Постанова 4813 № 523/9022/19

Номер провадження: 22-ц/813/312/23 Справа № 523/9022/19 Головуючий у першій інстанції Середа І. В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О.В., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: заступник Міністра інфраструктури України Лавренюк Юрій Федорович, державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державна служба морського та річкового транспорту України, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерство інфраструктури України (далі -Міністерство), треті особи заступник Міністра інфраструктури України Лавренюк Юрій Федорович (далі ОСОБА_2 ) , державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі -ДП «АМПУ».)та просив: - скасувати наказ Міністерства № 45-0 від 24 травня 2019 р. «Про капітана морського порту Одеської філії ДП «АМПУ» (адміністрації Одеського морського порту»), яким були припинені повноваження ОСОБА_1 на посаді капітана Одеського морського порту Одеської філії ДП «АМПУ» та звільнено позивача з роботи відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та поновити на роботі на посаді капітана Одеського морського порту Одеської філії ДП «АМПУ». - стягнути з Міністерства в особі ДП «АМПУ» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 травня 2019 року по день поновлення позивача на роботі; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми за один місяць вимушеного прогулу. В обґрунтування вимог позивач вказував на те, що за період своєї роботи на посаді капітана Одеського морського порту позивач не отримував жодних стягнень за порушення трудової дисципліни, виконував свої обов`язки належним чином відповідно до вимог КТМ України, Закону України «Про морські порти України» та міжнародних договорів. Будь-яких попереджень (повідомлень) про майбутнє звільнення з посади або припинення повноважень капітана Одеського морського порту не отримував. 24 травня 2019 року відповідач, в особі виконуючого обов`язки Міністра ОСОБА_2 , - видав наказ № 45-О «Про капітана морського порту Одеської філії ДП «АМПУ» (адміністрації Одеського морського порту), з яким його ознайомили, особисто 27 травня 2019 року в приміщенні Одеської філії ДП «АМПУ». За змістом наказу повноваження позивача як капітана Одеського морського порту припинені, та звільнено його з посади капітана Одеського морського порту з 27 травня 2019 року відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпПУ). При цьому, в якості підстави звільнення зазначено подання голови Державної служби морського та річкового транспорту України Дмитра Петренка від 15.05.2019 року № 1129/05/14-19, з яким його також ознайомлено не було. Позивач вважає наказ незаконним, оскільки прийнятий відповідачем із грубим порушенням законодавства, зокрема, КТМ України, Закону України «Про морські порти України» та КЗпПУ та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вказана норма не може бути застосована до нього. Норму частини першої статті 41 Кодексу законів про працю доповнено пунктом 5 на підставі Закону України №1255-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року, який набув чинності з 1 червня 2014 року (далі - «Закон №1255-VІІ»). Законопроект був покликаний врегулювати питання припинення повноважень посадових осіб господарських товариств, включаючи акціонерні товариства, та не стосується соціально-трудової сфери, через що не проходив процедуру узгодження з представниками всеукраїнських профспілок, їх об`єднань та всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців. Новий пункт 5 частини першої статті 41 КЗпПУ не підлягає застосуванню до трудових правовідносин капітана морського порту та Міністерства, яке є роботодавцем для капітана морського порту та призначає його на посаду. Оскільки позивач не є посадовою особою господарського товариства, відповідач не мав законних правових підстав для припинення його повноважень та звільнення з посади на підставі вказаної норми, а тому підлягає скасуванню. Крім того, всупереч вимог ст. 78 КТМ України, ст. 14 Закону України «Про морські порти України» та Положенню №460, оскаржуваний наказ підписано виконуючим обов`язки Міністра, а не Міністром, що є додатковою підставою для його скасування як незаконного. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ Міністерства інфраструктури України №45-О від 24 травня 2019 р. "Про капітана морського порту Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України (адміністрації Одеського морського порту"), яким припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді капітана Одеського морського порту Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та звільнено з роботи відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді капітана морського порту Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України". Стягнуто з Міністерства інфраструктури України (ЄДРПОУ 37472062, юридична адреса: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 травня по 09 грудня 2019 року у розмірі 368361,49 грн. Ухвалено допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 56464,17 грн. Стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь держави судовий збір у розмірі 4452, 01 грн. Короткий зміст вимог апеляційних скарг Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ДП «Адміністрація морських портів України» 03.01.2020 року було подано апеляційну скаргу, відповідно до вимог якої, апелянт просить суд скасувати Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Міністерства інфраструктури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: заступник Міністра інфраструктури України Лавренюк Юрій Федорович, державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державна служба морського та річкового транспорту України, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ДП «Адміністрація морських портів України зазначено, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам які призвели до припинення повноважень позивача а також невірно застосував п. 5 ч. 1 статті 41 КЗпП України. Апелянт зазначає, що п. 5 статті 41 КЗпП України розповсюджується та може застосовуватися до всіх підприємства в тому числі і державних, а тому помилковим є висновок сулу щодо застосування вказаної норми виключно до господарських товариств. Апелянт також зазначив, що не погоджується з висновками суду щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та вважає, що кількість днів до нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 136 днів, а розмір 365672,72 грн. Відповідач вказує, що викладені в апеляційній скарзі факти свідчать про неповне з`ясування судом обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, супроводжувались порушенням норм матеріального права 24.01.2020 року Міністерством інфраструктури України було також подано апеляційну скаргу, відповідно до вимог якої, відповідач просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: заступник Міністра інфраструктури України Лавренюк Юрій Федорович, державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державна служба морського та річкового транспорту України, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити у повному обсязі. Апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Міністерство інфраструктури України наголошує на тому, що під час вирішення питання щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування оспорюваного наказу та поновлення на роботі суд першої інстанції грубо порушив частину другу +5 посилань України. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 07.02.2020 року ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу ДП «АМПУ», а також Міністерства інфраструктури України відповідно до якого вбачається, що позивач вважає апеляційні скарги необґрунтованими та просить суд їх залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.01.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.01.2020 року апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року залишено без руху. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року було відкрито провадження у справі за апеляційною скарго Міністерства інфраструктури України на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.03.2021 року розгляд справу було призначено до розгляду. 23.04.2021 року ОСОБА_1 в особі представника подав заяву про зупинення провадження у цивільній справі № 523/9022/19. 26.05.2021 року в Одеському апеляційному суді зареєстровано клопотання представника Міністерства інфраструктури України про зупинення провадження у справі. Заява представника ОСОБА_1 та клопотання представника Міністерства інфраструктури України зазначають: Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2021 року на розгляд Великої палати Верховного Суду передано справу з подібних правовідносин, а саме, справу № 490/4465/18 за позовом ОСОБА_3 до АМПУ, Міністерства інфраструктури України, третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання незаконним та скасування наказу, поновленні на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У справі № 490/4465/18 позивач ОСОБА_3 оскаржує рішення про його звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з посади капітана морського порту Миколаївської філії АМПУ. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлений п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку. Посилаючись на те, що Великою Палатою Верховного Суду розглядається питання у цивільній справі № 490/4465/18, в якій предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог є тотожними цивільній справі, що перебуває на розгляді в Одеському апеляційному суді, заявники просили зупинити провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 490/4465/18. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.05.2021 року апеляційне провадження зупинено до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду. На підставі Розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями № 3508 від 06.08.2021 року відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №1612/0/15-21 від 20.07.2021 "Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" та з врахуванням пунктів 2.3.49., 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду за вказаною цивільною справою було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 06.08.2021 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - О. В. Князюка, суддів: Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С. для розгляду справи №523/9022/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: заступник Міністра інфраструктури України Лавренюк Юрій Федорович, державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державна служба морського та річкового транспорту України, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами представника представника Міністерства інфраструктури України, представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року. Розпорядженням № 4108 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.08.2021 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: Заїкіна А.П. та Погорєлової С.О. Ухвалою Одеського апеляційного від 13.08.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: заступник Міністра інфраструктури України Лавренюк Юрій Федорович, державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державна служба морського та річкового транспорту України, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами представника представника Міністерства інфраструктури України, представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року - прийнято до провадження. 14 вересня 2021 року Великою Палатою Верховного Суду у справі №4920/4465/18 було постановлено рішення. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.12.2022 року поновлено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: заступник Міністра інфраструктури України Лавренюк Юрій Федорович, державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державна служба морського та річкового транспорту України, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Призначено розгляд справи в судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду на „22 вересня 2022 р. на 10 год. 45 хв. 22.09.2022 року розгляд справи було відкладено на 13.04.2023 року на 12:00 год. 13.04.2023 року представником Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України Лов`як Світланою Сергіївною подано клопотання про розгляд справи за її відсутності у зв`язку з оголошенням 13.04.2023 року о 11:39 год на всій території України сигналу «Повітряна тривога». Інші сторони в судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що 12.06.2013 р. наказом Міністра Міністерства інфраструктури України №160-О Антонова О.О. було призначено капітаном морського порту Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Одеського морського порту) за переведенням з Одеського морського торговельного порту з посадовим окладом згідно з штатним розписом на підставі заяви ОСОБА_1 та подання Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті від 11.06.2013 р. №1130-4/10/44-13 (а.с.13). 28.02.2014 р. наказом №90 назва підрозділу управління капітана порту перейменована на «Служба капітана порту». 24.05.2019 р. наказом виконуючого обов`язки міністра Міністерства інфраструктури України Лавренюка Ю. №45-О «Про капітана морського порту Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» та звільнено з роботи з 27.05.2019 п.5 ч.1 ст.41 КЗпПУ (Т.1 а.с.32). Крім того, даним наказом доручено ДП «АМПУ» забезпечити видачу ОСОБА_5 належно оформленої трудової книжки і проведення з ним необхідних розрахунків відповідно до вимог законодавства про працю. 27.05.2019 р. ОСОБА_1 ознайомлено з наказом, з яким він не погодився, в цей же день видано трудову книжку, а також на підставі наказу ДП «АМПУ» №171К від 27.05.2019 р. проведено з ним остаточний розрахунок компенсації за 98 днів невикористаної щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до ст.44 КЗпПУ (Т.1 а.с.32, 145-148). Як видно із змісту подання Державна служба морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) керуючись ст.77 Кодексу торговельного мореплавства України та у зв`язку з набранням чинності наказу Міністерства інфраструктури від 18.04.2019 р. №266 «Про затвердження Змін до Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2019 р. за №448/33419, припиненням повноважень капітанів морських портів, які перебувають у підпорядкуванні ДП «АМПУ», клопоче щодо звільнення відповідно до п.5 ст.41 КЗпПУ з посади капітана морського порту Одеської філії ДП «АМПУ» (адміністрації Одеського морського порту) Антонова О.О.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянина права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, він вільно обирає або на який вільно погоджується та гарантує захист від незаконного звільнення. Велика Палата Верховного Суду постанові від 14.09.2021 року у справі № 490/4465/18дійшла наступних висновків, а саме, що відповідь на порушене у скарзі питання правомірності застосування при звільненні до особи, посада якої пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України лежить у площині розкриття у межах, необхідних для вирішення цього спору, поняття правового статусу капітана морського порту й таких його елементів, як його функції та завдання, права та обов`язки, правові підстави взаємодії з державними, правоохоронними та іншими органами, відповідальність у сфері професійної діяльності. Згідно із частинами першою третьою статті 13 Закону України «Про морські порти України» державне регулювання діяльності в морському порту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень. До повноважень Кабінету Міністрів України щодо портової діяльності належать: 1) забезпечення провадження державної політики у сфері портової діяльності, спрямування та координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 2) відведення акваторії та визначення меж територій морських портів; 3) визначення морських портів, відкритих для заходу іноземних суден; 4) затвердження Стратегії розвитку морських портів України; 5) інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами. Основними повноваженнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, щодо портової діяльності є: 1) формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері портової діяльності; 2) визначення пріоритетів розвитку портової діяльності; 3) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері портової діяльності; 4) управління об`єктами портової інфраструктури державної власності; 5) формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства; 6) призначення капітанів морських портів; 7) розроблення Стратегії розвитку морських портів України на основі планів розвитку морських портів; 8) здійснення інших визначених законами повноважень. Статтею 14 Закону України «Про морські порти України» визначено, що організація судноплавства в акваторії морського порту здійснюється на основі розподілу функцій забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства. Нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту. Повноваження, порядок призначення та інші питання щодо функціонування капітана морського порту, служби капітана морського порту визначаються Кодексом торговельного мореплавства України (далі КТМ України). Відповідно до статті 75 КТМ України державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті. Державний нагляд за безпекою мореплавства у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторії відповідного морського порту, здійснює окремий підрозділ служби капітана морського порту. Капітан морського порту та служба капітана морського порту діють на підставі положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Згідно зі статтею 78 КТМ України до функцій капітана морського порту належать: 1) державний нагляд за дотриманням законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень; 3) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України, Судновій книзі України і видача суднових документів, якщо інше не передбачено законодавством; 4) видача документів, зазначених у статті 51 цього Кодексу; 5) перевірка суднових документів, дипломів і кваліфікаційних свідоцтв; 6) видача посвідчень моряка особам, які входять до складу суднового екіпажу; 7) нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту; 8) нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища; 9) оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту; 10) нагляд та контроль за підприємствами, що надають лоцманські послуги, і службою регулювання руху суден у межах акваторії морського порту; 11) нагляд та контроль за криговим проведенням суден на підходах до морського порту і в межах його акваторії; 12) видача дозволів на підняття майна, що затонуло в морі, а також на проведення будівельних робіт щодо гідротехнічних споруд у межах території та акваторії морського порту; 13) облік та розслідування аварійних морських подій; 14) керівництво службою капітана морського порту. За змістом статті 79 КТМ України розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту. Розпорядження капітана морського порту може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством. За порушення законодавства і правил щодо безпеки мореплавства та порядку в морському порту капітан морського порту має право накладати адміністративні стягнення відповідно до закону. Вказані правові норми кореспондуються із приписами Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27 березня 2013 року № 190 (далі Положення № 190). Відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу І Положення № 190 капітан морського порту керує службою капітана морського порту (далі Служба), яка входить до складу Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація). Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу І Служба є самостійним структурним підрозділом Морської адміністрації, що забезпечує державний нагляд (контроль) за безпекою мореплавства, в тому числі у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторії відповідного морського порту, відповідно до статті 75 КТМ України. У пункті 1 розділу ІІ Положення № 190 встановлено, що до функцій капітана морського порту належать: 1) державний нагляд за: дотриманням законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту; дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища морським транспортом; підприємствами, що надають лоцманські послуги, і службою регулювання руху суден у межах акваторії морського порту; криговим проведенням суден на підходах до морського порту Ї в межах: його акваторії; 2) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України, Судновій книзі України і видача суднових документів, якщо інше не передбачено законодавством; 3) перевірка суднових документів, дипломів, кваліфікаційних свідоцтв командного складу та членів екіпажів суден; 4) видача: посвідчень моряка особам, які входять до складу суднового екіпажу; документів, зазначених у статті 51 КТМ України; дозволу на підняття майна, що затонуло в морі, а також на проведення будівельних робіт щодо гідротехнічних споруд у межах території та акваторії морського порту; 5) оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту в порядку, встановленому законодавством; 6) облік та розслідування аварійних морських подій в порядку, встановленому законодавством; 7) керівництво Службою; 8) розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень. Капітан морського порту здійснює: 1) контроль за: укладенням договорів обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів морським та річковим транспортом; забезпеченням безпеки перевезення вантажів, пасажирів та багажу на морських і річкових суднах; станом функціонування навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства у морському порту, на підходах до нього, в територіальному морі, внутрішніх морських водах; функціонуванням систем радіонавігації та спостереження морської рухомої служби, у тому числі Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки; проведенням аварійно-рятувальних робіт, пошуку і рятування на морі в зоні відповідальності України; 2) державний нагляд за: станом морських шляхів; дотриманням правил реєстрації операцій із шкідливими речовинами на суднах, морських установках; забезпеченням функціонування системи дальньої ідентифікації та контролю за місцезнаходженням суден під Державним Прапором України; організацією безпечного перевезення небезпечних вантажів морським і річковим транспортом; 3) перевірку відповідності системи охорони портових засобів її вимогам Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року та Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів; 4) огляд суден (крім суден флоту рибної промисловості) в установленому порядку; 5) видачу розпоряджень в межах своїх повноважень. З аналізу наведених у КТМ України та Положенні № 190 функцій та повноважень капітана морського порту вбачається що він в основному здійснює наглядові, контрольні та дозвільні функції, а отже, можна однозначно стверджувати, що капітан морського порту є посадовою особою, адже виконує організаційно-розпорядчі функції (зокрема, керує службою капітана морського порту, тобто певним колективом працівників, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення тощо). Стосовно порядку призначення капітана морського порту та припинення його повноважень вирішальними є приписи статті 77 КТМ України, відповідно до яких капітан морського порту призначається і звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті. Відповідно до абзацу другого пункту 1.1 розділу І Положення № 190 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) капітан морського порту очолює службу капітана морського порту, яка входить до складу Морської адміністрації України. Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення № 190 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) капітан морського порту призначається на посаду і звільняється з посади Міністерством інфраструктури України за поданням Морської адміністрації. Капітан морського порту підпорядковується Голові Морської адміністрації. Згідно з пунктом 1.4 розділу І Положення № 190 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на посаду капітана морського порту призначається особа з повною вищою освітою відповідного напряму підготовки, яка має диплом капітана судна валовою місткістю від 3000 тонн і більше (далі судно) або капітана далекого плавання та стаж роботи на посаді капітана судна не менше 5 років або стаж роботи на посаді капітана судна не менше 3 років та 2 роки на посаді заступника капітана морського порту. Капітан морського порту видає розпорядження в межах своєї компетенції, веде листування з використанням бланків капітана порту. Розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту. Згідно з приписами пунктів 1, 2 розділу І Положення № 190 (в редакції, яка діє з 14 травня 2019 року) капітан морського порту призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до Закону України «Про державну службу». Капітан морського порту підпорядковується Голові Морської адміністрації. Капітан морського порту під час здійснення своїх повноважень керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства інфраструктури України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Морської адміністрації та цим Положенням. Капітан морського порту та працівники Служби є державними службовцями. Водночас відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2017 року № 1095 (далі Положення № 1095), Державна служба морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту, торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості). Морська адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Згідно з пунктами 4, 7 Положення № 1095 Морська адміністрація відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, готує подання Міністра інфраструктури України щодо призначення та звільнення капітанів морських портів. Морська адміністрація здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Аналіз наведених правових норм показав, що Морська адміністрація як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту, торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, наділена повноваженнями ініціювати призначення та звільнення капітанів морських портів. Однак відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (далі Положення № 460), Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв`язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості). Згідно з пунктами 3, 13 Положення № 460 основними завданнями Міністерства інфраструктури України є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв`язку; забезпечення формування та реалізації державної політики: з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; з питань державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості). Міністерство інфраструктури України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства. Проаналізувавши вищенаведені приписи законодавства та прийнятих відповідно до них нормативних актів, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові від 14.09.2021 року (справа № 490/4465/18) дійшла висновку, що з 11 вересня 2018 року після утворення Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2017 року № 1095 розмежовано функції між ДП «Адміністрація морських портів» та Морською адміністрацією, капітан порту перебуває у підпорядкуванні Морської адміністрації, призначається на посаду і звільняється з посади Міністерством інфраструктури України за поданням Морської адміністрації. З 14 травня 2019 року у зв`язку з набранням чинності наказом Міністерства інфраструктури України від 18 квітня 2019 року № 266 «Про затвердження Змін до Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту» капітан порту набув статусу державного службовця і є керівником служби капітана морського порту, яка входить до складу Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації). Визначено, що прийняття на службу та звільнення зі служби відбувається за правилами Закону України «Про державну службу». Однак вимоги щодо підпорядкування капітана морського порту Голові Морської адміністрації змін не зазнали, як і не змінились зміст та природа його посадових обов`язків, що свідчить про характер його трудової діяльності як державного службовця ще до набуття цього статусу. Крім того, згідно з підпунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про морські порти України» функціонування та розвиток морських портів здійснюються, зокрема, за принципом об`єднання інтересів та діяльності держави в особі служби капітана морського порту, адміністрації морських портів України, інших державних підприємств, що забезпечують функціонування морського порту, та суб`єктів господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту. Це положення закону підкреслює правову природу трудової функції капітана морського порту, яка є не просто роботою, а державною службою. За змістом статті 14 Закону України «Про морські порти України», статей 75, 78, 79 КТМ України, Положення № 190, капітаном морського порту здійснюється державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях. У зв`язку з виконанням своїх функцій капітан морського порту може, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за порушення законодавства і правил щодо безпеки мореплавства та порядку в морському порту, приймати розпорядження з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту. Таким чином, капітан морського порту, забезпечуючи функції держави, є суб`єктом публічної служби у правовідносинах, що випливають із безпеки мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях, ці повноваження реалізуються на підставі законів України та у визначених випадках, зокрема, шляхом прийняття адміністративних актів. Капітан морського порту є суб`єктом з компетенцією спеціального характеру як представник адміністративної влади, юридичні наслідки від його діянь переважно у формі адміністративних (індивідуальних) актів справляють вплив на суб`єктів приватного права, що не перебувають зі службовими особами в службово-правових відносинах. Отож принаймні тільки за окресленими властивостями, які характеризують правовий статус капітана морського порту, його повноваження, призначення, функції та завдання, слід визнати, що особа, яка обіймає посаду капітана морського порту, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення до та після 14 травня 2019 року спору за участю такої особи з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби на такі спори поширюється юрисдикція адміністративних судів. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. На час виникнення спірних правовідносин, як згадано вище, посада капітана морського порту ще не була віднесена до посад державної служби. Запровадження нового регулювання, за яким посада капітана морського порту відноситься до державної служби, вказує на те, що змінився статус капітана морського порту, але не змінився обсяг його прав та обов`язків, сфера його діяльності, це не означає, що капітан морського порту до цього не виконував функцій публічної особи, якою є робота, сфера (коло) його діяльності, унормований обсяг прав та обов`язків, що визначають його компетенцію у зв`язку з обійманням цієї посади. При цьому Велика Палата Верховного Суду також вказала, що враховує, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Підсумовуючи наведені міркування, Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 14.09.2021 року (справа № 490/4465/18) визнала, що на спори з приводу проходження особою служби на посаді капітана морського порту, які виникли у період до 14 травня 2019 року, коли посада капітана морського порту ще не була віднесена до посад державної служби, а сама діяльність капітана морського порту до державної служби, але вже мала характер публічної служби, поширюється юрисдикція адміністративних судів. Підсумовуючи наведені міркування, Велика Палата Верховного Суду визнала, що на спори з приводу проходження особою служби на посаді капітана морського порту, які виникли як до, так і після 14 травня 2019 року (дата набуття капітаном морського порту статусу державного службовця), поширюється юрисдикція адміністративних судів. У зв`язку із цим Суворовський районний суд м. Одеси та Одеський апеляційний суд не є «судом, встановленим законом» для розгляду зазначеного спору, адже спір підвідомчий судам не цивільної, а адміністративної юрисдикції. Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п.5 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Враховуючи вищевикладене, виходячи із змісту та підстав поданого позову, характеру спірних правовідносин, ураховуючи наведені положення чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю. Апеляційний суд вважає за необхідне також відповідно до припису ч. 1 статті 256 ЦПК України роз`яснити позивачу, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього у позивача наявне право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній інстанції (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»). Такого клопотання матеріали справи не містять. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 255, 374, 377 ЦПК України, апеляційний , суд, ухвалив: Апеляційні скарги Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: заступник Міністра інфраструктури України Лавренюк Юрій Федорович, державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державна служба морського та річкового транспорту України, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити. Роз`яснити позивачу, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 19.04.2023 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А. П. Заїкін С.О. Погорєлова