Постанова 4804 № 229/7133/19

Єдиний унікальний номер 229/7133/19 Номер провадження 22-ц/804/2073/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 вересня 2020 року м. Бахмут Донецька область Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Канурної О.Д., суддів: Мальованого Ю.М., Папоян В.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 23 березня 2020 року у цивільній справі № 229/7133/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати (суддя першої інстанції Лебеженко Володимир Олександрович), - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 08.07.2016 року відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок її переведено до Виробничого підрозділу «Станція Ясинувата» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», про що маються відповідні записи у трудовій книжці. 15.03.2017 року в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ № 384-11 від 15.03.17 «Про встановлення простою». 28.04.2017 року першим заступником начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ № 645-113-1 «Про деякі питання діяльності РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. 29.05.2017 року позивачу видано повідомлення про ліквідацію та виведення зі штатного розпису посади з підписами всіх членів комісії та про її особисте ознайомлення. 10.07.2017 року структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ № 5109/ДН-ОС про її звільнення з 17.07.2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, з яким її ознайомлено особисто, у якому зазначено про виплату компенсації за 62 дні відпустки та одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. У день звільнення із нею відповідач - АТ «Українська залізниця» повний розрахунок не провів, як наслідок він має перед нею не погашену заборгованість із заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Відповідно до щомісячних розрахункових листів заробітної плати, що видані у виробничому підрозділі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» розмір заборгованої заробітної плати складає 31574,53 грн., розмір заборгованої компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати складає 6235,11 грн. Позивач ОСОБА_1 просила суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 31574,53 грн. з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів; компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 6235,11 грн. без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів; допустити негайне виконання рішення суду у межах заборгованості за один місяць. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати задоволені частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 151,25 грн. без утримання податку та інших обов`язкових платежів. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої заробітної плати відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 03,07 грн. Із вказаним рішенням суду не погодилася позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 та подала апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лаврищев Віктор В`ячеславович, просить Донецький апеляційний суд скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 23 березня 2020 року у частині прийнятого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованої заробітної плати за період березень-липень 2017 року (з урахуванням визнання позивачем акту отримання частини заборгованої заробітної плати за період з 01 по 15 березня 2017 року у касі м. Лиман) та про стягнення компенсації за втрат частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 18 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасниками справи отримані (а.с. 131,132,133), копія апеляційної скарги позивача відповідачем по справі отримана (а.с. 133). До Донецького апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від відповідача по справі не надійшов. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Як передбачено ч. 3 ст. 368 ЦПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року встановлено в розмірі 1921,00 грн. Враховуючи, що ціна позову у цій справі складає 37809,64 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили, колегія суддів вважає, що справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції послався на те, що наявність заборгованості та її розмір не підтверджені належними, достатніми і допустимими доказами. Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працювала старшим оператором станційного технологічного центру оброблення поїзної інформації та перевізних документів виробничого підрозділу «Станція Ясинувата» господарства перевезень Станція Ясинувата 1 класу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». 17 липня 2017 року позивач була звільнена у зв`язку зі скороченням штату відповідно до наказу №5109/ДН-ОС від 10 липня 2017року за п.1 ст.40КЗпП України. З розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховано в березні 2017 року всього 4755,19 грн., до виплати 3781,25 грн., в квітні 2017 року всього 2844,85 грн., до виплати 2262,17 грн., в травні 2017 року всього 2844,85 грн., до виплати 2262,17 грн.; за червень 2017 року всього 288,09 грн., до виплати 229,08 грн.; за липень 2017 року всього 20841,55 грн., до виплати 16638,63 грн. Разом з тим, з наданої відповідачем довідки про доходи № 124/2 від 22.01.2020 року вбачається, що за березень 2017 року позивачу ОСОБА_1 нараховано 2294,47 грн., до видачі 1824,52 грн. (а.с. 64), що не співпадає з даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, в яких вказано, що за березень 2017 року позивачу ОСОБА_1 нараховано 4755,19 грн. (а.с. 54 - 55), що співпадає з даними, вказаними в розрахунку заробітної плати за березень 2017 року, наданими позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, де вказано, що нараховано їй 4755,19 грн., сума до виплати 3781,25 грн. (а.с. 11). Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт роботи позивача у спірний період, наявність та розмір заборгованості не підтверджено належними доказами, АТ «Українська залізниця» від незалежних від нього причин позбавлено можливості надати суду первинні документи, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП України саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Як вбачається із частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 вказаної вище статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до частини 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру позивачем до позовної заяві надані: наказ (розпорядження) № 5109 ДН/ос від 10.07.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 17.07.2017 року за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату з компенсацією за 62 днів відпустки та виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 10); розрахункові листи (табуляграми) за період з березня 2017 року по липень 2017 року, з яких: березень - 4755,19 грн., квітень 2844,85 грн., травень 2844,85 грн., червень 288,09 грн., липень 20841,55 грн. (а.с. 11-15); індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) від 05.02.2020 року, розмір нарахованої заробітної плати позивачу за березень 2017 року (код ЄДРПОУ 40150216) - 4755,19 грн., квітень - липень 2017 року відомості відсутні, всього за рік для пенсії - 15447,39 грн. (а.с. 54 - 55). З розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року за розрахунковими листами (табуляграмами), входить оплата простоїв (код 340). Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Апеляційний суд вважає, що позивач надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог. Вирішуючи питання про розмір заборгованості, апеляційний суд враховує те, що відповідно до видатного касового ордеру № 1322 від 05 вересня 2017 року, ОСОБА_1 отримала заробітну плату за березень 2017 року в сумі 1824,52 грн., про що наявний підпис позивача у вказаній відомості в графі «підпис одержувача», тоді заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року складає 2461,01 грн., квітень 2017 року 2844,85 грн., травень 2017 року - 2844,85 грн., червень 2017 року 288,09 грн., липень 2017 року 20841,55 грн., а всього 29280,36 грн. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у трудових правовідносинах між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та ОСОБА_1 з березня 2017 року на тимчасово окупованій території виникли і до тепер існують обставини непереборної сили, у період існування котрих відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання перед своїми працівниками, передбаченими умовами трудового договору (контракту, угоди тощо), законодавчими та іншими нормативними актами, а позивач не надала доказів на підтвердження своїх вимог, виходячи з наступного. Форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі. Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України. Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Що стосується виплати заробітної плати, то відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Апеляційний суд погоджується з розрахунком суми заборгованої компенсації, наданої позивачем, яка складає 5700,57 грн. і підлягає стягненню з відповідача. Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період березень липень 2017 року в розмірі 29280 грн. 36 коп. та компенсація в розмірі 5700,57 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог позивача слід відмовити. Згідно ч.13 ст. 141 України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені частково, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1777, 31 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 23 березня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі за період березень липень 2017 року в розмірі 29280 (двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 36 коп. з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 2294 (дві тисячі дев`яносто чотири) грн. 17 коп. відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в розмірі 5700 (п`ять тисяч сімсот) грн. 57 коп. без утримання передбачених податків та зборів. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в розмірі 534 (п`ятсот тридцять чотири) грн. 54 коп. відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815 в дохід держави судовий збір в розмірі 1777 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 31 коп. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць за квітень 2017 року в розмірі 2844 (дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 85 коп. з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку, як така, що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повний текст постанови складений 30 вересня 2020 року Суддя: О.Д.Канурна