Постанова 4804 № 229/5483/19

Єдиний унікальний номер 229/5483/19 Номер провадження 22-ц/804/1078/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 березня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Будулуци М.С., суддів: Біляєвої О.М., Папоян В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати (справа № 229/5483/19, суддя Лебеженко В.О., повний текст ухвали складено 06 грудня 2019 року в місті Дружківка Донецької області),- В С Т А Н О В И В: 16 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Українська залізниця» з зазначеним позовом. У позовній заяві вказав, що він працював електромеханіком в Ясинуватській дистанції сигналізації та зв`язку Державного підприємства «Донецька залізниця», яку наказом Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 15 квітня 2016 року №303 було реорганізовано у виробничій підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31.10.2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменоване його в акціонерне товариство «Українська залізниця». Таким чином, товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємства залізничного транспорту. До березня 2017 року ніяких претензій з виплати заробітної плати до відповідача у нього не було. Однак, у порушення ст.22 Закону України «Про оплату праці» та ст.115 КЗпП України, відповідач з березня 2017 року в односторонньому порядку припинив виплату йому заробітної плати без повідомлення причин. Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», правонаступником якого є АТ «Українська залізниця», від 17 березня 2017 року №236/ДНД у відповідності зі ст. 34, ст. 113 КЗпП України, було встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. На день звільнення відповідач мав перед ним заборгованість по виплаті у сумі 28 196,32 грн. Ця сума складається з заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року 6 794,98 грн.; за квітень 2017 року 4 116,16 грн.; за травень 2017 року 4 116,16 грн.; за червень 2017 року 13 169,02 грн., компенсація за невикористані відпустки 8 887,26 грн. Крім того, позивач вважає, що на підставі наказу №Ц-2-25/1666-17 від 11 липня 2017 року Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця,» правонаступником якого є АТ «Українська залізниця» щодо зобов`язання виплатити працівникам регіональних філій винагороди за підсумком роботи за 2016 рік та на підставі додатку до зазначеного наказу, на його користь підлягає стягненню сума винагороди за підсумком роботи за 2016 рік у розмірі 52,5 % від окладу за грудень 2016 року в розмірі 2 545,73 грн. Поряд з цим, враховуючи Закон України «Про компенсацію громадян частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат», а також беручи до уваги те, що відповідач йому не виплатив йому заробітну плату, починаючи з березня 2017 року, то загальна сума компенсації, яка належить до виплати, складає 4 987,66 грн. Позивач навів наступний розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків її виплати: Сума компенсації за березень 2017 року складає: 4 518,78 грн. х (100,9 х 101,3 х 101,6 х 100,2 х 99,9 х 102,0 х 101,2 х 100,9 х 101,0 х 101,5 х 100,9 х 101,1 х 100,8 х 100,0 х 100,0 х 101,9 х 101,7 х 101,4 х 100,8 х 101,0 х 100,5 х 100,9 х 101,0 х100,7 ): 100 = 1 353,18 грн. Сума компенсації за квітень 2017 року складає: 3 043,05 грн. х (101,3 х 101,6 х 100,2 х 99,9 х 102,0 х 101,2 х 100,9 х 101,0 х 101,5 х 100,9 х 101,1 х 100,8 х 100,0 х 100,0 х 101,9 х 101,7 х 101,4 х 100,8 х 101,0 х 100,5 х 100,9 х 101,0 х100,7 ): 100 = 783,20 грн. Сума компенсації за травень 2017 року складає: 3 659,82 грн. х (101,6 х 100,2 х 99,9 х 102,0 х 101,2 х 100,9 х 101,0 х 101,5 х 100,9 х 101,1 х 100,8 х 100,0 х 100,0 х 101,9 х 101,7 х 101,4 х 100,8 х 101,0 х 100,5 х 100,9 х 101,0x100,7 ): 100 = 731,14 грн. Сума компенсації за червень 2017 року складає: 765,55 грн. х (100,2 х 99,9 х 102,0 х 101,2 х 100,9 х 101,0 х 101,5 х 100,9 х 101,1 х 100,8 х 100,0 х 100,0 х 101,9 х 101,7 х 101,4 х 100,8 х 101,0 х 100,5 х 100,9 х 101,0 х 100,7 ): 100 = 668,09 грн. Сума компенсації за липень 2017 року складає: 10 594,18 грн. х (99,9 х 102,Ох 101,2 х 100,9 х 101,Ох 101,5 х 100,9х 101,1 х 100,8 х 100,0 х 100,0 х 101,9 х 101,7 х 101,4 х 100,8 х 101,0 х 100,5 х 100,9 х 101,0 х100,7): 100= 1452,05 грн. Остаточно позивач просив стягнути на його користь з відповідача: суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 28 196,32 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків її виплати в розмірі 4 987,66 грн.; суму винагороди за підсумками роботи за 2016 рік в розмірі 52,5 % від окладу за грудень 2016 року в розмірі 2 545,73 грн. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 06 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період березень 2017 року липень 2017 року в сумі 25 933 грн. 95 коп. без утриманням податку та інших обов`язкових платежів. Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 4 532 грн. 61 коп. підлягає негайному виконанню, а в частині стягнення заробітної плати за квітень-липень 2017 року в сумі 21 401 грн. 34 коп. після набрання рішенням законної сили. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період березень-липень 2017 року в розмірі 4 987 грн. 66 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 664 грн. 99 коп. В іншій частині позову відмовлено. Із вказаним рішенням не погодилось Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просило скасувати рішення суду в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішення суду ґрунтується на припущеннях, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі перед позивачем. Суд безпідставно прийняв до уваги докази позивача щодо розміру заборгованості з заробітної плати, нарахування якої не здійснювалося через відсутність первинних документів. Надані позивачем розрахунки заборгованості з заробітної плати виготовлені на непідконтрольній території та оформлені з порушенням вимог законодавства. Відповідач не має можливості підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт працівником та розміру нарахованих сум. Судове рішення в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядалося. Відзив на апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Оскільки дана справа є трудовою, ціна вказаного позову складає 28 196 грн. 32 коп., то апеляційну скаргу суд розглядає без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено наступні неоспорені обставини. Позивач ОСОБА_1 працював електромеханіком в виробничому підрозділі «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». 30 червня 2017 року був звільнений в зв`язку з переведенням до структурного підрозділу «Красноармійська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до наказу №2531/ДН-ОС від 29 червня 2017 року за п.5 ст.36 КЗпП України. З розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по червень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховано в березні 2017 року всього 6 794,96 грн., до виплати 5 403,26 грн., в квітні 2017 року всього 4 116,16 грн., до виплати 3 273,10 грн., в травні 2017 року всього 4 116,16 грн., до виплати 3 273,10 грн.; за червень 2017 року всього 4 116,16 грн., до виплати 3 273,10 грн.; за липень 2017 року всього 9 052,86 грн., до виплати 7 198,68 грн. Поряд з цим, з приводу заборгованості, яка виникла за період з березня 2017 року по липень 2017 року, відповідач зазначив, що відсутня первинна документація, а також доступ до неї, для нарахування та виплати позивачу заробітної плати, а тому не можливо підтвердити, спростувати або надати інформацію за вказаний період. Одночасно з цим, відповідач зазначив що позивачем отримано заробітну плату за першу половину березня 2017 року. Так, згідно відзиву та видатного ордеру від 15 вересня 2017 року, вбачається що ОСОБА_1 15 вересня 2017 року отримав заробітну плату за березень 2017 року в сумі 2 262,35 грн., про що наявний підпис позивача у вказаній відомості в графі «підпис одержувача». Таким чином, позивач отримав частину заробітної плати за березень 2017 року, чим спростовується його твердження щодо того, що за вказаний місяць він взагалі не отримував заробітну плату, проте, включив її у свій розрахунок. Позивачем дана інформація не спростована. При цьому, враховуючи зазначене, відповідачем фактично підтверджена наявність заборгованості перед позивачем за період з березня 2017 року по липень 2017 року. Отже, при розрахунку сум заробітної плати за період березень-липень 2017 року та виплаченої позивачу суми заробітної плати за першу половину березня 2017 року, суд дійшов до висновку, що сума невиплаченої відповідачем заробітної плати позивачу за період з березня по липень 2017 року становить 25 933,95 грн., за наступним розрахунком: (6794,96+4116,16+4116,16+4116,16+9052,86) 2262,35 = 25933,95 грн. З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без утримання податку й інших обов`язкових платежів за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 25 933,95 грн. Отже, суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 25 933,95 грн., яка нарахована без утримань, та зобов`язав відповідача утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Суд перевірив розрахунки позивача, погодився з ними, та визначив, що загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період березень - липень 2017 року становить 4 987,66 грн. При вирішенні справи суд посилався на ст.ст. 47, 94, 110, 116, 117 КЗпП України, норми Закону України «Про оплату праці», та іншими нормативно правовими актами, що регулюють спірні правовідносини. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач працював в АТ «Українська залізниця» в період з 01 березня 2017 року по 30 червня 2017 року та за вказаний період йому не була виплачена заробітна плата, а відповідач не спростував розрахунок позивача в частині розміру заборгованості за вказаний період. Таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального і процесуального права за наступних підстав. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Відповідно до ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 81 ЦПК України. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК). Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Поняття доказів розкрито у частині першій статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом ст. ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування Позивач у позовній заяві зазначав, що відповідач з 01 березня 2017 року по 30 червня 2017 року припинив виплачувати заробітну плату та просив стягнути заборгованість із заробітної плати в розмірі 28 196 грн. 32 коп. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження, що у спірний період позивач являвся на робоче місце, за ним зберігався середній заробіток за час простою. Зазначені обставини не підтверджені належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, зокрема табелями обліку робочого часу, Журналом обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої, з підписом працівника, табуляграмами. Надані позивачем розрахунки заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року без номерів та дат не є належними доказами, тому висновки суду першої інстанції про належність цього письмового доказу не відповідають вимогам процесуального закону та фактичним обставинам справи. Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції. Місто Ясинувата Донецької області входило до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, дію якого призупинено розпорядженням від 5 листопада 2014 року № 1079-р, а також визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням від 2 грудня 2015 року № 1275-р. Крім того, місто Ясинувата входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, а також включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07 листопада 2014 року № 1085. Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо. Згідно з пунктом 3.3 Регламенту (нова редакція), засвідчення торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. На підтвердження форс-мажорних обставин відповідач надав науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, яким засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв`язку з цим антитерористичної операції) з фактичним знаходженням виробничих потужностей структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», розташованих у м. Донецьк Донецької області, яке перебуває під контролем незаконних збройних формувань, внаслідок чого відповідач, у тому числі, з березня 2017 року фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітникам як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та будучи позбавленим можливості користування своїми коштами, здійснювати відповідні виплати, передбачені ч.1 ст.47, ч.1 ст. 83 і ст.ст. 115, 116 КЗпП України (а.с. 33 - 41). Отже, висновок суду про задоволення позову про стягнення заборгованості із заробітної плати є помилковими, оскільки факт роботи позивача у спірний період, наявність та розмір заборгованості не підтверджено належними доказами. Зважаючи на те, що виробничі потужності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» фактично знаходяться у м. Донецьк Донецької області, яке перебуває під контролем незаконних збройних формувань, відповідач втратив контроль над майном та документацією, АТ «Українська залізниця» з незалежних від нього причин позбавлено можливості надати суду первинні документи. Встановивши, що у трудових правовідносинах між АТ «Українська залізниця» та його працівниками, зокрема, позивачем ОСОБА_1 , з березня 2017 року на тимчасово окупованій території виникли та до тепер існують обставини непереборної сили, у період існування яких відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання перед своїми працівниками, передбачені умовами трудового договору (контракту, угоди тощо), законодавчими та іншими нормативними актами, а позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 25 933,95 грн. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приймає доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду про наявність заборгованості та її розмір не підтверджені належними, достатніми і допустимими доказами. Зазначена позиція апеляційного суду також надходить своє підтвердження в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2020 року в справі № 233/836/19 (провадження № 61-16679св19). Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, то апеляційний суд виходить з наступного. Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427. Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України, і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші. У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати, ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Положеннями ст. 34 Закону України «Про оплату праці», визначено, що компенсація працівникам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Оскільки відповідачем визнано заборгованість по заробітній платі за першу половину березня 2017 року, та виплачено зазначену заборгованість 15 вересня 2017 року, то апеляційний суд дійшов висновку, що зазначену компенсацію слід розрахувати за період з березня 2017 року по вересень 2017 року, виходячи з заборгованості в розмірі 2 262,35 грн. наступним чином: за березень 2017 року = 2 845,07 грн. (нарахована заробітна плата за березень 2017 року) 19,5% (ПДФО + військовий збір) = 2 262,35 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 4,0% (коефіцієнт інфляції) = 90,49 грн. Загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за березень 2017 року становить 90,49 грн. і саме ця сума компенсації за час затримки підлягає стягненню з відповідача. За таких обставин підстави для задоволення вимог про стягнення заробітної плати відсутні, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню. Позовні вимоги про стягнення компенсація втрати заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів виплати підлягають частковому задоволенню в розмірі 90,49 грн. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір в сумі 1,95 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), із розрахунку: 90,49 грн. - розмір задоволених вимог помножений на 768,40 грн. - розмір судового збору, що підлягав оплаті при поданні позову, поділений на 35 729,71 грн. - розмір заявлених позовних вимог. Від сплати судового збору за подачу позову ОСОБА_1 звільнений на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (з наступними змінами і доповненнями). За приписами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно частини 10 статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 152,60 грн. (а.с. 89). З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, з держави на користь відповідача підлягає частковому відшкодуванню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 149,23 грн., виходячи із розрахунку: 30 921,61 грн. 90,49 грн. = 30 831,12 грн. (розмір задоволених вимог за апеляційною скаргою), помножений на 1 152,60 грн. - розмір судового збору, що оплачений при поданні апеляційної скарги, поділений на 30 921,61 грн. - розмір вимог за апеляційною скаргою). Враховуючи, що з відповідача на користь держави підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,95 грн. у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, а відповідачу за рахунок держави підлягає відшкодуванню судовий збір у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 149,23 грн., то з держави на рахунок відповідача підлягає стягненню різниця в компенсації судових витрат у загальній сумі 1 147,28 грн. (1 149,23 грн. 1,95 грн.). Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 грудня 2019 року в частині стягнення заробітної плати та судового збору скасувати, а в частині стягнення компенсації втрати заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати змінити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ вул. Тверська, б. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ясинувата, Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 ), суму компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 90 (дев`яносто) грн. 49 коп. без утримання податку та інших обов`язкових платежів. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої заробітної плати відмовити. Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» за рахунок держави судовий збір в розмірі 1 147 гривні 28 копійки. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 13 березня 2020 року. Суддя - доповідач М.С. Будулуца Судді: О.М. Біляєва В.В. Папоян