Постанова 4824 № 761/46236/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/46236/19 Головуючий у 1-й інст. - Макаренко І.О. Апеляційне провадження 22-ц/824/8672/2022 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 вересня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В. при секретарі Загородній С.А розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Посольський» про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Посольський» про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів , в якому просив: - визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів ОСББ «Посольський» від 28 травня 2019 року ; - визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів ОСББ «Посольський» від 27 серпня 2019 року та стягнути з відповідача судові витрати. Посилається на те, що вищевказані збори проведені з численними порушеннями процедури та діючого законодавства, а тому рішення прийняті за результатами зборів є недійсними та підлягають скасуванню. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 - закрито. Не погоджуючись з ухвалою суду, 23 червня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на те, що підстави та предмет позову, суб`єктний склад сторін у справі не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Крім того, посилається на те, що посилання суду першої інстанції на правову позицію висловлену Верховним судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 є помилковим і не може бути враховане. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинен розглядатися за правилами господарського судочинства та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного. Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Посольський» про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів , в якому просить: - визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів ОСББ «Посольський» від 28 травня 2019 року, які затверджені протоколом загальних зборів № 8 (дата проведення загальних зборів 12 травня 2019 року, дата складання протоколу 28 травня 2019 року); - визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів ОСББ «Посольський» від 27 серпня 2019 року, які затверджені протокол загальних зборів № 9 (дата проведення загальних зборів 27 серпня 2019 року, дата складання протоколу 11 вересня 2019 року) та стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що збори проведені з численними порушеннями процедури та діючого законодавства, а тому рішення прийняті за результатами зборів є недійсними та підлягають скасуванню. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 наведено такий правовий висновок: «Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв`язку з протиправним внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців суб`єктом владних повноважень запису про припинення юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах. При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Вважаючи за необхідне заповнити цю прогалину закону, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.» Згідно висновку зробленого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача. При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України у чинній редакції юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III). Статтею 1 цього Закону встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Відповідно до статті 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна. З наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду випливає, що спори, пов`язані з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи повинні розглядатися за правилами господарського судочинства незалежно від суб`єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи (частина 6 статті 30 ГПК України). (Постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №127/14625/16-ц). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц при вирішенні питання щодо підвідомчості справ стосовно позову про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів та запису проведення державної реєстрації об`єднання співвласників багатоквартирного будинку дійшла висновку, що ураховуючи те, що позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, створенням юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18), постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц і підстав для відступлення від такої позиції немає. Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про закриття провадження у справі, оскільки вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», тому у суду були відсутні підстави для закриття провадження у справі, апеляційний суд не приймає до уваги. В позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Посольський» від 28 травня 2019 року та від 27 серпня 2019 року. На зборах ОСББ «Посольський» від 28 травня 2019 року та 11 вересня 2019 року розглядалися питання, що стосуються обрання голови правління, обрання секретаря загальних зборів, затвердження тарифу та кошторису ОСББ «Посольський на 2019 рік, звіту ревізійної комісії про перевірку фінансово - господарської діяльності ОСББ «Посольський» за період 2017 -2018 рік та інше. Таким чином, рішення ОСББ «Посольський» приймались загальними зборами, стосуються управління ОСББ, прийняті в межах Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», який регулює питання взаємовідносин співвласник - об`єднання. Твердження скаржника про те, що суд помилково послався на постанову Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №462/2646/17 та не звернув увагу на сторони процесу, предмет спору і з яких підстав закону виходив суд приймаючи ці рішення, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки висновки викладені у вказаній постанові Верховного Суду спростовують доводи скаржника та підтверджують правильність висновків суду щодо підсудності даного спору господарському суду. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Othersv. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали. Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 жовтня 2022 року. Головуючий Судді