Постанова Донецький апеляційний суд № 234/6987/20

Єдиний унікальний номер 234/6987/20 Номер провадження 22-ц/804/2419/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 жовтня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Азевича В.Б., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Бахмут апеляційну скаргу на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 травня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди (суддя Михальченко А.О., повний текст рішення складено 28 травня 2020 року), В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», далі по тексту (ПрАТ «СКМЗ») про стягнення заборгованості по заробітній платі з тих підстав, що вона працювала в ПрАТ «СКМЗ» на різних посадах, остання посада начальник бюро з 21.05.1980 року по 18.02.2019 року, була звільнена у зв`язку зі скороченням численності штату працівників. За грудень 2019 року, січень-лютий 2020 року їй була нарахована заробітна плата у розмірі 15 123,35 грн. та до теперішнього часу не виплачена, та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 18.02.2020 року по день винесення рішення. Також, у зв`язку з невиплатою заробітної плати вона зазнала душевних страждань, тому відповідачем їй завдано моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. Просить суд стягнути з відповідача вказані суми та судові витрати в розмірі 840,80 грн. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 15 123 грн. 35 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3399 грн. 90 коп., моральну шкоду у розмірі 2500 грн., сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився адвокат Лозовий І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування доводів скарги зазначив, що в додатку до позовної заяви було надано довідку, видану відповідачем № 126 від 10.03.2020 року, відповідно до якої середньоденна заробітна плата позивача складає 301,86 грн., без утримання податків і зборів. При розрахунку суми середнього заробітку суд першої інстанції мав проводити розрахунок, виходячи саме з середньоденної заробітної плати в розмірі 301,68 грн. Наголошує на тому, що при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що з 18.02.2020 року (дата звільнення) до 28.05.2020 року було 14 робочих днів через особливий режим роботи на підприємстві під час карантину, у лютому 2020 року було 4 робочі дні, у березні 2020 року на ПрАТ «СКМЗ» було 6 робочих днів, у квітні 2020 року не було, у травні 2020 року до дати слухання 4 робочі дні. При стягненні середнього заробітку на користь позивача, суд мав стягнути за період з 18.02.2020 року по 28.05.2020 року за 67 робочих днів. Вказує на те, що сертифікат торгово-промислової палати це єдиний документ, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач у своїх запереченнях по позову. Просив рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 травня 2020 року в частині стягнення з ПрАТ «СКМЗ» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3399,90 грн. (за 14 робочих днів) скасувати, та ухвалити нове в цій частині, яким стягнути на користь позивача середній заробіток у розмірі 20212,56 грн. Від ПрАТ «СКМЗ», відзив на апеляційну скаргу не надходив. В своїх поясненнях від 25.09.2020 року, наданих до апеляційного суду, представник ПрАТ «СКМЗ» Т. Горлаковська зазначає, що відповідно до пунктів 2, 3 Наказу №391 від 26.11.2019 року ознайомлення працівників із цим наказом здійснювалось особисто керівниками структурних підрозділів. Працівники, які не погоджувались працювати у нових умовах мали надати письмові заяви про відмову від роботи у зв`язку зі зміною умов праці. ОСОБА_1 таких заяв не подавала. Особливості умов роботи ПРаТ «СКМЗ» у березні травні 2020 року встановлювались наказами від 02.03.2020 року №49, від 18.03.2020 року №59-а. На час видання цих наказів ОСОБА_1 була звільнена, а отже не мала можливості з ними ознайомитися. Згідно п. 2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі спір виникає із трудових відносин та ціна позову становить, 58 983,96 грн. тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні (2102 * 100 = 210 200 грн.). Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 подана на рішення суду в частині незгоди з розміром середньоденного заробітку, з якого було взято судом розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та безпосередньо цей середній заробіток, який було розраховано за неповну робочу неділю відповідно до наказів по підприємству «про запровадження особливої роботи підприємства», а тому апеляційний суд переглядає справу тільки в межах доводів апеляційної скарги, саме в зазначеній частині. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №298 від 20.05.1980 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ПрАТ «СКМЗ» на посаду формувальника до сталеварного цеху. Згодом переведена на посаду техніка-технолога, остання посада начальник бюро прийому, контролю та обробки інформації у відділі інформаційних технологій. Наказом №23 від 18.02.2020 вона звільнена з підприємства у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Приписами ч. 1 ст. 46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. З копії трудової книжки встановлено, що 18.02.2020 ПрАТ «СКМЗ» виконало обов`язок щодо видачі ОСОБА_1 належно оформленої трудової книжки, але не провів із нею розрахунок, у строк, зазначений в статті 116 цього Кодексу. Заборгованість підприємства перед позивачем складає 15 123,35 гривень, сума заборгованості сторонами не оспорюється. Відповідно до розрахунку відповідача, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два повних місяці, що передували його звільненню, становить 242 грн. 85 коп. до сплати, тобто з відрахуванням із неї податків та обов`язкових платежів. Представником відповідача надані суду копії наказів генерального директора ПрАТ «СКМЗ» №2 від 18.03.2020 року, № 49 від 02.03.2020 року, №391 від 26.11.2019 року, які визначають кількість робочих днів на підприємстві, графік роботи, неробочі дні та дні простою. При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 18.02.2020 (дата звільнення) до 28.05.2020 (ухвалення рішення по справі), що складає 14 робочих днів (у лютому 2020 року було 4 робочі дні, у березні 2020 року на ПрАТ «СКМЗ» було 6 робочих днів, у квітні 2020 не було, у травні 2020 року до дати слухання 4 робочі дні). Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції дійшов висновку, що при розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку, кількість робочих днів з 18.02.2020 року по 28.05.2020 року, складає 14 днів. Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачу, її середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців, складає 301,68 грн. (без утримання податків і зборів). Суд першої інстанції безпідставно узяв до уваги твердження відповідача стосовно нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні під час запровадження Кабінетом Міністрів України карантину (Постанова КМУ № 211 від 11.03.2020 року зі змінами), та помилково дійшов висновку про проведення розрахунку за 14 робочих днів за період з 18.02.2020 року по 28.05.2020 року. Так, при проведенні розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом враховано, що у лютому 2020 року наказом № 391 від 26 листопада 2019 року було оголошено 24-годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні - четвер, п`ятниця), тому кількість робочих днів у лютому 2020 року становить 3 робочі дні. У березні відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яким встановлено карантин з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року кількість робочих днів склала

6. У квітні 2020 року встановлено 21 робочий день, проте згідно Постанови КМУ № 239 від 25 березня 2020 року карантин продовжено до 24 квітня 2020 року, а постановою № 291 від 22 квітня 2020 року - до 11 травня 2020 року. На травень 2020 року наказом № 49 від 02 березня 2020 року встановлені додаткові неоплачувані неробочі дні з 04 травня 2020 року по 08 травня 2020 року, а також з 12 травня 2020 року по 15 травня 2020 року. Станом на 13 травня 2020 року робочі дні відсутні, тому нарахування середнього заробітку за цей період судом не здійснено. Відповідно наказу № 2 від 18 березня 2020 року починаючи з 18 травня 2020 року по 18 липня 2020 року на підприємстві встановлено 2-денних робочий тиждень, таким чином станом на 31 травня 2020 року кількість робочих днів у травні 2020 року становить

4. Аналізуючи графік роботи підприємства за період лютий травень 2020 року (період за який було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазничити наступне. Наказом № 391 від 26 листопада 2019 року у зв`язку із тяжким фінансовим становищем підприємства було встановлено на лютий 2020 року 24-годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні - четвер, п`ятниця). В цьому наказі зобов`язано ознайомити працівників з цим наказом та надати відомості про осіб, які відмовились працювати за цим наказом (а.с. 31). У відповіді наданій апеляційному суду представник ПрАТ «СКМЗ» зазначив, що ОСОБА_1 проти такого графіку роботи на підприємстві на лютий 2020 року не заперечувала. Ця обставина також підтверджується розрахунковим листом ОСОБА_1 за лютий 2020 року згідно якого зазначено оплату за час простою, погодинна оплата, компенсація за неотриману відпусту та вихідна допомога, а разом заборгованість склала 15123,35 гривень (а.с. 40). З таким розрахунком ОСОБА_1 погодилась та суми, нараховані за фактично відпрацьваний час не оспорювала, тому кількість робочих днів у лютому 2020 року становить 3 робочі дні. Згідно листа Мінсоцполітики № 1133/0/206-19 від 29 липня 2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», визначено кількість робочих днів у березні 21, у квітні 21, у травні

19. Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України" визначено, що однією із форс-мажорних обставин є введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Тобто, Сертифікат торгово-промислової палати - це лише один з документів, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин. Оскільки на період з березня 2020 року по травень 2020 року на підприємстві не було запровадження скороченого робочого часу та тривалості робочих днів у зв`язку із тяжким фінансовим станом підприємства, тому в цей період обчислення кількості робочих днів слід проводити саме за повний робочий місяць, а саме у березні 2020 року за 21 день, у квітні 2020 року за 21 день. У травні 2020 року розрахунок робочих днів застосовується по день винесення судового рішення, а тому становить 18 робочих днів до 28.05.2020 року. Так, за період з 18.02.2020 року по 28 травня 2020 року кількість робочих днів для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 63 дні. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 18.02.2020 року по 28 травня 2020 року, в сумі 19005,84 (301,68 грн. х 63 дн.). Позивач просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки відповідного розрахунку з 19 лютого 2020 року до дня ухвалення судового рішення включно. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц). Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16). Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум. - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника. - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц. Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції, при визначені розміру середнього заробітку для стягнення в подяку ст. 117 КЗпП України, взяв до розрахунку середню заробітну плату позивача після утримання податку, а також режим робочого часу підприємства, який з моменту звільнення ОСОБА_1 на день ухвалення судового рішення склав 14 робочих днів, однак на підставі встановлений вище обставин такий розрахунок слід проводити саме за 63 робочі дні. Проте, вказана сума середнього заробітку за час затримки при розрахунку ОСОБА_2 є неспівмірною із заборгованістю відповідача перед ним, а також у звязку із фінансовим станом підприємства та карантином, запровадженим Кабінетом Міністрів України на всій території України у зв`язку із захворюванням на COVID -19. Апеляційний суд вважає справедливим, пропорційним та таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 10 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутого середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнення позивача. Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. 168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. 168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 травня 2020 року підлягає скасуванню в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, через порушенням судом норм матеріального права, а позовна вимога частковому задоволенню. Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, при поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1261,50 грн., а апеляційна скарга задоволена частково, то з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 624,06 грн. Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 травня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 000 (десять тисяч) гривен та зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод» утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 624 (шістсот двадцять чотири) гривня 06 копійок. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2020 року. Судді: О. В. Халаджи В. Б. Азевич І.В. Кішкіна