Постанова 4804 № 233/7552/19

Єдиний унікальний номер 233/7552/19 Номер провадження 22-ц/804/2788/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Єдиний унікальний номер 233/7552/19 Номер провадження 22-ц/804/2788/20 30 вересня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Канурної О.Д. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» відповідач:Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" представник відповідача: Пенькова Олена Олександрівна розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, - за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2020 року, повний текст якого складено суддею Мартиненко В.С. в м. Костянтинівка в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 24 квітня 2020 року, час ухвалення рішення суду не зазначено, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати. В обґрунтування позову зазначив, що у відповідний період він працював на посаді машиніста електровозу у виробничому підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року складає 36121грн. 65 коп., після вирахування обов`язкових платежів її розмір відповідає 28 800 грн 11 коп. З урахуванням викладеного, просив стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 28 800,11 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ 24 квітня 2020 року рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати задоволено, стягнуто з відповідача: - заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 36121 (тридцяти шести тисяч ста двадцяти однієї) гривні 65 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів. - в дохід держави судовий збір у розмірі 768 (семисот шістдесяти восьми) гривень 40 копійок. - допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року в розмірі 5756 (п`яти тисяч семисот п`ятдесяти шести) гривень 85 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 13 травня 2020 року не погодившись із вказаним рішенням представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні зазначеної суми у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зазначив, що висновком торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, , непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Дебальцеве. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей, іншого майна, в тому числі до трудових книжок, оригіналів наказів. Відповідач не мав можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків. Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі первинних документів, доступ до яких є неможливим. Зазначив, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги позивача на підставі табуляграм, оскільки вони не мають печатки, кутового штампу з датою та вихідним номером та підписані невідомими особами. Надана позивачем довідка по зарплаті з березня по липень виготовлена не непідконтрольній українській владі території, тому вона не може бути належним доказом. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до вимог статті 360 ЦПК України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 28 800,11 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. Позивач ОСОБА_1 працював на посаді машиніста електровозу, зокрема з 12 липня 2016 року у реорганізованому на підставі наказу ПАТ «Українська залізниця» №303 від 15.04.2016 року виробничому підрозділі «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 17 липня 2017 року на підставі наказу від 10.07.2017 року № 8456/ДН-ОС позивач був звільнений у зв`язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , наказом (розпорядженням) № 8456/ДН-ОС від 17.07.2017 р. про припинення трудового договору (контракту) (а.с.9-14). Відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило назву на Акціонерне товариство «Українська залізниця». Відповідно до наданих відповідачем копій табуляграм, працівнику у період з березня 2017 року по липень 2017 року заробітну плату було нараховано з урахуванням часу простою: в березні 2017 року в розмірі 5756,85 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 4578,25 грн; за квітень 2017 року в розмірі 3251,04 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 2585,18 грн; за травень 2017 року в розмірі 3400,76 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 2704,22 грн; за червень 2017 року в розмірі 2374,11 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 1887,85 грн; за липень 2017 року заробітну плату було нараховано в розмірі 21338,89 грн, яка складається, в тому числі, з компенсації за невикористану відпустку за 33 дні в сумі 10957,98 грн, вихідної допомоги при скороченні в сумі 8142,80 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 17044,61 грн (а.с.105-109). Із довідки від 08.04.2020 р. за № 700/2 вбачається, що нарахування та виплата заробітної плати з 01 березня 2017 року по липень 2017 року не здійснювалися (а.с.81). Також відповідачем надано копію повідомлення ОСОБА_1 про скорочення від 10.05.2017 року, копію наказу (розпорядження) № 3121/ДН-ОС від 10.07.2017 р. про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 , табельний номер 2273, в якому зазначено, що його звільнити з 17.07.2017 р. на підставі п .1 ст. 40 КЗпП України та вирішено згідно із ст. 44 КЗпП України надати працівнику вихідну допомогу у розмірі одного середнього заробітку, компенсацію за 33 днів відпустки, копію довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення (що відповідає наданій відповідачем копії табуляграми за липень 2017 року), копії довідок, згідно з якими заборгованость за спецодяг, депонована заробітна плата відсутні, копію довідки про відсутність використаних квитків для особистих потреб, копії особових карток працівника, копії табелів обліку використання робочого часу за березень липень 2017 року, копії зведених відомостей маршрутів машиністі локомотивних бригад по виробничому підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» за березень липень 2017 року, копію наказу виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про надання відпустки без збереження заробітної плати за № 647/в-т від 11.05.2017 року, копії розрахунків оплати середньої зарплати та оплати відпустки. Згідно з наказом структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 06.03.2017 року працівникам виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» встановлено простій. Відповідно до копії наказу регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №384-Н від 15.03.2017 року з 16 березня 2017 року для всіх працівників апарату управління структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця», викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією встановлено простій. Згідно з наданою відповідачем копією наказу виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №131/ТЧ-14 від 20.03.2017 року було встановлено простій з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» (а.с.117). Відповідно до наказу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №236/ДНД від 17.03.2017 року було встановлено простій з 20 березня 2017 року для всіх виробничих підрозділів дирекції відповідно до ст.ст. 34, 113 КЗпП України у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця», викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією (а.с.118). Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні з позивачем не провів остаточного розрахунку та не виплатив заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року. Висновок суду підтверджується відповідними копіями розрахунків заробітної плати (табулеграмами), довідкою, копіями наказу про звільнення, копією трудової книжки, та узгоджується з положеннями ст.116 КЗпП України. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, відповідно до якої, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 30 Закону України «Про оплату праці» саме на роботодавця покладено обов`язок забезпечення достовірного обліку виконуваної роботи працівником та бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. В підтвердження не виплаченої заробітної плати за період з березня по липень 2017 року відповідачем на запит суду були надані копії розрахунку заробітної плати (табулеграми), в яких зазначені нараховані суми з березня 2017 року по липень 2017 року, з яких вбачається, що: в березні 2017 року в розмірі 5756,85 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 4578,25 грн; за квітень 2017 року в розмірі 3251,04 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 2585,18 грн; за травень 2017 року в розмірі 3400,76 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 2704,22 грн; за червень 2017 року в розмірі 2374,11 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 1887,85 грн; за липень 2017 року заробітну плату було нараховано в розмірі 21338,89 грн, яка складається, в тому числі, з компенсації за невикористану відпустку за 33 дні в сумі 10957,98 грн, вихідної допомоги при скороченні в сумі 8142,80 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 17044,61 грн Розрахунок заборгованості ніким не оскаржується, а тому і його правильність судом апеляційної інстанції не перевірялася. Проте, як вбачається із зазначених розрахунків та довідки про суму заборгованості, сума нарахованої заробітної плати з березня по липень 2017 року складає 36 121,65 грн, між тим, позивач просить стягнути суму до виплати у розмірі 28 800,11 грн. Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу Статтею168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. 168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. 168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Відповідно до ч.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав належними та допустимими доказами надану позивачем довідку про суму заборгованості, надані відповідачем на вимогу суду копії табуляграм та врахувавши вимоги чинного законодавства, дійшов правильного висновку про те, що оскільки предметом спору є саме заробітна плата за березень-липень 2017 року, то збільшення її розміру до 36 121,65 гривень не є збільшенням позовних вимог, відповідно не є виходом за межі позовних вимог, оскільки саме ця сума є в доданій до позовної заяви довідці (а.с.15) і саме ця сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати. Доводи відповідача про те, що надані позивачем розрахункові листи не можуть бути належними доказами, оскільки не мають підписів повноважних осіб та печатки підприємства не приймаються до уваги, з огляду на таке. Приписами статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", згідно яких при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати не передбачено наявність підпису посадової особи та печатки на них зазначеними нормами, що було вірно зазначено судом першої інстанції. Доводи відповідача, що відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці. Зокрема, типова форма N П-5 "Табель обліку використання робочого часу" надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці. Крім того, як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України, на який посилається представник відповідача не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці, а лише підтверджує відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.В. Гапонов Судді: Г.В. Новікова О.Д. Канурна