Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/2266/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1599/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/2266/19 Категорія: на ухвалу Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Бондаренка С.І., Сіренка Ю.В. секретар Торопенко Н.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Демократичне об`єднання майбутнього+»; третя особа: Черкаська міська рада; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Демократичне об`єднання майбутнього+», третя особа: Черкаська міська рада, про визнання недійсними загальних зборів співвласників ОСББ, що викладені у протоколах, скасування протоколів, визнання недійсним статуту ОСББ та зобов`язання здійснити дії щодо скасування реєстрації статуту, в с т а н о в и л а: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила суд: визнати недійсними загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Демократичне об`єднання майбутнього+» по АДРЕСА_1 від 13 березня 2016 року; скасувати протокол № 1 від 13 березня 2016 року; визнати недійсними загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Демократичне об`єднання майбутнього+» від 04 грудня 2016 року; скасувати протокол № 2 від 04 грудня 2016 року; визнати недійсним статут ОСББ в редакції 13 березня 2016 року та зобов`язати Державного реєстратора скасувати його реєстрацію. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що загальні збори ОСББ, які відбулись 13 березня 2016 року і 04 грудня 2016 року, проведені з порушенням статуту ОСББ, Закону України «Про ОСББ» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2020 року закрито провадження у справі, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, та роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції. Ухвала обґрунтована тим, що спір між співвласником нерухомого майна членом ОСББ та самим ОСББ щодо визнання недійсними загальних зборів ОСББ «ДОМ+» від 13 березня 2016; скасування протоколу № 1 від 13 березня 2016 року ; визнання недійсними загальних зборів ОСББ «ДОМ+» від 04 грудня 2016 року; скасування протоколу № 2 від 04 грудня 2016 року; визнання недійсним статут ОСББ «ДОМ+» у редакції 13 березня 2016 року, є подібним до корпоративного спору. Тому суд з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 473/2005/19, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду місцевим судом загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства, та провадження у справі підлягає закриттю. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі із посиланням на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16 вказує, що ОСББ «ДОМ+» є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Статутом ОСББ «ДОМ+» частку співвласників у статутному капіталі (майні) об`єднання не визначено, отже, співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між співвласниками багатоквартирного будинку та ОСББ не є корпоративними. Також зазначає, що суд першої інстанції не вірно застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 472/2005/19, у справі, яка переглядалась Верховним Судом, та у даній справі різні предмети та обставини. Черкаська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу та вказуючи на відповідність оскаржуваної ухвали суду чинному законодавству, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2020 року без змін. Інші учасники справи не скористались своїм право на подання відзиву на апеляційну скаргу. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності апелянта ОСОБА_1 . Клопотання ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки докази наявності у останнього повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 в апеляційному суді в матеріалах справи відсутні. Відповідно до ордеру серія ЧК № 146008 від 14.01.2020 року йому були надані повноваження на надання правової допомоги ОСОБА_1 в Придніпровському районному суді м. Черкаси (а.с. 195 т. 1) . ОСОБА_1 , яка подала апеляційну скаргу, належним чином повідомлена про день та час розгляду справи і ніяких клопотань від неї апеляційному суду не надходило. Заслухавши пояснення представника ОСББ «ДОМ+», який з`явився в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказане судове рішення відповідає вказаним вимогам. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, прийшов до висновку, що предмет позову ОСОБА_1 та характер спірних правовідносин не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції. Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . У вказаному будинку створене ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього+». Позивач ОСОБА_1 вважає, що загальні збори ОСББ, які відбулись 13 березня 2016 року і 04 грудня 2016 року, проведені з порушенням статуту ОСББ, Закону України «Про ОСББ» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Також позивач зазначає, що вона має наміри знайомитися із фінансовою діяльністю ОСББ і приймати участь в управлінні ОСББ. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи -підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За приписами пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III). Статтею 1 Закону № 2866-III встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Відповідно до статті 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України). Отже, вищезазначений Закон № 2866-III визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їхнього власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) зазначено, що «правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України). Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19). Враховуючи те, що позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту її прав як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на її думку, діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, отже, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду суд першої інстанції вірно визначив, що спір, який виник між сторонами у даній справі, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16 є безпідставним. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною другою статті 416 ЦПК України визначено, що висновок про те, як саме повинна застосовуватись норма права, повинен міститись у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду. Отже судом першої інстанції вірно застосовано відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо спірних правовідносин та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, яке не підлягає зміні чи скасуванню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишає без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2020 року без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Повний текст постанови складений 30 вересня 2020 року