Постанова Чернігівський апеляційний суд № 737/344/20

Справа № 737/344/20 Головуючий у 1 інстанції Лібстер А.С. Провадження № 33/4823/335/20 Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2020 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Куликівського районного суду м. Чернігова області від 03 серпня 2020 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 420,40 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 04 травня 2020 року, в 19.30 год., по вул. Перемоги, 109, у с. Ковчин, Куликівського району, ОСОБА_1 , керував автомобілем ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота, та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанови місцевого суду від 03.08.2020 року та від 13.08. 2020 року скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Послався на незаконність та необґрунтованість судового рішення, винесеного без всебічного дослідження усіх доказів і без надання їм належної оцінки. Зазначив, що суд позбавив його можливості бути присутнім у судовому засіданні під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, внаслідок чого він не міг надати пояснення по справі, довести свою непричетність до вчинення правопорушення. Вказав, що відмовився від продуття приладу «Алкофор 505», оскільки працівники поліції на його вимогу не надали сертифікат відповідності та свідоцтво про перевірку роботи засобу вимірювальної техніки для проведення огляду на стан сп`яніння. Крім того, працівники поліції не пропонували пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи направлення його до лікарні. Також зазначив, що виправлення описки в постанові суду, а саме визначення терміну дії позбавлення права керувати транспортними засобами, не передбачено КУпАП. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 свою вину у скоєному правопорушенні не визнав, з викладеними в протоколі обставинами не погодився. Зазначив, що він відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Алкофор» і наполягав, щоб його відвезли у лікарню для проходження там медичного огляду на стан сп`яніння у присутності понятих. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених вище підстав; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність. Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також у присутності двох свідків. Пунктом 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №035611 від 04.05.2020 року, ОСОБА_1 , 04 травня 2020 року, в 19.30 год., у с. Ковчин, Куликівського району, по вул. Перемоги, 109, керував автомобілем ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України (а.с.2). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Також, у матеріалах справи наявне направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.05.2020 року, що також вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги у цій частині (а.с.3). Факт відмови ОСОБА_1 від огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які пояснили, що водій ОСОБА_1 , в їх присутності, категорично відмовився від продуття приладу «Алкофор» на місці зупинки та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі (а.с.4, 5). Допитаний у місцевому суді свідок ОСОБА_4 показав, що в день складання протоколу водій автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував в стані алкогольного сп`яніння, категорично відмовився від застосування приладу «Алкофор» на місці зупинки та в умовах закладу охорони здоров`я. На переконання апеляційного суду, ці свідки не мали жодних підстав обмовляти ОСОБА_1 , їх пояснення повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи. З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, отриманого під час виконання ними службових обов`язків, вбачається, що ОСОБА_1 , у присутності двох свідків, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, це відображено на відеозапису, де спочатку ОСОБА_1 відмовився від огляду за допомогою алкотестеру, а потім і від огляду в закладі охорони здоров`я, дізнавшись, що такий огляд проводиться без свідків. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Доводи апелянта з приводу того, що працівники поліції наполягали пройти медичний огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, та не пропонували пройти медичний огляд у лікарні, є необґрунтованими. Так, ОСОБА_1 пропонувався огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я. Від проходження огляду за допомогою алкотестеру категорично відмовився. Формально погодився пройти огляд у медичному закладі, але виключно на запропонованих їм умовах. Так, водій вимагав від працівників поліції проведення огляду в закладі охорони здоров`я у присутності двох свідків, що прямо суперечить вимогам Інструкції, оскільки участь свідків при проведенні огляду лікарем не передбачена. Крім іншого, ОСОБА_1 вимагав від поліцейських оформлення протоколу його затримання, незважаючи на те, що затримання особи не здійснювалось. Матеріали справи не містять даних на підтвердження вимоги ОСОБА_1 до працівників патрульної служби надати сертифікат відповідності або свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Водій ОСОБА_5 після оформлення адміністративних матеріалів, будучи незгодним з протизаконними діями працівників поліції, самостійно медичний огляд не пройшов та медичний висновок не надав. До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку оформлення протоколу працівниками поліції щодо нього, останній не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу, до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Отже, таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, пояснення свідків, дані протоколу про адміністративне правопорушення та дані відеозапису у своїй сукупності беззаперечно підтверджують той факт, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, на пропозицію працівників поліції відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки автомобіля так і в медичному закладі. Доводи апелянта про порушення судом вимог ст.268 КУпАП, оскільки розгляд справи відбувся без його участі, на думку апеляційного суду, є непереконливими, з огляду на таке. Як убачається із матеріалів провадження, 20 травня та 18 червня 2020 року ОСОБА_1 надавав заяви про відкладення розгляду через оголошення карантинних заходів у зв`язку з розповсюдженням коронавірусу. Розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 був відкладений на 03 серпня 2020 року. 31 липня 2020 року до суду надійшла заява про його перебування на лікуванні у хірургічному відділенні Ніжинської центральної міської лікарні, без клопотання про відкладення судового засідання. Правопорушник у судове засідання не з`явився, а тому зазначена справа була розглянута місцевим судом у відсутності ОСОБА_1 . Частиною 2 ст.268 КУпАП передбачено вичерпний перелік статей Кодексу, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, за якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. З аналізу вказаної норми закону слідує, що участь особи під час розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не є обов`язковою. Також, право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності бути присутнім під час розгляду справи в суді, було поновлене апеляційним судом. Вказана особа належним чином викликана в судове засідання до апеляційного суду, де дала пояснення по суті справи та мала можливість надати докази на підтвердження своїх доводів. Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2020 року про виправлення описки без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний