Постанова Донецький апеляційний суд № 227/4359/19

Єдиний унікальний номер 227/4359/19 Номер провадження 22-ц/804/1318/20 Головуючий у 1-й інстанції Левченко А.М. Доповідач Азевич В.Б. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Азевича В.Б., суддів: Никифоряка Л.П., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 227/4359/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року (суддя Левченко А.М., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Добропілля Донецької області),- В С Т А Н О В И В: В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованості із заробітної плати. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 01.09.2016 року відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок позивача було переведено до Виробничого підрозділу «Іловайське БМЕУ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця». У подальшому 10.07.2017 структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ № 6337/ДН-ОС про звільнення позивача на підставі частини 1 статті 40 КЗпП України, з яким позивача ознайомлено особисто. За час перебування у трудових відносинах із позивачем АТ «Українська залізниця» відповідачем допущено порушення строків виплати заробітної плати. Разом з тим, у день звільнення відповідач повний розрахунок з позивачем не провів. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі - 19 032,10 грн та компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі - 3 992,46 грн. 11 грудня 2019 року на адресу суду від представника позивача Лаврищева В.В. надійшли додаткові пояснення в яких позивач підтвердив отримання в структурному підрозділі відповідача (м. Лиман) частини заробітної плати за березень 2017 року у розмірі - 1 638,14 грн (отримано за вирахуванням податків та зборів - 1 302,63 грн), у зв`язку з чим просив стягнути заборговану заробітну плату в розмірі 17 393,96 грн та розмір заборгованої компенсації, у зв`язку з порушенням термінів її виплати - 3 592,75 грн. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 17 393,96 грн. Зобов`язано АТ «Українська залізниця» утримати з суми заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню, податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 1 070,42 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 739,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. АТ «Українська залізниця» на вказане судове рішення подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки Науково-правовому висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2. Крім того, на теперішній час, відповідач підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат не має можливості. Позивачем не надано документів, що підтверджують виконання нею роботи передбаченої трудовим договором, зокрема табелю обліку використання робочого часу, а також не надано доказів щодо тарифної ставки (окладу), виходячи з якої повинна обраховуватись заробітна плата, розрахунково-платіжних відомостей та інших документів з обліку праці та зарплати за спірний період, а тому відсутні підстави проводити розрахунок заборгованості за спірний період, виходячи із її окладу та стягувати заборгованість по заробітній платі за цей період взагалі. До Донецького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» - без задоволення. Посилається на те, що відповідачем не наведено жодного аргументованого доводу, що надані позивачем розрахунки заборгованості не відповідають дійсному розміру заборгованої заробітної плати, з урахуванням вимог пункту 8 наказу про нарахування заробітної плати за час простою не з вини працівників із розрахунку двох третин встановленої тарифної ставки посадового окладу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт знаходження паперової документації з питань трудових відносин (у тому числі щодо розміру заробітної плати) із позивачем у будівлі Донецької дирекції залізничних перевезень (м . Донецьк, вул . Артема, 68 ) або інших містах на території зони проведення АТО, та відсутності у відповідача відповідної документації в електронному вигляді. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». В частині 1 статті 274 ЦПК України зазначено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових відносин. Крім того, згідно із частиною 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В даній справі спір виник із трудових правовідносин, тому така справа відповідно до вищевказаних норм розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем. На підставі долученого до матеріалів справи наказу (розпорядження) № 6337/ДН-ОС від 10.07.2017 року, ОСОБА_1 звільнено з посади маляра 4 розряду дільниці з ремонту та утриманню будинків та споруд ст. Іловайськ виробничого підрозділу «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, з компенсацією за 60 днів відпустки та виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Постановою Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Українська залізниця». До матеріалів справи долучено копії розрахунків заробітної плати позивача, з яких випливає, що за: березень 2017 року всього нараховано 3 069,32 грн, з яких оплата простоїв становить 893,48 грн (8 днів /64 години), сума до виплати 2 440,67 грн; квітень 2017 року всього нараховано 1 820,26 грн, з яких оплата простоїв становить 1 786,97 грн (16 днів /128 годин), сума до виплати 1 447,45 грн, травень 2017 року всього нараховано 2 261,12 грн, з яких оплата простоїв становить 2 219,75 грн (20 днів /159 годин), сума до виплати 1 797,99 грн; червень 2017 року всього нараховано 0,00 грн; липень 2017 року всього нараховано 11 881,30 грн, (до складу вищезазначеної суми також входить компенсація за 60 днів відпустки), з яких оплата простоїв становить 111 69 грн (1 день /8 годин), сума до виплати 9 485,47 грн. Відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень - червень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі. Так, наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17.03.2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом (розпорядження) № 6337/ДН-ос від 10.07.2017 року, про припинення трудового договору, відповідно до якого позивач має право на компенсацію за 60 днів невикористаної відпустки. Наказ про припинення трудового договору підписаний в.о. начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_2 . Згідно матеріалів справи структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень», керівником якого є ОСОБА_2 , здійснює свою адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження, що також підтверджується довідкою відповідача № 1380/2 від 14.11.2019 року про доходи позивача за січень - липень 2017 року, яка підписана в.о. начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 та на якій зазначено місце її видачі - м. Лиман Донецької області. Згідно відомостей (дата формування виписки 25.11.2019 року) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5), наданих на виконання ухвали суду від 15.11.2019 року, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за 1 квартал 2017 року, становить 8 846,49 грн, з яких за січень 2017 року 2 680,52 грн, за лютий 2017 року 3 096,65 грн, за березень 2017 року 3 069,32 грн, що збігається з сумою нарахованого заробітку, вказаного в табуляграмі за березень 2017 року наданій позивачем. Також, позивач долучила до матеріалів справи копію трудової книжки. Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно зі статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. В статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно з вимогами статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2017 року в сумі 17 393,96 грн та в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 1 070,42 грн. Зазначені висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно зі статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Суд першої інстанції правильно прийняв до уваги надані позивачем розрахункові листи, та табуляграми, оскільки зазначені документи не мають суперечностей та не викликають у суду сумнівів, щодо їх достовірності, і дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі. Крім того, правильним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за втрату грошових доходів. Так, ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою виплати розрахунку при звільненні, яка відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» мала бути виплачена відповідачем відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, визначеному чинним законодавством. Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Статтею 4 цього Закону встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Порядок та підстави компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати регулюється Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», з метою реалізації якого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Колегія суддів погоджується з розміром компенсації, визначеної судом першої інстанції. Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач вимог закону про повний розрахунок при звільненні не дотримався, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, внаслідок чого існує заборгованість по заробітній платі та іншим платежам. Інших належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано. Відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування заробітної плати та інших виплат, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки працівник довів що він продовжував працювати на підприємстві після 20 березня 2017 року, виконував роботу згідно трудового договору та заробітна плата була йому нарахована, про що відповідач надав відповідні відомості та нарахування. Також апеляційний суд вважає, що обставини на які посилається відповідач, щодо здійснення діяльності на території тимчасово непідконтрольній Україні виникли не з березня 2017 року, як визначено висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2, а мали місце у період з 14 квітня 2014 року в населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, згідно з положеннями Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та суд апеляційної інстанції виходить з того, що Товариство, яке на час проведення антитерористичної операції продовжувало здійснювати діяльність на території непідконтрольній Україні, визначивши свої права та реалізовуючи їх за своїм розсудом повинно відповідати за негативні наслідки від такої діяльності. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належність наданих позивачем документальних доказів та обґрунтовано вважав, що відповідач у жодний належний спосіб не спростував наявні в розрахунках відомості, а тому рішення в частині наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. За пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: В.Б. Азевич Л.П. Никифоряк Г.В. Новікова