Постанова 4804 № 236/5320/19

Єдиний унікальний номер 236/5320/19 Номер провадження 22-ц/804/1564/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Єдиний унікальний номер 236/5320/19 Номер провадження 22-ц/804/1564/20 22 квітня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Никифоряка Л.П., Новікової Г.В. учасники справи: позивачка: ОСОБА_1 відповідач: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Донецька залізниця» представник відповідача: Комісарова Альона Вікторівна розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, - за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Донецька залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 лютого 2020 року, повний текст якого складено суддею Бєлоусовим А.Є. в м. Лиман в приміщенні Краснолиманського міського суду Донецької області 18 лютого 2020 року, час ухвалення рішення суду не зазначено, ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ 27.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 14810,22 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебувала в трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017, звільнена за п. 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив їй належні виплати (а.с. 2-4). З урахуванням викладеного, просила суд стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 14 810, 22 грн за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року гривень. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задоволено. - Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 14810 (чотирнадцять тисяч вісімсот десять) грн. 22 коп. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів). - вирішено питання про розподіл судових витрат. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 16 березня 2020 року не погодившись із вказаним рішенням представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 16.03ю2017 по 17.07.2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що 16 березня 2017 року незаконними збройними формуваннями була захоплена адміністративна будівля акціонерного товариства «Українська залізниця», розташованих у м. Луганськ. Враховуючи зазначене, на теперішній час, у відповідача відсутній доступ до документації підприємства. Висновком торгово - промислової палати від 16 січня 2018 року засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Луганськ. У зв`язку з відсутністю первинних документів у відповідача, не можливо підтвердити та здійснити нарахування заробітної плати. Звертає увагу на те, що у зв`язку з відсутністю нарахування заробітної плати колишнім працівникам Дирекцій, відсутня заборгованість по виплаті заробітної плати, що подається щомісячно в розділі 2 статистичної звітності форми 1 ПВ. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Сторони не скористалися правом на подання відзиву відповідно до вимог статті 360 ЦПК України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 14 810,22 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. 27.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 14810,22 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебувала в трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017, звільнена за п. 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив їй належні виплати (а.с. 2-4). звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 14.07.2016 року по 17.07.2017 працювала на посаді оператора з обслуговування та ремонту вагонів ; розряду ВП «Комунарське вагонне депо» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 8-13). Наказом начальника ВП «Комунарське вагонне депо» від 16 березня 2017 року № 44 було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року (а.с.26-27). Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 3040-ОС від 17.07.2019 ОСОБА_1 з 17.07.2017 звільнена з посади оператора з обслуговування та ремонту вагонів ; розряду ВП «Комунарське вагонне депо» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с.15). В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач має право на компенсацію за 24 дні відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано. Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня 2017 17 липня 2017 року, в яких зазначені суми до виплати за березень 2017 року 1806,80 грн., квітень 2017 року 1832,19 грн., травень 2017 року 1821,16 грн., червень 2017 року 1809,71 грн., липень 7540,36 грн. (втому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні) (а.с. 16-20). До розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, відповідно до яких позивачем відпрацьовано 13 днів за березень, за квітень, за травень, за червень, за липень «0». ОСОБА_1 перебувала у простої у березні 14 днів(96 год.), у квітні 25(157), у травні 27(159), у червні 26(158), у липні 14(92) (а.с. 28-37). При винесенні рішення судом першої інстанції було задоволено вимоги позивачки та стягнуто суму, яка підлягала до сплати, тобто без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів. Проте, відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. 168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. 168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Відповідно до ч.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Судом першої інстанції при винесенні рішення не було додержано до вказаних вище норм законодавства. Колегія суддів вважає, що оскільки предметом спору є саме заробітна плата за березень-липень 2017 року, то збільшення її розміру до 36 008,61 гривні не є збільшенням позовних вимог, відповідно не є виходом за межі позовних вимог і саме ця сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати. Крім того, при наведенні розрахунків, судом першої інстанції не було враховано довідку «Луганської дирекції залізничних перевезень» № ДНЛугДонФілія-725/292 від 13.02.2020 року (а.с. 52), відповідно до якої позивачці за березень було нараховано суму 2 114,36 грн. Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати за березень-липень 2017 року у розмірі 18 626, 23 гривні, а саме: 20 740, 59 (сума нарахованої заробітної плати) 2 114, 36 гривень (сума, нарахована до виплати за березень 2017 року, відповідно до довідки б/н «Луганської дирекції залізничних перевезень» № ДНЛугДонФілія -725/753 від 24.09.2019 року (а.с.52). При винесенні рішення суд першої інстанції обґрунтовано прийняв розрахунки заборгованості заробітної плати, зроблені з відповідних табуляграм, копії табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 за оскаржуваний період, та визнав їх належними, допустимими та прийнятними доказами. Докази надані позивачем, оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства. Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив позов по суті, але при визначенні суми заборгованості заробітної плати допустив неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду в цієї частині підлягає зміні. Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість виконання своїх зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, які було засвідчено Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, слід зазначити наступне. Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Згідно ст.4 КЗпП України, законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Частина 1 ст.9 ЦК України, кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема і трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами Наданий до суду Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці, а лише підтверджує відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати. Доводи відповідача, щодо відсутності первинної документації, що унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці. Зокрема, типова форма N П-5 "Табель обліку використання робочого часу" надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці. Крім того, як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результа-тами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини, які мають значення по справі, що призвело до невірного стягнення суми заборгованості по заробітній платі з березня 2017 року по липень 2017 року та невірного визначення загальної суми заборгованості яка підлягає стягненню, а тому рішення суду підлягає зміні. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги, апеляційну скаргу треба задовольнити частково, а оскаржуване рішення слід змінити в частині суми стягнутої заробітної плати. В іншій частині ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Донецька залізниця» задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 лютого 2020 року в частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 , заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 14 810 (чотирнадцять тисяч вісімсот десять) грн. 22 коп. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів) змінити та викласти у наступній редакції. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ЄРДПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у сумі 18 626 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять шість тисяч) 23 копійки, з утриманням податку та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.В. Гапонов Судді: Л.П. Никифоряк Г.В. Новікова