Постанова 4855 № 826/14048/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14048/16 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА Іменем України 22 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Чаку Є.В., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", Капітана Миколаївського морського торговельного порту Рябчикова П.С., про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» щодо відмови у дозволі на захід в Миколаївський морський порт суден Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» БТ-431 та КПл-117; - визнати протиправними дії капітана Миколаївського морського порту Рябчикова П.С. щодо відмови у дозволі на захід в Миколаївський морський порт суден Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» БТ-431 та КПл-117. - стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» матеріальну шкоду в розмірі 1 675 325,63 грн; - стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» матеріальну шкоду у розмірі судового збору 27 885,88 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» щодо відмови у дозволі на захід в Миколаївський морський порт суден Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» БТ-431 та КПл-117; - визнано протиправними дії капітана Миколаївського морського порту Рябчикова П.С. щодо відмови у дозволі на захід в Миколаївський морський порт суден Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» БТ-431 та КПл-117; - стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» матеріальну шкоду в розмірі 1 675 080 гривень 54 копійки та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 882 гривні 21 копійка. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Миколаївська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для задоволення позову відсутні. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 28.12.2015 між позивачем та ТОВ «МТА сервіс ЛТД» укладено договір про надання послуг з перевалки вантажу № 26-12-15, згідно якого позивач взяв на себе зобов`язання виконати перевантаження вантажу «кокс» з судна замовника на власні плавсклади та здійснити перевезення до Філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот». З метою виконання своїх зобов`язань перед ТОВ «МТА сервіс ЛТД» позивач листом № 1028 від 15.07.2016 повідомив начальника та головного диспетчера Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» про захід суден позивача до Миколаївського морського порту з метою перевантаження вантажу «кокс» на причалі № 11 в кількості 15 000 тон з т/х «LEVANTES» та надав гарантію щодо оплати всіх портових зборів. Директор філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» 05.08.2016 звернувся до капітана Миколаївського морського порту Рябчикова П.С. з листом № 1106 та до начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» з листом № 1107, в яких вказував на те, що 04.08.2016 біля 23:00 буксир БТ-431 з плавкраном КПл-117 запросили дозвіл на захід до акваторії Миколаївського морського порту для подальшого швартування до борту т/х «LEVANTES», на що черговий портнагляду запропонував зв`язатися з диспетчером порту та не погодив суднозахід. Капітан морського порту Рябчиков П.С. своїм листом від 05.08.2016 № КП-26/112-16 надав відповідь позивачу про те, що начальник чергової зміни служби капітана морського порту відмовив капітану БТ-431 с КПл-117 щодо дозволу на підхід до борту судна «LEVANTES», оскільки порт в особі головного диспетчера не підтвердив цей суднозахід, і без підтвердження портом підхідного нотіса флоту чергова служба капітана морського порту не може погоджувати його вхід на акваторію морського порту. Начальник Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» своїм листом від 05.08.2016 № 18-14/4522 надав відповідь позивачу про те, що Адміністрація неодноразово письмово повідомляла філію «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», як портового оператора, про необхідність надання письмової заявки відповідно до умов укладеного Договору від 09.03.2016 № 44-П-АМПУ-16 про взаємодію сторін під час агентування суден в морських портах України, проте такої заявки від АСК «Укррічфлот» на адресу Адміністрації не надходило. Суд першої інстанції вказав, що у зв`язку із відмовою відповідачів щодо надання дозволу плавзасобам позивача на захід до Миколаївського морського порту, позивач був позбавлений можливості надати ТОВ «МТА сервіс ЛТД» послуги з перевалки вантажу з т/х «LEVANTES», у зв`язку з чим зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що дії відповідачів щодо відмови у дозволі на захід в Миколаївський морський порт суден позивача є неправомірними. Протиправними діями відповідачів, позивачу була нанесена майнова шкода у розмірі 1675080,54 грн. не отриманого доходу. Також суд першої інстанції вказав про те, що даний спір виник у зв`язку з діями відповідачів як суб`єктів владних повноважень, такий спір є публічно-правовим та повинен розглядатися в рамках адміністративного судочинства. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає. Відповідно до пунктів 1, 6, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про морські порти України» адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту); Морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності; Згідно частини четвертої статті 10 Закону України «Про морські порти України» загальний контроль за дотриманням режиму перебування і переміщення в морському порту здійснює адміністрація морських портів України. Відповідно до частини четвертої статті 14 Закону України «Про морські порти України» безпека мореплавства в акваторії морського порту забезпечується адміністрацією морських портів України, власниками морських терміналів і гідротехнічних споруд, судновласниками, іншими суб`єктами господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, відповідно до законодавства і правил, визначених обов`язковими постановами по порту. Частинами першою, другою статті 14 Закону України «Про морські порти України» організація судноплавства в акваторії морського порту здійснюється на основі розподілу функцій забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства. Нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту. Згідно частини першої статті 75 Кодексу торгівельного мореплавства України державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про морські порти України» повноваження, порядок призначення та інші питання щодо функціонування капітана морського порту, служби капітана морського порту визначаються Кодексом торговельного мореплавства України. Частиною третьою статті 75 Кодексу торгівельного мореплавства України передбачено, що капітан морського порту та служба капітана морського порту діють на підставі положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затверджене наказом Міністерства інфраструктури України від 27.03.2013 № 190 (далі - Положення № 190). Пунктами 1.1, 3.2 цього Положення передбачено, що воно встановлює порядок діяльності капітана морського порту та служби капітана морського порту в частині здійснення ними нагляду та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях. Капітан морського порту очолює службу капітана морського порту (далі - Служба), яка входить до складу адміністрації морських портів України. Капітан морського порту та працівники Служби зобов`язані у встановленому чинним законодавством порядку: вчасно та якісно виконувати завдання, які передбачені нормативно-правовими актами, наказами та дорученнями Мінінфраструктури України та Укрморрічінспекції; приймати рішення у відповідності до вимог законодавства з питань безпеки мореплавства. Капітан морського порту здійснює: нагляд за дотриманням законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту; оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту в порядку, встановленому чинним законодавством; погодження обов`язкових постанов по порту, які належать до компетенції капітана порту. Капітан морського порту здійснює інші функції, визначені законодавством. (пункти 2.1, 2.2 Положення № 190). Відповідно до пункту 9 частини першої статті 78 Кодексу торгівельного мореплавства України до функцій капітана морського порту належать оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту. Згідно частин першої-другої статті 79 Кодексу торгівельного мореплавства України розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту. Розпорядження капітана морського порту може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством. Згідно частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом пунктів 1, 2, 7 статті 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що до повноважень Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" належить забезпечення безпеки мореплавства в акваторії морського порту, здійснення контролю за дотриманням режиму перебування і переміщення в морському порту. Відповідні повноваження в межах морського порту здійснюються також і його капітаном, який відповідає за забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, у тому числі здійснює оформлення приходу суден та нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт. При цьому, з наведених питань, які належать до його компетенції, капітан морського порту вправі надавати відповідні розпорядження, які можуть бути оскаржені саме до адміністративного суду. За таких обставин, враховуючи правовий статус відповідачів та характер їх повноважень, реалізація яких є предметом спору у даній справі (щодо допуску судна в порт), колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі є публічно-правовим, оскільки відповідачі у спірних правовідносинах виконують владні, управлінські функції, а отже саме адміністративний суд має компетенцію з розгляду даного спору. Як зазначалося, предметом спору у даній справі є відмова у наданні дозволу на захід в Миколаївський морський порт суден позивача БТ-431 та КПл-117. Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу торгівельного мореплавства України власники (користувачі) морських терміналів, судновласники, інші суб`єкти господарювання, що здійснюють свою діяльність у межах території та акваторії морського порту, забезпечують безпеку мореплавства відповідно до правил, визначених обов`язковими постановами по порту. Згідно частини першої, пунктів 3, 6 частини другої, частини п`ятої статті 17 Закону України «Про морські порти України» обов`язкові постанови по порту приймаються адміністрацією морських портів України за погодженням з капітаном морського порту та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті. Обов`язкові постанови по порту містять специфічну для кожного морського порту інформацію про: порядок плавання суден в акваторії морського порту, на каналах і фарватерах (якщо вони не встановлені у правилах плавання, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту), включаючи правила заходу суден до морського порту і виходу з морського порту, порядок подання інформації про прибуття та відхід суден, порядок користування засобами зв`язку в акваторії морського порту, порядок надання лоцманських послуг; правила забезпечення безпеки та порядку в морському порту, порядок охорони суден та портових засобів. Обов`язкові постанови по порту є обов`язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами, які перебувають у морському порту, після їх обов`язкової державної реєстрації та опублікування в Повідомленнях мореплавцям України. Адміністрація морських портів України зобов`язана опубліковувати обов`язкові постанови по порту, усі зміни, внесені до них, у Повідомленнях мореплавцям України. Так, у Миколаївському морському торговельному порту діють Обов`язкові постанови, затверджені наказом начальника ДП «Миколаївський морський торговельний порт» від 01.06.2009 № 315 та опубліковані в Повідомленнях мореплавцям від 22.01.2010. Згідно з пунктом 3.1.2 Обов`язкових постанов капітан судна під час слідування судна у порт та на перевантажувальні термінали, зобов`язаний надати безпосередньо, або через агента на ім`я головного диспетчера порту або диспетчера перевантажувального терміналу і капітана порту інформацію про підхід судна. Відповідно до пункту 3.1.6 Обов`язкових постанов адміністрація порту чи перевантажувального терміналу в особі чергового диспетчера, або начальник зміни Інспекції державного портового нагляду, інформує судно про місце його якірної стоянки або швартування та спосіб виконання навантажувально-розвантажувальних чи інших робіт не пізніше ніж за 2 години до приходу судна. Пунктом 3.1.8 Обов`язкових постанов передбачено, що капітани суден, які прямують у порт або на перевантажувальні термінали або транзитом через портові води повинні повідомити відповідні осередки Інспекції державного портового нагляду про час входу у порт або на перевантажувальні термінали. Посилання в апеляційній скарзі на незастосування вказаних вище положень Обов`язкових постанов до суден позивача є безпідставним, оскільки вказані пункти не містять застережень про їх поширення виключно на вантажні судна. Порядок оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затверджене наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013 № 430 (далі - Порядок № 430). Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 430 інформування про прихід судна в порт здійснюється таким чином: капітан судна, що прямує в порт, зобов`язаний надавати портовим властям безпосередньо або через морського агента інформацію про підхід судна, яка містить дані, визначені цим пунктом. Ця інформація подається щонайменше за 24 години до очікуваного часу прибуття судна до морського порту України; або не пізніше часу, коли судно залишає попередній порт, якщо час плавання менше ніж 24 години; або якщо порт заходу невідомий або змінюється протягом плавання, як тільки ця інформація стане доступною. Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2 Порядку № 430 у разі відсутності встановлених законодавством підстав для відмови у видачі дозволу на захід до порту капітан морського порту підтверджує дозвіл на захід цього судна засобами зв`язку. Таким чином, для заходу судна у порт, капітан порту має надати відповідний дозвіл. При цьому, з огляду на викладені вище положення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що капітан морського порту має право відмовити судну у заході в порт лише з міркувань безпеки мореплавства, а також і забезпечення порядку у порту. Повноваження ж головного диспетчера не підтвердити суднозахід в порт викладеними вище актами не передбачено. Наведене також дає підстави для висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги про те, що норми чинного законодавства не вимагають надання капітаном дозволу на захід судна в порт, оскільки це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2.2 Порядку №

430. Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про непоширення на судна позивача, які є допоміжними, положень Порядку №

430. Наведений нормативний акт поширюється на судна, які заходять у морські порти України капітанів морських портів, служби капітанів морських портів під час виконання ними процедур з оформлення приходу суден у морський порт (пункт 2.2 Порядку № 430), частиною якої і є надання відповідного дозволу (підпункт 6 пункту 2.2 Порядку № 430). Як вірно встановив суд першої інстанції, з листа капітана морського порту Рябчикова П.С. від 05.08.2016 № КП-26/112-16 вбачається, що начальник чергової зміни служби капітана морського порту відмовив судам позивача щодо дозволу на вхід до порту не через порушення судами позивача правил з безпеки мореплавства, а у зв`язку з не підтвердженням головним диспетчером Миколаївського морського порту такого суднозаходу. Миколаївська філія ДП «Адміністрація морських портів України», у свою чергу, не підтвердила суднозахід плавзасобів позивача у зв`язку із відсутністю письмової заявки позивача відповідно до умов укладеного договору від 09.03.2016 № 44-П-АМПУ-16 про взаємодію сторін під час агентування суден в морських портах України (лист від 05.08.2016 № 18-14/4522). Проте, вищенаведеними нормативними актами, зокрема Порядком № 430, а також Обов`язковими постановами Миколаївського морського торговельного порту не передбачено такої підстави для відмови судам у дозволі на захід у порт як «не підтвердження суднозаходу диспетчером» або «неподання заявки за договором». Суд першої інстанції вірно відхилив посилання відповідачів та Звід звичаїв морського порту, оскільки він стосуються здійснення господарської діяльності морського порту та не пов`язаний із функціями та завданнями відповідачів щодо надання чи відмови у наданні дозволу на захід у порт. При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що судна позивача вже мали місячний дозвіл, колегія суддів відхиляє, оскільки документальне оформлення приходу в порт раз на місяць згідно пункту 3.3.4 Обов`язкових постанов не є дозволом на захід у порт у розумінні підпункту 6 пункту 2.2 Порядку №

430. Відповідно до пунктів 3-4 частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено). Враховуючи викладене, оскільки відповідачами не було надано дозвіл на захід в Миколаївський морський порт суден позивача БТ-431 та КПл-117 з підстав, які не передбачені чинним законодавством, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі дії відповідачів є протиправними. Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Пунктом 2 частини другої, частиною третьої статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно Додаткової угоди від 29.07.2016 №2 до договору від 28.12.2015 № 26-12-15, вартість послуг, які мав надати позивач, складає еквівалент 4,50 доларів США за тону вантажу. Так, за замовленням ТОВ «МТА сервіс ЛТД» позивач 04.08.2016 мав перевантажити з т/х ««LEVANTES», пришвартованого біля 11 причалу Миколаївського морського порту, вантаж «кокс» в розмірі 15 000 тон. Тобто дохід, який міг би отримати позивач за умови отримання дозволу на захід суден в порт складає 1 675 080,54 гривень. (4,50 доларів США х 15 000 тон х 24,816008 гривень (офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на 04.08.2016). Отже, колегія суддів суду апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок протиправних дій відповідачів, позивачу була нанесена майнова шкода у розмірі 1 675 080,54 грн. не отриманого доходу за договором з ТОВ «МТА сервіс ЛТД» про надання послуг з перевалки вантажу від 28.12.2015 № 26-12-15. При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не вжив всіх залежних від нього дій, сплямованих на отримання вказаного доходу, колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначалося, позивачем було повідомлено про намір заходу його суден у порт, проте отримано протиправну відмову, яка стала причиною неможливості виконання позивачем зобов`язань перед ТОВ «МТА сервіс ЛТД» і, як наслідок, отримання відповідного доходу. Доводи скаржника про непризначення судом першої інстанції судового засідання у режимі відеоконференції колегія суддів відхиляє як такі, що не впливають на правильність вирішення судом першої інстанції спору. Крім того, оскільки учасники справи свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору викладають виключно у заявах по суті справи (частина перша статті 159 КАС), то колегія суддів звертає увагу, що непроведення судового засідання у режимі відеоконференції жодним чином не позбавило скаржника можливості подати ці документи до суду. З цих же підстав відхиляються посилання скаржника на розгляд справи в порядку письмового провадження. В апеляційній скарзі відповідач також вказує про наявність підстав для заміни капітана як неналежного відповідача у даній справі. Проте, колегія суддів наголошує на тому, що саме до капітана Миколаївського морського торговельного порту Рябчикова П.С. звернені вимоги позивача у даній справі, а тому у розумінні пункту 9 статті 4 КАС саме він є належним відповідачем у даній справі. До того ж, як зазначалося, функції з надання відповідного дозволу на захід судна в порт, належали саме капітану морського порту. Відхиляються доводи скаржника про необхідність замовлення позивачем послуги навантаження-розвантаження, неподання відповідної заявки, наявність заборгованості за договором перед портом та ін., оскільки питання належного чи неналежного виконання господарських зобов`язань не є предметом спору у даній справі та виходить за межі компетенції адміністративного суду. Колегія суддів також звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є саме дії відповідачів щодо ненадання дозволу на захід суден позивача в порт, а не листи, в яких такі дії відображені. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Є.В. Чаку Суддя І.В. Федотов Повний текст постанови складений 28.09.2020.