Постанова 4813 № 521/3404/24

Номер провадження: 22-ц/813/3618/25 Справа № 521/3404/24 Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.08.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Назарової М.В., Коновалової В.А., за участю секретаря Булацевської Я.В. учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» представник позивача Ткаченко Інна Юріївна відповідач ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Тополевої Ю.В., у приміщенні того ж суду, по цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановив: Короткий зміст позовних вимог. Позивач звернувся до Малиновського районного суду місто Одеси з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.11.2015 року у розмірі 53278,35 гривень та судові витрати у розмірі 2422,40 гривень. Позов обґрунтований тим, що відповідач звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 23.11.2015 року та приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 75000,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 07/19, тип Картка Універсальна. Після спливу строку дії першої картки Відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступі картки: 1. кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 04/22, тип Картка Універсальна; 2. кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 03/23, тип Картка Універсальна; 3. кредитна картка номер - НОМЕР_4 , строк дії - 08/27, тип - Картка Універсальна, що отримана при підписанні анкети-заяви б/н від 22.05.2023 р., заборгованість за картковим рахунком на дату отримання складала 45218,63 грн. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 42% річних. Також, клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 24.05.2023 року, в якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитування по картковим рахункам. Клієнт не надавав банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування. Позивач звернув увагу, що у процесі користування рахунком 24.05.2023 року відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі були погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу. Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим заборгованість за кредитом станом на 25.02.2024 року становить 53278,35 гривень, яка складається з наступного: 42722,98 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10555,37 грн. заборгованість за простроченими процентами. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів АТ КБ «ПриватБанк». Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що між сторонами було погоджено усі істотні умови укладення договору, відповідачем належним чином не виконані обв`язки по поверненню коштів, а тому позов підлягає задоволенню Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03 грудня 2024 року та прийняти нове рішення - про відмову у позовних вимогах Акціонерного товаривства Комерційний банк «ПриватБанк» у повному обсязі, відповідно до ч.2 ст. 374 ЦПК України. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, суд першої інстанції не зважив на той факт, що відповідач не підписував договір, передбачений чинним законодавством України Крім того, банком не долучено до позову жодного первинного документу на підтвердження кредитних зобов`язань і заборгованості відповідача. А так само до суду не було передано як докази, письмовий договір. Позиція учасників справи. Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник позивача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказувала, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Щодо явки сторін. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 53278,35 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону. Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» з 21 травня 2018 року змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується копією статуту Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 23.11.2015 року та приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 75000,00 грн., що підтверджується Випискою по рахунку. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 07/19, тип Картка Універсальна. Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з ст. 1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту. Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Згідно ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Встановлено, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 року № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, банком надані саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором, які є належними доказами заборгованості відповідача. Доводи відповідача про те, що позивачем не надано первісних бухгалтерских документів спростовуються матеріалами справи. У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково сплачував заборгованість за договором. Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати відсотків. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступі картки: 1. кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 04/22, тип Картка Універсальна; 2. кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 03/23, тип Картка Універсальна; 3. кредитна картка номер - НОМЕР_4 , строк дії - 08/27, тип - Картка Універсальна, що отримана при підписанні анкети-заяви б/н від 22.05.2023 року, заборгованість за картковим рахунком на дату отримання складала 45218,63 грн. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 42% річних. Крім того, відповідач підписав паспорт споживчого кредиту від 24.05.2023 року, в якому також наявна інформація про відсоткові ставки по кредитування по картковим рахункам (а.с. 131-135). Відомості про те, що відповідач надавав банку заперечення щодо розміру процентової ставки матеріали справи не містять, при цьому частково погашав заборгованість, що свідчить про його обізнаність з умовами кредитування. Також у процесі користування рахунком 24.05.2023 відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої були погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком (а.с. 119-130). Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та паспорт споживчого кредиту відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис клієнта із позначкою дати та часу. Таким чином, доводи відповідача про те, що він не підписував кредитного договору з позивачем є безпідставними, та в повному обсязі спростовуються матеріалами справи. При цьому, на момент підписання зазначеної вище Заяви заборгованість відповідача становила 43511,86 грн, що вбачається із розрахунку заборгованості. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування зокрема щодо сплати процентів. Починаючи з 24.05.2023 року проценти нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 42%. При цьому за погодженою ставкою банком нараховано проценти у розмірі 10555,37 грн. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 25.02.2024 року становить 53278,35 грн., яка складається з наступного: -42722.98 грн. заборгованість за тілом кредиту; -10555.37 грн. - заборгованість за простроченими процентами. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають. Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про відсутність у матеріалах справи доказів отримання і використання коштів, оскільки позивачем до позовної заяви було долучено виписки по рахунку позичальника та розрахунок заборгованості за кредитним договором, що є письмовими документами, які підтверджують суму боргу. Розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договорі, адже містить відомості про позичальника та номер і дату кредитного договору. Судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема, позивачем було надано такий доказ, а саме копії виписки по рахунку позичальника. Отже, позивачем було надано належні докази на підтвердження заборгованості відповідача, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості може вважатися належним доказом, що підтверджує суму боргу у взаємозв`язку з долученим до матеріалів справи виписками по рахунку відповідача. Крім того, матеріали справи містять докази отримання вказаних коштів, якими відповідач активно користувався, неодноразово здійснювала поповнення рахунку, що свідчить фактично про визнання вказаних умов та укладення договору. Також апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи містять виписку за рахунком, яка є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує у повному обсязі рух коштів на рахунку відповідача та користування цими коштами. Доводи апеляційної скарги щодо не укладання договору, оскільки не було погоджено всіх істотних умов, апеляційний суд відхиляє, оскільки як вбачається відповідач звернувся до банку із заявою, яку власноручно підписав. В подальшому відповідач за допомогою паролю ОТР погодив у електронному вигляді умови кредитування. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням, жодних клопотань про проведення досліджень по справі від відповідача не надходило, ті посилання які містяться не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 05 серпня 2025 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова В.А. Коновалова