Постанова 4854 № 540/1183/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ______________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 лютого 2021 р. м.ОдесаСправа № 540/1183/20 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Херсон, 28 серпня 2020 року додаткове рішення прийнято 10 вересня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М. суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., секретар судового засідання Колесніков-Горобець І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної служби морського та річкового транспорту України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року та на додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України про визнання протиправним та скасування наказу,- В С Т А Н О В И В: 12.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 30.04.2020 року № 02-Д "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.01.2019 року був призначений на посаду капітана Херсонського морського порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління. Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 02.04.2020 № 99-к стосовно ОСОБА_1 порушене дисциплінарне провадження, за результатами якого дисциплінарна комісія дійшла висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 (дії, що шкодять авторитету державної служби), пунктом 5 (невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади та доручень керівників прийнятих, у межах їхніх повноважень) та пунктом 7 (перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення) частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу". Зазначене стало підставою для прийняття відповідачем наказу від 30.04.2020 № 02-Д про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Позивач вважає незаконним даний наказ, посилаючись на відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки жодних рішень чи дій, які б можна кваліфікувати, як невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків чи перевищення службових повноважень позивач не вчиняв. Висновки відповідача про те, що позивач протиправно прийняв розпорядження від 05.03.2020 № 4, яким заборонив вихід з порту судна "Мрія", не грунтуються на дійсних обставинах, оскільки на день прийняття наказу від 30.04.2020 № 02-Д розпорядження від 05.03.2020 № 4 не було скасоване ні відповідачем, ні у судовому порядку. Посилаючись на наведене, просить скасувати наказ від 30.04.2020 № 02-Д. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28.082020 року позов задоволено в повному обсязі. 10.09.2020 року Херсонським окружним адміністративним судом прийнято додаткове рішення, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби морського та річкового транспорту України. Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Державна служба морського та річкового транспорту України подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі. Апелянт посилався на те, що проведеним службовим розслідуванням було встановлено порушення капітаном Херсонського морського порту ОСОБА_1 , який є державним службовцем, п. 9 ст. 78 Кодексу торговельного мореплавства України та п. 3.1.33 Положення про відділ державного контролю (нагляду за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України, затвердженого наказом Державної служби морського та річкового транспорту від 10.09.2018 року № 48 щодо повноважень капітана морського порту стосовно забезпечення оформлення приходу суден у морський порт, і виходу суден із морського порту. Апелянт вважає, що у зв`язку з відсутністю повноважень, передбачених статтями 42, 80, 91 КТМ капітан Херсонського морського порту не мав права видавати розпорядження від 05.03.2020 року № 4 про затримання судна «Мрія», чим перевищив свої повноваження та не забезпечив належного виконання посадових обов`язків щодо оформлення виходу суден із морського порту. На думку відповідача, розпорядження капітана Херсонського морського порту від 05.03.2020 року № 4 не відповідає вимогам законодавства та прийнято з неналежним виконанням посадових обов`язків та актів органів державної влади, що в свою чергу призвело до дії, яка зашкодила авторитету Морської адміністрації. В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що незаконність дій ОСОБА_1 виразилась у тому, що він, як капітан морського порту у порушення статей 80 та 91 КТМ заборонив вихід судна «Мрія» з порту, за відсутності законних підстав для такої заборони. Апелянт зазначив, що морські вимоги та/або несплата платежів за послуги, надані на договірних засадах не є підставою для відмови капітаном морського порту у наданні дозволу на вихід судна з порту відповідно до ч. 2 ст. 91 КТМ та не дають капітану морського порту право на затримання судна відповідно до ч.ч. 2 та 3 цієї статті. У зв`язку з викладеною відповідачем незгодою з ухваленим рішенням про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , апелянт не погоджується також із стягненням на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення та додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 року та від 10.09.2020 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 15.01.2019 року № 22-к ОСОБА_1 з 16.01.2019 року призначений на посаду заступника начальника управління-начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту - капітана Херсонського морського порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління. Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 02.04.2020 № 99-к порушено дисциплінарне провадження відносно капітана Херсонського морського порту ОСОБА_1 . Підставою для прийняття цього наказу слугувала службова записка заступника директора Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Лихачова Н.С. від 26.03.2020 року № 2150/02-2/17-20 щодо незаконного затримання судна "Мрія" (ІМО НОМЕР_1). За наслідками дисциплінарного провадження 23.04.2020 дисциплінарною комісією було внесено подання в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України, у висновку якого зазначено, що дисциплінарною комісією встановлено наявність у діях державного службовця ОСОБА_1 заступника начальника управління-начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту - капітана Херсонського морського порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління дисциплінарного проступку, передбаченого п. 4 (дії, що шкодять авторитету державної служби), пунктом 5 (невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади та доручень керівників прийнятих, у межах їхніх повноважень) та пунктом 7 (перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення) частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу". У поданні дисциплінарна комісія дійшла висновку, що за порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 9 ст. 78 Кодексу морського торговельного мореплавства України щодо повноважень капітана морського порту та п. 3.1.33 Положення про відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління до ОСОБА_1 підлягає дисциплінарному стягненню у вигляді догани. 30.04.2020 в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України на підставі подання від 23.04.2020 року прийняв наказ № 02-Д, яким за порушення вимог частини другої статті 19 Конституції України, пункту 9 статті 78 Кодексу торговельного мореплавства України щодо повноважень капітана морського порту та пункту 3.1.33. Положення про відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління, до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Вважаючи незаконним наказ від 30.04.2020 № 02-Д в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач оскаржив його до суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно преамбули Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон України № 889-VIII), цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. У відповідності до ст. 1 Закону України № 889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Як встановлено ч.1 ст. 3 Закону України № 889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Приписами ч.ч. 1,2 ст. 5 Закону України № 889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Відтак, Закон України № 889-VIII є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби, що включає в себе й питання дисциплінарної відповідальності державних службовців. Як встановлено частиною 1 статті 64 Закону України № 889-VІІІ, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. У відповідності до приписів ч. 1 ст. 65 Закону України №889- VІІІ, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. При цьому, дисциплінарним проступком згідно з пунктами 4, 5 та 7 ч. 2 ст. 65 Закону України № 889-VІІІ є дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення. Приписами частини 1 статті 66 Закону України № 889-VIII визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія), поданням дисциплінарної комісії (ч.3 66 Закону України № 889-VIII). За змістом статті 68 Закону України № 889-VIII Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; 2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. Відповідно до статті 71 Закону України «Про державну службу», Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 1039 від 04.12.2019 року затвердженого Порядок здійснення дисциплінарного провадження (надалі - Порядок№1039), який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців. Відповідно до пунктів 24, 25 Порядку, які кореспондуються з частинами 1, 2 статті 73 Закону України «Про державну службу», з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення, а також надати право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення (ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 76 Закону № 889-VIII). Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач не оспорює процедуру здійснення щодо нього дисциплінарного провадження. З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2020 на адресу капітана Херсонського морського порту ОСОБА_1 надійшов лист в.о. директора державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" № 1298/01/203/20, яким повідомлено, що на підставі листів Головного управління Служби безпеки України в Автономній республіці Крим (з дислокацією у м.Херсоні) від 20.08.2019 № 76/14/91-1128 та від 21.08.2019 № 76/14/91-1131, буксирами портового флоту ДП "Морський торговельний порт "Южний" у період з 21.08.2019 до 24.08.2019 були надані послуги з буксирування судна "Мрія" з рейду порту Південний до порту Херсон. За дані послуги був виставлений відповідний рахунок до сплати, проте на теперішній час заборгованість не сплачена. На підставі викладеного, просить вжити заходи щодо заборони виходу вказаного судна з порту Херсон до погашення заборгованості перед ДП "Морський торговельний порт "Южний". 04.03.2020 капітан Херсонського морського порту ОСОБА_1 звернувся до ДП "Морський торговельний порт "Южний" та до Головного управління СБУ в АР Крим (з дислокацією у м. Херсоні) із листом № 8/14-1/05-20 про надання додаткової інформації та обґрунтування законності морської вимоги, оскільки відповідно до інформації від 04.03.2020, наданій представником ТОВ "Тефін", яке є власником судна "Мрія", послуги, пов`язані з буксируванням судна "Мрія" буксирами "Геннадій Савєльєв" та "Борей" надавалися в рамках договірних відносин між ГУ СБУ в АР Крим (з дислокацією у м. Херсоні) та ДП "Морський торговельний порт "Южний". 04.03.2020 капітан Херсонського морського порту ОСОБА_1 звернувся до в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України із листом № 1512/14-1/17-20, зазначивши обставини, які викладені у листі в.о. директора ДП "Морський торговельний порт "Южний" від 03.03.2020 № 1298/01/203/20, а також повідомивши, що представник ТОВ "Тефін" Бабій О.О. надав інформацію про відсутність будь-якої заборгованості власника судна перед ДП "Морський торговельний порт "Южний". У вказаному листі ОСОБА_1 просив надати правову допомогу з приводу ситуації, яка виникла із судном "Мрія". Однак, яку свідчать матеріали справи, відповіді на листи від 04.03.2020 № 8/14-1/05-20 та № 1512/14-1/17-20 від жодного із адресатів ОСОБА_1 не отримав ні на наступні декілька днів після звернення, ні на час розгляду даної справи. З урахуванням вказаного, на підставі морської вимоги ДП "Морський торговельний порт "Южний" від 03.03.2020 № 1298/01/203/20 (несплата заборгованості перед ДП "Морський торговельний порт "Южний" за буксирування судна "Мрія" з рейду порту Південний до порту Херсон), 05.03.2020 капітан Херсонського морського порту ОСОБА_1 прийняв розпорядження № 4, яким згідно із п. "в" ст. 91 Кодексу торговельного мореплавства України, заборонив вихід судна з морського порту до моменту сплати платежів. При цьому, як свідчать матеріавли справи, 13.03.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тефін" (власник судна "Мрія") звернулося до в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України з приводу скасування незаконного розпорядження капітана Херсонського морського порту від 05.03.2020 № 4 про заборону виходу судна "Мрія" з морського порту. У даному зверненні ТОВ "Тефін" виклало обставини, які виникли між власником судна "Мрія" та Херсонським морським портом, зазначивши, що заборгованості у ТОВ "Тефін" перед портом немає, а тому відсутні підстави для затримання судна. Посилаючись на ст. 79 Кодексу торговельного мореплавства України, ч. 4 п. 23 постанови Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095 "Про утворення Державної служби морського та річкового транспорту України", ТОВ "Тефін" просило скасувати розпорядження капітана Херсонського морського порту від 05.03.2020 № 4 у зв`язку із його невідповідністю вимогам законодавства України. 18.03.2020 в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України надіслав капітану морського порту Херсон ОСОБА_1 окреме доручення, яким доручив розглянути по суті лист ТОВ "Тефін" від 13.03.2020 № 13-03/20 та прийняти рішення відповідно до законодавства. 18.03.2020 в.о. начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління ОСОБА_1 на виконання окремого доручення повідомив, що вивчивши зміст листа ТОВ "Тефін" від 13.03.2020 № 13-03/20, встановлені явні невідповідності вимог діючого законодавства України у сфері безпеки на морському транспорті та висновків ТОВ "Тефін". Зокрема, як зазначено у листі від 18.03.2020р., статтями 42, 80, 91 Кодексу торговельного мореплавства України не передбачена прив`язка морської вимоги або несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів до меж зони нагляду капітана морського порту (а.с. 22). Наведеними вище обставинами встановлено, що підставою для порушення дисциплінарного провадження відносно позивача стало те, що ОСОБА_1 незаконно заборонив вихід з Херсонського морського порту судна "Мрія", прийнявши розпорядження від 05.03.2020 № 4 всупереч положеннями статей 80 та 91 Кодексу торговельного мореплавства України, чим порушив вимоги пункту 9 статті 78 цього Кодексу. Апеляційний суд зазначає, що відносини, що виникають з торговельного мореплавства - а це діяльність, пов`язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей, врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - КТМ України). Приписами ст. 42 КТМ України передбачено, що судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, зокрема, вимога у зв`язку з буксируванням. Згідно з ч. 1 ст. 75 КТМ України, державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті. Водночас, функції капітана морського порту передбачені статтею 78 Кодексу торговельного мореплавства України та включають: державний нагляд за дотриманням законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень; 3) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України, Судновій книзі України і видача суднових документів, якщо інше не передбачено законодавством; 4) видача документів, зазначених у статті 51 цього Кодексу; 5) перевірка суднових документів, дипломів і кваліфікаційних свідоцтв; 6) видача посвідчень моряка особам, які входять до складу суднового екіпажу; 7) нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту; 8) нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища; 9) оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту; 10) нагляд та контроль за підприємствами, що надають лоцманські послуги, і службою регулювання руху суден у межах акваторії морського порту; 11) нагляд та контроль за криговим проведенням суден на підходах до морського порту і в межах його акваторії; 12) видача дозволів на підняття майна, що затонуло в морі, а також на проведення будівельних робіт щодо гідротехнічних споруд у межах території та акваторії морського порту; 13) облік та розслідування аварійних морських подій; 14) керівництво службою капітана морського порту. Відповідно до ч. 1 ст. 79 КТМ України, розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту. Судно або вантаж можуть бути затримані в морському порту капітаном порту до достатнього забезпечення морської вимоги судновласником або вантажовласником на: - прохання особи, яка має морську вимогу, обґрунтовану загальною аварією, рятуванням, договором перевезення вантажу, зіткненням суден або іншим заподіянням шкоди; - морську вимогу порту, зумовлену пошкодженням портових споруд, іншого майна та навігаційного обладнання, розташованого в порту; - морську вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, зумовлену порушенням природоохоронного законодавства України (ст.. 80 КТМ України). При цьому, згідно ст. 81 КТМ України, розпорядження капітана морського порту про затримання судна або вантажу на морські вимоги, зазначені у статті 80 цього Кодексу, дійсне протягом трьох діб. Якщо протягом визначеного терміну не прийнято рішення суду, господарського суду або Морської арбітражної комісії про накладення на судно чи вантаж арешту, вони підлягають негайному звільненню. Тобто, державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту здійснює капітан морського порту, до повноважень якого належить оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту. Одночасно, судова колегія звертає увагу, що вимоги ст.80 КТМ України уповноважують капітана морського порту затримати судно або вантаж до достатнього забезпечення морської вимоги судновласником. Така функція капітана порту, згідно із ст. 81 КТМ України, реалізується шляхом прийняття розпорядження про затримання судна чи вантажу. Як встановлено ч. 1 ст. 91 КТМ України, кожне судно зобов`язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту. При цьому, за визначенням п. "в" ч. 2 ст. 91 КТМ України, капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів. Капітан морського порту може затримати судно на підставах, зазначених у частині другій цієї статті, до усунення виявлених за результатами контролю недоліків або до моменту сплати належних зборів, штрафів чи інших платежів (ч. 2 ст. 91 КТМ). З аналізу наведеного вище слідує, що крім повноважень щодо затримання судна або вантажу, передбачених статтею 80 КТМ, капітан морського порту також має право відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів. Дана норма не конкретизує, яким чином капітан порту реалізує дану функцію, чи шляхом прийняття розпорядження чи іншого розпорядчого акту - наказу або постанови про заборону виходу судна з порту. З врахуванням зазначених норм, судова колегія вважає за доцільне зауважити, що з наявного в матеріалах справи листа ДП "Морський торговельний порт "Южний" від 03.03.2020 №1298/01/203/20 апеляційним судом встановлено, що до капітана Херсонського морського порту ОСОБА_1 звернулося державне підприємство із проханням вжити заходів щодо заборони виходу судна відповідно до статей 78 та 91 КТМ, оскільки існує заборгованість за послуги з буксирування судна "Мрія" (ІМО НОМЕР_1) з рейду порту Південний до Херсонського морського порту у період з 21.08.2019 до 24.08.2019. В матеріалах справи також наявний лист ДП "Морський торговельний порт "Южний" від 30.04.2020 № 2585/25/103/20, наданий у відповідь на лист в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 15.04.2020, про те, що на вимогу ухвали Херсонського апеляційного суду від 19.08.2019 у справі № 766/8719/17 у період з 21.08.2019 до 24.08.2019 ДП "Морський торговельний порт "Южний" здійснило буксирування судна "Мрія" (ІМО НОМЕР_1) з рейду порту Південний до порту Херсон з метою подальшого забезпечення його зберігання. На теперішній час ДП "Морський торговельний порт "Южний" здійснюється підготовка матеріалів щодо відшкодування витрат на буксирування судна "Мрія" у розмірі 2 608 927,96 грн. Судом першої інстанції було вірно враховано, що у провадженні ГУ СБУ в АР Крим (з дислокацією у м. Херсон) перебувало кримінальне провадження № 42014000000001194, внесене 24.10.2014 до ЄРДР за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 332-1 (порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї), ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ч. 1 ст. 111 (державна зрада), ч. 3 ст. 110-2 (фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України) КК України. У ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №42014000000001194, Херсонським апеляційним судом за клопотанням старшого слідчого-криміналіста СВ ГУ СБУ в АР Крим (з дислокацією у м. Херсон) 19.08.2019 винесена ухвала про накладення арешту у вказаному кримінальному провадженні, а саме: накладений арешт на майно, в тому числі на судно " Мрія " шляхом тимчасової заборони користуватися та розпоряджатися зазначеним майном та зобов`язано капітанію Херсонського морського порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України забезпечити схоронність судна "Мрія", визначити місце його зберігання. Також постановлено Азово-Чорноморському регіональному управлінню ДПС України спільно з митницею ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі не здійснювати оформлення судна "Мрія" на вихід з акваторії Херсонського морського порту. Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що ДП "Морський торговельний порт "Южний" здійснило буксирування судна "Мрія" (ІМО НОМЕР_1) з рейду порту Південний до порту Херсон на виконання ухвали суду, так як судно "Мрія" було арештоване у кримінальному провадженні № 42014000000001194. Дана обставина не спростована відповідачем, яким також не надано доказів недостовірності інформації про надання ДП "Морський торговельний порт "Южний" послуг з буксирування судна "Мрія" та понесення у зв`язку із цим матеріальних витрат. Відповідно до пункту 1 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (далі - Збори і плата) збори та плата, зокрема, лоцманський збір, швартовний збір, плата за роботу буксирів при швартовних операціях, справляються у морських портах із суден закордонного плавання і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України. З врахуванням вище зазначеного, судова колегія вважає вірним твердження суду першої інстанції про те, що за послуги, надані портом судновласнику, у тому числі послуг з буксирування, власник судна сплачує відповідні збори і платежі. Якщо такі послуги надаються не у межах договірних відносин між портом і судновласником, а на виконання вимог правоохоронних органів чи рішення суду, то відшкодування збитків судновласнику замовником послуг вирішується у судовому порядку. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією позивача про правомірність прийняття капітаном порту ОСОБА_1 розпорядження №4 про заборону виходу судна «Мрія» з порту на підставі п. «в» ч. 2 ст. 91 КТМ України, через наявність у судновласника судна "Мрія" заборгованості перед портом за надання послуг з буксирування. Водночас, надаючи оцінку правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за затримку в порту судна "Мрія", судова колегія також зважає на приписи ч. 1 ст. 79 КТМ України, якими визначено, що розпорядження капітана морського порту може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством. Постановою Кабінету Міністрів України № 1095 від 06.09.2017р. "Про утворення Державної служби морського та річкового транспорту України", утворено Державну службу морського та річкового транспорту України (Морську адміністрацію), як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту, торговельного мореплавства, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, а також затверджене відповідне Положення про неї. Підпунктом 9 пункту 4 Положення визначено, що Морська адміністрація відповідно до покладених на неї завдань, - здійснює контроль держави порту за відповідністю суден, що заходять у порти України, територіальне море та внутрішні води, незалежно від їх прапора, стандартам щодо безпеки мореплавства та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища із суден; пп. 23 - координує в межах своїх повноважень діяльність капітанів морських портів та скасовує їх розпорядження з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту в разі їх невідповідності вимогам законодавства; пп. 58 - здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Морської адміністрації. Тобто, у разі, якщо таке розпорядження не відповідає вимогам законодавства, Державна служба морського та річкового транспорту України, в межах наданих їй повноважень, скасовує розпорядження капітана морського порту. При цьому, як було встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 13.03.2020 ТОВ "Тефін" звернулося до в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України із листом № 13-03/20, в якому, посилаючись на ст. 79 КТМ та ч. 4 п. 23 постанови Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 № 1095 "Про утворення Державної служби морського та річкового транспорту України", просило скасувати розпорядження капітана Херсонського морського порту від 05.03.2020 № 4 у зв`язку із його невідповідністю вимогам законодавства України. Представник позивача у судовому засіданні зауважував, що звертався до відповідача із адвокатським запитом про надання інформації щодо розгляду скарги ТОВ "Тефін" від 13.03.2020 № 13-03/20, проте не отримав відповіді з даного приводу. Натомість, 18.03.2020 відповідач надіслав позивачу окреме доручення, яким доручив розглянути дану скаргу, у той час, як капітан порту не має повноважень на скасування своїх же розпоряджень. З цього приводу, як зауважував представник відповідача, оскільки лист ТОВ "Тефін" від 13.03.2020 № 13-03/20 не є скаргою,а тому не був розглянутий у строки, передбачені законодавством, яке регулює порядок розгляду скарг. При цьому, обставини, які зазначені у листі від 13.03.2020 № 13-03/20, перевірені відповідачем, унаслідок чого в.о. капітана Херсонського морського пору ОСОБА_2 13.05.2020р. прийняв розпорядження № 6 про скасування заборони на вихід судна " Мрія ". Такі доводи апелянта, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідач, до повноважень якого належить надання оцінки розпорядженням капітанів морських портів, та у разі їх протиправності - скасування таких розпоряджень, не виконав свої функції, передбачені ч. 2 ст. 79 КТМ та пп. 23 п. 4 Положення, залишивши поза увагою скаргу ТОВ "Тефін" від 13.03.2020 № 13-03/20. Крім того, з дослідженого апеляційним судом розпорядження від 13.05.2020 № 6, апеляційним судом встановлено, що скасування арешту з судна "Мрія" (ІМО НОМЕР_1) оголошено згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2020 у справі № 752/26626/19 про скасування арешту та всіх заборон у кримінальному провадженні № 42014000000001194. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що скасування розпорядження від 13.05.2020 № 6 жодним чином не пов`язане із скасуванням заборони виходу судна "Мрія" з порту, яка застосована розпорядженням від 05.03.2020 №

4. До того ж, на думку суду апеляційної інстанції, існування тих обставин, що судно " Мрія " було арештоване в межах кримінального провадження № 42014000000001194, зобов`язувало Морську адміністрацію, яка у межах наданих повноважень здійснює контроль за дотриманням законодавства у сферах морського та річкового транспорту, торговельного мореплавства, належно та об`єктивно вивчити всі обставини з приводу затримання в порту судна "Мрія" та прийняти відповідне рішення, про що вірно вказав суд першої інстанції у своєму рішенні. На підставі встановленого, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Державна служба морського та річкового транспорту України ініціювала проведення дисциплінарного провадження відносно капітана Херсонського морського порту ОСОБА_1 , у ході якого встановлює наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, та перевищення службових повноважень, не з`ясувавши фактичних обставин, які існували при прийнятті позивачем розпорядження від 05.03.2020 № 4, При тому, станом на день оголошення догани - 30.04.2020, розпорядження від 05.03.2020 № 4 не було скасоване ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Доказів скасування розпорядження від 05.03.2020 № 4 відповідачем також не було надано й до суду. Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, ґрунтуються на доводах, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції та яким надано належну правову оцінку, відтак висновків суду не спростовують. Перевіривши доводи апеляційної скарги на додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи встановлено, що 01.09.2020р. позивач заявив клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. За приписами ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. На підтвердження понесених витрат позивач надав наступні письмові докази: - договір про надання правничої допомоги від 07.05.2020, укладеної з Адвокатським об`єднанням "Правові технології", відповідно до п. 4.2 якого, розмір гонорару складає 15000,00 грн. Відповідно до п. 4.3 гонорар, зазначений у п. 4.2 договору є оплатою за правничу допомогу у суді І інстанції. У випадку неповного використання гонорару, він переходить на оплату правничої допомоги у судах апеляційної та касаційної інстанції; - акт від 28.08.2020 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 07.05.2020, за яким Адвокатське об`єднання виконало роботу в наступному обсязі: консультація 1 шт - 1000,00 грн, складання позовної заяви 1 шт - 3000,00 грн, складання клопотання про долучення доказів 1 шт - 1000,00 грн, складання відповіді на відзив 1 шт - 2000,00 грн, участь у судовому засіданні (11.06.2020, 07.08.2020, 28.08.2020) 3 шт - 3000,00 грн, загалом - 10000,00 грн. Залишок гонорару в сумі 5000,00 грн переходить на оплату правничої допомоги у судах апеляційної та касаційної інстанцій; - платіжне доручення від 02.06.2020 № 14VP5222M, відповідно до якого ОСОБА_1 перерахував АО "Правові технології" 15000,00 грн в якості оплати за договором від 07.05.2020; - виписку з рахунку АО "Правові технології" від 08.08.2020, яка підтверджує зарахування від позивача коштів у сумі 15000,00 грн. Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як встановлено апеляційним судом, відповідач не надав заперечень проти розміру заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката. У відповідності до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою… Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. у даному випадку є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, ціною позову та значенням справи для сторони. Вартість кожної конкретної послуги зафіксована у договорі про надання правничої допомоги від 07.05.2020, є сталою та не залежить від кількості часу, витраченого адвокатом на вказаний вид робіт. За наведених обставин, оскільки апеляційний суд погодився із висновком про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів вважає додаткове судове рішення від 10.09.2020 року таким, що прийнято судом першої інстанції з належним правовим обґрунтуванням, відтак, апеляційна скарга про його скасування задоволенню також не підлягає. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказані апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Державної служби морського та річкового транспорту України - залишити без звдоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року та додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року по справі № 540/1183/20 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 17 лютого 2021 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.