоїть штамп, що місцевість прирівняна до району Крайньої Півночі. Також додатково була надана довідка про стаж та заробітну плату у районах Крайньої Півночі від 15.03.2017 року № 161 та від 09.03.2017 року №

156. В довідці вказано, що дана довідка підтверджує стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі та в тому, що позивач працював повний робочий день слюсарем в РТС-1 з 24.09.1992 року по 16.03.1994 року. Відповідно до абз. 2 та 3 ст. 6 «Угоди між урядами України і Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначаються сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Посилається на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 10.01.2019 року у справі № 352/1612/15-а. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером і перебуває на обліку у відповідача, де отримує пенсію за віком з 01.12.2019. Із записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 вбачається, що він працював з 24.09.1992 по 16.03.1994 в Мамонтовському управлінні з експлуатації теплових мереж Ордену Трудового Красного Знамені виробничого об`єднання «Юганскнефтегаз» м. Пить-Ях Нефтеюганського району Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу слюсарем котельного обладнання п`ятого розряду в районі теплопостачання № 1 по вахтовому методу (а.с. 22-24). За змістом архівної довідки № 156 від 09.03.2017, виданої відділом у справах архівів (муніципальний архів) міський округ міста Пить-Ях, Ханти-Мансійський автономний округ-Югра - в документах архівного фонду Мамонтовського управління з експлуатації теплових мереж в особових картках форми -Т-2 та наказах по особовому складу маються відомості про трудовий стаж ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: що він з 24.09.1992 прийнятий слюсарем кот.обор.5 розряду в РТС -1 (згідно запису в особовій картці), з 16.03.1994 (наказ № 36 від 28.02.1994) звільнений за ст. 29 п.6 КЗоТ РФ сут. зміни умов праці. Компенсація 35д. (а.с. 20). 16.04.2019 позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату у період роботи в районі Крайньої Півночі. Рішенням відповідача від 23.04.2019 позивачу відмовлено у зарахуванні архівних довідок від 15.03.2017 № 161, та від 02.03.2017 № 194, оскільки у довідках не вказано інформації щодо включення до сум заробітної плати районних коефіцієнтів. При цьому зазначено, що у разі надання підтверджуючої довідки пенсія буде врахована з дня виникнення права. В іншому випадку довідка може бути врахована за заявою позивача згідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 12). З листа відповідача від 19.06.2019. № 897/Г-01-01-01 слідує, що пенсія позивача призначена з урахуванням страхового стажу 26 років 07 місяців 24 дні (стаж враховано по 28.02.2019), та із заробітної плати, визначеної за періоди страхового стажу з 01.01.1989 по 28.02.1994 та з 01.07.2000 по 28.02.2019. При цьому заробітну плату за період з 01.01.1989 по 28.02.1994 враховано нулями (а.с. 13). Предметом у даній справі є неврахування відповідачем у пільговому обчисленні періодів роботи позивача з 24.09.1992 по 16.03.1994 у Мамонтовському управлінні з експлуатації теплових мереж Ордену Трудового Красного Знамені виробничого об`єднання «Юганскнефтегаз» м. Пить-Ях Нефтеюганського району Тюменської області Ханти-Мансійського авт.округу слюсарем котельного обладнання п`ятого розряду в районі теплопостачання, та довідок про заробітну плату. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог з огляду на наступне. За унормуванням п. 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28. За змістом п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності. Статтею 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992). Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 Угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права. Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (далі - Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року № 1908-VІІ "Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі" (далі - Указ від 26 вересня 1967 року). Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності. Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки. Статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 року скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, з п`яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки. Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів Союзу РСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28. Відповідно до абзацу першого пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров`я СРСР від 31 грудня 1987 року №794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року. З огляду на викладене, суд вважає, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 зазначеного Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються. З огляду на наведене суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом в постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 338/1152/14-а, 11 грудня 2018 року у справі №338/1096/15-а, 14 березня 2019 року у справі № 343/859/15-а, 31.01.2018 у справі № 676/7065/14-а, 30.05.2019 у справі № 348/2974/14-а, 28.11.2019 у справі № 348/400/17, від 31.07.2019 у справі № 438/87/17. Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з врахуванням архівних довідок про підтвердження розміру заробітної плати, в яких відображені суми заробітної плати, районних коефіцієнтів та північної надбавки за період з 24.09.1992 по 16.03.1994, суд зазначає наступне. Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод. Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії. Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди. Статтею 3 Угоди від 13 березня 1993 року також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом РФ про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи РФ відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства РФ. Аналогічні положення закріплені і в частині третій статті 96 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" від 15 травня 1990 року № 1480-І, відповідно до якої при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону. Таким чином, підстави для врахування розміру районного коефіцієнта в складі заробітку при обчислені пенсії позивача, якому призначено пенсію на території України, підстави відсутні. Приписами статті 66 Закону № 1788-ХІІ, який введений в дію з 01 січня 1992 року, окреслено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). Згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Пунктом 2 статті 41 Закону № 1058-IV, встановлено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01 квітня 2004 року), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01 липня 1998 року) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов`язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини РФ. Тобто, такий коефіцієнт пов`язаний саме із проживанням та роботою особи на території, у тому числі, районів Крайньої Півночі. Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV, які були чинними в спірний період роботи позивача та на час призначення пенсії, не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта. Так, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Наведена законодавча норма встановлює порядок зарахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі, а не розмір заробітної плати при розрахунку пенсії. Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03 серпня 1972 року Законом СРСР від 15 травня 1990 року № 1480-I (далі - Закон СРСР № 1480-I) «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки. Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. При цьому, статтею 78 діючого на той час Закону СРСР № 1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески. Відповідно до підпункту «д» пункту 15 Інструкції «Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування», затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29 лютого 1960 року, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт. Разом з тим, частиною третьою статті 96 Закону «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» № 1480-I передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що дії відповідача щодо відмови врахувати довідки про заробітну плату позивача з урахуванням районних коефіцієнтів та надбавок за період його роботи на Крайній Півночі з 24.09.1992 по 16.03.1994, є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 05 червня 2018 року у справі №348/1660/16-а, 07 червня 2018 року у справі № 345/3172/17, 28 вересня 2018 року у справі № 671/86/15-а та 30 травня 2019 року у справі № 348/2974/14-а, у справі № 345/1451/17 від 28.11.2019, від 13.02.2020 у справі № 127/27890/16-а, від 06.02.2020 у справі № 348/2381/16, від 2410.2019 у справі № 348/1725/17, від 24.10.2019 у справі № 345/2747/17. Разом із тим, суд зазначає, що питання неврахування при розрахунку пенсії північної надбавки було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка в постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 489/5283/16-а дійшла висновку, що законодавством не передбачено право осіб на врахування до заробітку, з якого обчислюється пенсія, північної надбавки, яку отримували особи під час роботи в районах Крайньої Півночі. Факт сплати роботодавцем позивача страхових внесків з вказаних сум виплаченої надбавки в даному випадку жодного значення для вирішення спору не має. Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 345/4049/16-а. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі № 352/1612/15-а до уваги не приймається, оскільки обставини у наведеній справі не є тотожними обставинам цієї справи. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю. За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем доведено, що у даних правовідносинах він діяв правомірно. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись статями 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 р. у справі № 200/40/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 5 жовтня 2020 року. Колегія суддів Г.М. Міронова І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв