Постанова 4804 № 236/3529/19

Єдиний унікальний номер 236/3529/19 Номер провадження 22-ц/804/245/20 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 лютого 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Азевича В.Б., Халаджи О.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 236/3529/19 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 листопада 2019 року (суддя Саржевська І.В., повний текст рішення складено 14 листопада 2019 року), в с т а н о в и в : 08 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, посилаючись на те, що в 2016 році відбулась реорганізація відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо Родакове» шляхом злиття у виробничий підрозділ «Родаківське моторвагонне депо» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця». Позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Наказом відповідача її звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 17 липня 2017 року. Відповідачем допущено порушення строків виплати заробітної плати, у день звільнення відповідач повний розрахунок з позивачкою не провів. Просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за лютий-липень 2016 року, березень-квітень 2017 року в сумі 3160,69 грн., заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 6113,09 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 3950,55 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 1107,15 грн., компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати задоволено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі лютий-липень 2016 року, за березень-квітень 2017 року у сумі 3160,69 грн., заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 6113,09 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 3950,55 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 1107,15 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у сумі 3045,21 грн. Зобов`язано акціонерне товариство «Українська залізниця» утримати з суми заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню, податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн. З вказаним рішенням не погодився відповідач АТ «Українська залізниця» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд безпідставно стягнув суму з відповідача на підставі наданих позивачкою доказів, які не є первинними документами, і не врахував, що нарахування заробітної плати не здійснювалось, оскільки АТ «Укрзалізниця» не мало можливості перевірити факт виконання позивачем трудових обов`язків через існування форс-мажорних обставин і припинення здійснення господарської діяльності структурного підрозділу, який знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно видаткового касового ордеру від 04 червня 2017 року позивачка отримала заробітку плату за першу половину березня 2017 року у сумі 976,57 грн., також сума вихідної допомоги при звільненні у зв`язку із скороченням штату працівників не обґрунтовано завищена на 1216,24 грн. Позивачкою ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується трудових відносин, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працювала мийником-прибиральником рухомого складу 2 розряду пункту технічного обслуговування локомотивів 1 групи цеху ремонту виробничого підрозділу «Родаківське моторвагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», тобто перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем (а.с.12-15). Наказом №407/ОС від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з 17 липня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, з компенсацією за 11 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (а.с.19). На підтвердження своїх позовних вимог щодо заборгованості по заробітній платі лютий-липень 2016 року, березень-квітень 2017 року в сумі 3160,69 грн., заробітній платі за час вимушеного простою в сумі 6113,09 грн., одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 3950,55 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 1107,15 грн. позивачка надала: відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків, з яких вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2017 року від регіональної філії «Донецька залізниця» заробітну плату виплачено 10881,35 грн. та перераховано 1958,64 грн. (а.с.16); довідку-розрахунок невикористаних днів відпустки ОСОБА_1 за період з 16 листопада 2016 року по 17 липня 2017 року, яка складає 11 днів (а.с.21); довідку-розрахунок оплати вихідної допомоги, яка складає 3950,55 грн. (а.с.22); довідку-розрахунок оплати відпустки, з якої вбачається, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 100,65 грн. (а.с.23); довідку по заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 , з якої вбачається, що сума заборгованості по виплаті заробітної плати з лютого 2016 року по липень 2016 року становить 1046,84 грн., з березня 2017 року по квітень 2017 року становить 2113,85 грн., разом сума заборгованості становить 3160,69 грн. (а.с.24); довідку-розрахунок оплати простою, з якої вбачається, що тарифна ставка, оклад ОСОБА_1 становить 18,01 грн., квітень 2017 року 100 годин простою 1201 грн., травень 2017 року 159 годин простою 1909,59 грн., червень 2017 року 158 годин простою 1897,58 грн., липень 2017 року 92 години простою 1104,09 грн., всього 6113,09 грн. (а.с.25); довідку про середню заробітну плату, згідно якої ОСОБА_1 розраховано за період січень-грудень 2016 року середньоденну заробітну плату 84,65 грн. (а.с.26); довідку про середню заробітну плату, згідно якої ОСОБА_1 розраховано за період січень-грудень 2016 року середньомісячну заробітну плату 2581,94 грн. (а.с.27); довідку про середню заробітну плату (для осіб, які вивільняються з роботи у зв`язку з достроковим зняттям Чорнобильської атомної станції з експлуатації, для визначення частини допомоги по безробіттю понад розміри та тривалість виплат на випадок безробіття, які працювали на підприємствах із сезонним характером виробництва), згідно якої ОСОБА_1 розраховано за період січень-квітень 2017 року середньоденну заробітну плату 91,38 грн. (а.с.28); довідку про середню заробітну плату, згідно якої ОСОБА_1 розраховано за період січень-березень 2017 року середньомісячну заробітну плату 3076,55 грн. (а.с.29); табелі обліку використанні робочого часу, підписані 31 березня 2017 року, 04 липня 2017 року, 31 травня 2017 року, 30 червня 2017 року, 17 липня 2017 року (а.с.34-48); журнал часу простою робітників виробничого підрозділу «Родаківське моторвагонне депо» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (49-60). З копії наказу № 55/ДН від 13 березня 2017 року по СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» «Про встановлення простою», вбачається, що з 16 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції було встановлено початок простою. Згідно п. 4 вказаного наказу оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с.31). Відповідно до довідки АТ «Українська залізниця» від 17 жовтня 2019 року №ДНЛугДонФілія-725/952, наданої відповідачем, дохід ОСОБА_1 з березня по липень 2017 року становить 1605,38 грн. (до виплати 976,57 грн.) і складається із заробітної плати за березень 2017 року, в період з квітня по липень 2017 року заробітна плата позивачці не нараховувалась (а.с.72). Як вбачається з видаткового касового ордеру №135 за березень 2017 року ОСОБА_1 04 червня 2018 року виплачена заробітна плата за першу половину березня 2017 року у сумі 976,57 грн. (а.с.74). Згідно наданого відповідачем Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 встановлено, що наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 682-Н від 12 травня 2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Луганської дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; наказом регіональної філії «Донецька залізниця» №899-Н від 26 червня 2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м.Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» (а.с.75-83). Відповідно до вказаного науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83,115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Це свідчить про відсутність вини ПАТ «Укрзалізниця» у невиконанні своїх обов`язків. Установивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем прав працівника при звільненні, зокрема на отримання належних їй сум, а тому задовольнив позовні вимоги. Рішення мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника не виплатив всі суми, що належать йому від підприємства. Відповідальність роботодавця щодо виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати передбачена статтею 34 Закону України «Про оплату праці» Однак, суд першої інстанції дійшов такого висновку внаслідок неповно з`ясованих обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду не може бути залишено без змін. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. З довідки, яка надана позивачкою для підтвердження розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вбачається, що сума заборгованості по заробітній платі з лютого 2016 року по липень 2016 року становить 1046,84 грн., з березня 2017 року по квітень 2017 року становить 2113,85 грн., разом сума заборгованості становить 3160,69 грн. (а.с.24). Відповідачем до відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції надано довідку від 17 жовтня 2019 року №ДНЛугДонФілія-725/952, згідно якої дохід ОСОБА_1 з березня по липень 2017 року становить 1605,38 грн. (до виплати 976,57 грн.) і складається із заробітної плати за березень 2017 року, в період з квітня по липень 2017 року заробітна плата позивачці не нараховувалась (а.с.72). Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 81 ЦПК України. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Поняття доказів зазначено у частині першій статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, за змістом частин 1, 2, 4, 6 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Позивачкою на підтвердження своїх позовних вимог надано довідку, згідно якої сума заборгованості по заробітній платі з лютого 2016 року по липень 2016 року становить 1046,84 грн., з березня 2017 року по квітень 2017 року становить 2113,85 грн., разом сума заборгованості становить 3160,69 грн. (а.с.24). Вказана довідка виконана на аркуші паперу формату А-4, містить підпис в.о.начальника виробничого підрозділу «Родаківське моторвагонне депо» Кузовова Ю.В. та в.о.головного бухгалтера виробничого підрозділу «Родаківське моторвагонне депо» Севрук О.І., проте не містить печаток та штампів підприємства, яке видало таку довідку. Інші, надані позивачкою, довідки на підтвердження заборгованості (а.с.22-23,25-29) не містять печаток та штампів підприємства, зазначені в них суми є різними та суперечать даним із реєстру застрахованих осіб, наданою Станічно-Луганським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області. А в наданих позивачкою табелях (а.с.34-48) відсутні відомості за який саме період (місяць) вказані табелі містять інформацію про роботу. Між тим, достовірність викладеної інформації у вказаних довідках викликає сумніви, оскільки в позовній заяві позивачка посилається на заборгованість за повний місяць березень 2017 року, в той час як з позовною заявою вона звернулася до суду 08 вересня 2019 року (а.с.2-6), а відповідно до видаткового касового ордеру №135 позивачці вже було виплачено частину заробітної плати за березень 2017 року в сумі 976,57 грн. 04 червня 2018 року (а.с.74). Крім того, інформація щодо заборгованості по заробітній платі (згідно наданої позивачкою довідки) спростовується даними із реєстру застрахованих осіб, наданою Станічно-Луганським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій зазначено, що ОСОБА_1 за лютий - липень 2016 року нарахована заробітна плата 0 грн., за березень 2017 року - 3566,52 грн., в квітні - 0 грн., в травні - 0 грн., в червні - 0 грн., в липні - 0 грн. (а.с.17-22). Таким чином, представлені позивачкою докази були прийняті судом всупереч вимогам статті 95 ЦПК України. Відповідно до п. 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники податків, зазначені у пункті 1 ч.1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум, зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення). Таким чином, надані позивачкою довідки, табелі (а.с.24, 22-23,25-29, 34-48) не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження заборгованості по заробітній платі за спірний період з АТ «Українська залізниця» перед позивачкою. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача є частково обґрунтовані. А саме розмір нарахованої заробітної плати позивачці в березні 2017 року складає 3566,52 грн., що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.22), відповідно до довідки АТ «Українська залізниця» від 17 жовтня 2019 року №ДНЛугДонФілія-725/952 за першу половину березня 2017 року позивачці нарахована заробітна плата в сумі 1605,38 грн. (до видачі 976,57 грн.) (а.с.72), та зазначена сума виплачена ОСОБА_1 (а.с.74). Враховуючи, що відповідач виплатив позивачці заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 978,57 грн. після утримання обов`язкових податків та зборів (без утримання обов`язкових податків та зборів сума складає 1605,38 грн.), апеляційний суд вважає, що розмір заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачкою за березень 2017 року складає 1961,14 грн. без утримання податку та інших обов`язкових платежів, виходячи з розрахунку: 3566,52 грн. 1605,38 грн. Інші докази того, що позивачка в спірний період виконувала свої посадові обов`язки та їй було нараховано, але не виплачено заробітну плату, у справі відсутні. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року підлягає зміні до 1961,14 грн. після утримання податку та інших обов`язкових платежів, частково задовольнивши заявлений позов. Також відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів у сумі 453,02 грн., з розрахунку 1961,14 грн. х 0,231 - коефіцієнт приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по вересень 2019 року. В іншій частині позову слід відмовити за недоведеністю вимог. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановивши, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції змінює рішення в частині розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 1961,14 грн. з утриманням податку та інших обов`язкових платежів та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 453,02 грн., частково задовольнивши апеляційну скаргу відповідача, в іншій частині позовних вимог слід відмовити. Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 105,12 грн. Позивач звільнений від сплати судового збору за подачу позову на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VII. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно із частиною 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у сумі 1152,60 грн. (а.с.108). Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з держави на користь відповідача підлягає частковому відшкодуванню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 994,92 грн., а з врахуванням необхідності стягнення з відповідача на користь держави судового збору в сумі 105,12 грн., то відповідачеві за рахунок держави підлягає відшкодуванню різниця зазначеного судового збору у сумі 889,80 грн. Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 листопада 2019 року в частині стягнення розміру заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та судових витрат змінити. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 1961 (тисяча дев`ятсот шістдесят одна) грн. 14 коп. з утриманням податку та інших обов`язкових платежів, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 453 (чотириста п`ятдесят три) грн. 02 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити. Компенсувати акціонерному товариству «Українська залізниця» за рахунок держави судовий збір в сумі 889 (вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 80 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 04 лютого 2020 року Судді І.В. Кішкіна В.Б. Азевич О.В. Халаджи