Постанова 4814 № 541/1019/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/1019/16-ц Номер провадження 22-ц/814/1844/20Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М. імена (найменування) сторін: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 305,31 доларів США та понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 20 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № PLRMGK21367834, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 21 500,00 доларів США у вигляді непоновлювальної кредитної лінії для придбання двокімнатної квартири, а також 4 390,50 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою 0,84 процентів на місяць за користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення до 20 грудня 2026 року. На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором 20 грудня 2006 року з ОСОБА_2 укладено договір поруки № РІ PLRMGK21367834/1, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі як солідарний боржник. Вказувало, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором станом на 06 квітня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 19 305,31 доларів США, з яких заборгованість за тілом кредиту - 17 143,64 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 1 746,91 доларів США, заборгованість зі сплати комісії - 229,25 доларів США, нарахована пеня - 185,51 доларів США. Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 305,31 доларів США, що еквівалентно 523 006,25 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриваьБанк» у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам. Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № PLRMGK21367834, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання їх готівкою через касу на строк, з 20 грудня 2006 року по 20 грудня 2026 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 21 500,00 доларів США на придбання двокімнатної квартири, а також 4 390,50 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом 0,84 процентів на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Періодом сплати вважається період з 13 по 20 число кожного місяця. ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, зокрема, надало ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору від 20 грудня 2006 року погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен сплачувати банку (щомісячний платіж) у сумі 253,62 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості по кредиту, процентам, винагороди, комісії. Для виконання зазначеного договору банк відкриває позичальникові: рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості; кредитний рахунок НОМЕР_2 ; рахунок по процентах НОМЕР_3 ; рахунок по обліку комісії та винагороди НОМЕР_4 . Пунктом 2.1.3 кредитного договору від 20 грудня 2006 року передбачено, що позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до пункту 2.2.7 даного договору, і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів. Пунктом 3.2 кредитного договору від 20 грудня 2006 року передбачено, що згідно зі статтею 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених пунктами 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 2,16 на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Кошти, отримані від позичальника на погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку, надалі - прострочених процентів, далі - простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася (у т.ч. сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено пунктом 6.8). На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, 20 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_5 укладено договір поруки № PLRMGK21367834/1, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 20 грудня 2006 року № PLRMGK21367834 у повному обсязі як солідарний боржник. 21 січня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 908,22 доларів США, у термін не пізніше 5 календарних днів з дати отримання цього повідомлення. У разі несплати простроченої заборгованості у зазначений строк, банк на підставі статті 1050 ЦК України вимагав повернення суми кредиту в повному обсязі, а також нарахованих процентів та штрафних санкцій. Згідно з наданим ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості, станом на 06 квітня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 грудня 2006 року становила 19 305,31 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 17 143,64 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 1 746,91 доларів США, заборгованість зі сплати комісії - 229,25 доларів США, нарахована пеня - 185,51 доларів США. Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання від 03 березня 2017 року на якому було ухвалено рішення по суті спору. Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи, що апелянт вказує на те, що всупереч вимогам чинного на час розгляду справи місцевим судом цивільного процесуального законодавства його не було повідомлено про час та місце судового засідання, колегія суддів вбачає наявність обов`язкової підстави для скасування оскаржуваного рішення суду. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із статтями 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Колегія суддів не може погодитись із висновком місцевого суду про доведеність позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та наявність підстав для задоволення позову банку. Відповідно до висновку експерта від 22 січня 2018 року № 15, складеного судовим експертом з економічних питань Ліхтіною Л.Р., проведеними експертними дослідженнями встановлено, що наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 05 квітня 2016 року до кредитного договору від 20 грудня 2006 року сформований на підставі даних обліку ПАТ КБ «ПриватБанк» за рахунками, відкриття яких не передбачене договором, розмір щомісячних платежів за процентами, суми погашення кредиту, розмір страхових платежів договором не обумовлений (відсутній графік з зазначенням цих сум). Встановити розмір фактичної заборгованості за договором не вважається за можливе за відсутності графіку платежів за договором та даних про розмір внесених ОСОБА_1 коштів. Колегія суддів звертає увагу на те, що дана справа переглядалась Верховним Судом. За наслідком розгляду справи було винесено постанову від 01 липня 2020 року, якою постанову Апеляційного суду Полтавської області від 05 березня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Так, Верховним Судом зазначено, що відхиляючи висновок експерта від 22 січня 2018 року № 15, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що поданий банком розрахунок заборгованості станом на 05 квітня 2016 року не містить даних про загальну суму коштів, сплачених ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиту, що не дає можливості перевірити обґрунтованість підвищення банком процентної ставки з 10,08 процентів річних до 25,88 процентів річних, а також перевірити відповідність наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед банком умовам кредитного договору. Під час розгляду справи в апеляційному суді, у судовому засіданні від 11 серпня 2020 року представнику АТ КБ «ПриватБанк» запропоновано надати відомості про загальну суму коштів, сплачених ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиту. Такі відомості не були надані позивачем. Натомість, на адресу апеляційного суду були направлені пояснення з приводу умов договору, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2006 року № PLRMGK21367834. Наданий розрахунок повною мірою дублює розрахунок заборгованості, наданий позивачем до суду першої інстанції. Будь-яких нових відомостей надано не було. Фактично, у суду відсутня можливість перевірити обґрунтованість застосування банком підвищеної процентної ставки, а також правильність наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості. Окрім того, Верховним Судом зазначено, що з матеріалів справи убачається, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, 21 січня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направило на адресу позичальника та поручителя вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 908,22 доларів США у строк не пізніше 5 календарних днів з дати отримання цього повідомлення та зазначило, що у разі не сплати простроченої заборгованості у зазначений строк, банк на підставі 1050 ЦК України вимагає повернення суми кредиту в повному обсязі, а також нарахованих процентів та штрафних санкцій, а тому саме з шостого дня після отримання позичальником такого повідомлення настав строк повного погашення кредиту. Суди зазначених обставин не встановили, та не звернули увагу, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Не дивлячись на це, наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості містить нарахування пені та процентів до 05 квітня 2016 року, у той час, як підстави для їх нарахування припинилися з шостого дня після отримання позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту. Розрахунку заборгованості за кредитним договором за вказаний період позивачем надано не було. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Всупереч вказаним вимогам позивачем не надано доказів, які б підтверджували розмір заборгованості позичальника за кредитним договором. За таких обставин, сума заборгованості, яку просить стягнути банк з відповідачів, носить характер припущення, що виключає задоволення його позовних вимог. Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. За таких обставин, позивачем має бути відшкодовано понесені ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та оплатою проведення експертного дослідження. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 23 029,57 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді С.А. Гальонкін Л.М. Хіль