Постанова 4802 № 165/1273/20

Справа № 165/1273/20 Головуючий у 1 інстанції: Ушаков М. М. Провадження № 22-ц/802/967/20 Категорія: 80 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Галицька І. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волиньвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку за апеляційною скаргою відповідача Державного підприємства «Волиньвугілля» на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 червня 2020 року, В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Волиньвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач працював на посаді гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду дільниці ремонтно-відновлювальних робіт ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» з 01.10.2018 по 04.10.2019, 04.10.2019 звільнено з роботи за ст. 38 ч. 3 КЗпП України згідно наказу №169/к від 04.10.2019. Вказує, що станом на 04.10.2019 відповідач не провів із ним остаточний розрахунок у зв`язку із звільненням. Заборгованість із заробітної плати становить 26 801,25 грн, середньоденний заробіток становить 493,02 грн, за дні затримки розрахунку сума середнього заробітку становить 69 515,82 грн. Просить стягнути з відповідача 26 801,25 грн заборгованості по заробітній платі та 69 515,82 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04.10.2019 по 24.04.2020 включно, та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 840,80 грн. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 16 червня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Волиньвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» в користь ОСОБА_1 26 801,25 грн заборгованої заробітної плати та 69 515,82 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2019 по 24.04.2020 включно, всього: 96 317,07 грн (дев`яносто шість тисяч триста сімнадцять гривень 07 копійок). Стягнуто з Державного підприємства «Волиньвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» в користь ОСОБА_1 840,80 грн понесених судових витрат. Відповідач, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, подав апеляційну скаргу. Зазначає, що судом встановлено, що станом на 03.04.2020 заборгованість з заробітної плати ОСОБА_1 становить 26 801,25 грн, що не оспорюється відповідачем. Водночас, при ухваленні рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 69 515,82 грн судом не враховані норми діючого законодавства. Після звільнення підприємство зобов`язане було виплатити ОСОБА_1 розрахункові в сумі 26 801,25 грн, з яких заробітна плата складає 1797,74 грн, та вихідна допомога у зв`язку з звільненням за ч. 3 ст. 36 КЗпП України - 25 003,51 грн. Судом не взято до уваги, що заборгованість із заробітної плати становить менше 7 відсотків від загальної суми заборгованості та менше 3 відсотків від суми середнього заробітку, стягнутого за час затримки розрахунку в сумі 67 200,00 грн. За таких обставин стягнення з підприємства середнього заробітку, як захід відповідальності, втрачає свій компенсаційний характер виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, та набуває ознак каральної санкції. Обсяг відповідальності не є розумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, є несправедливим щодо підприємства. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, і зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення прав працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Справедливим буде стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку лише за період з 05.10.2019 по 16.10.2019 та з врахуванням співвідношення заборгованості із заробітної плати до заборгованості із виплати розрахункових сум при звільненні. Днем, з якого позивач має право на отримання середнього заробітку, є 05 жовтня 2019 року, тобто наступний день після звільнення, а не 04 жовтня 2019 року, як це вказано в рішенні суду першої інстанції. Просить скасувати рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 червня 2020 року в частині стягнення з ДП «Волиньвугілля» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку в сумі 69 515,82 грн та ухвалити нове, яким позов в цій частині залишити без задоволення. Відзив на апеляційну скаргу в даній справі не подавався. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи відповідно до норм ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 274, ч. 1 ст. 368 ЦПК України. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду лише в частині стягнення з ДП «Волиньвугілля» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення. Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити, виходячи з наступного. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з вини підприємства належні звільненому працівникові суми у строки зазначені в ст.116 КЗпП України не були виплачені, а тому суд задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача в користь позивача 26 801,25 грн заборгованої заробітної плати та 69 515,82 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 04.10.2019 по 24.04.2020, із розрахунку 493,02 грн.(середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 ) х 141 (робочих днів за вказаний період). Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні змінити. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.10.2018 працював гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля». Із копії витягу з наказу № 169/К від 04.10.2019 встановлено, що ОСОБА_1 04.10.2019 звільнено з роботи з посади гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду дільниці ремонтно-відновлювальних робіт ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», за власним бажанням, в зв`язку з невиконанням адміністрацією законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору, з виплатою вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного середнього заробітку (ст. 38 ч. 3, ст. 44 КЗпП України). За ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16). Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Вказана вище правова позиція сформульована в постанові Великої Палати Верхового Суду від 18 березня 2020 року в справі № 711/4010/13-ц. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, не відповідає цим ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою. Відповідно до довідки ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» № 355/7.2.4/01-19 від 08.04.2020 середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 493,02 грн, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 03.04.2020 становить 26 801,25 грн в тому числі вихідна допомога 25 003,51 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки, однак не погоджується з його розміром, а тому рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні. До такого висновку суд приходить, враховуючи розмір заборгованості по заробітній платі на час звільнення позивача, який становив 1797,74 грн. Вихідна допомога не належить до структури заробітної плати і про її стягнення позивач звернувся через сім місяців після звільнення. Сума, невиплачена позивачеві при звільненні, менша у два з половиною рази, ніж визначена судом першої інстанції сума середнього заробітку позивача за час затримки виплати при звільненні. Крім того, позивач звільнившись з ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» 04 жовтня 2019 року, 17 жовтня 2019 року згідно його заяви прийнятий на шахту № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля». Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Вказана позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-4. Відповідно до довідки ДП «Волиньвугілля» від 21.07.2020 № 528/7.1/10-39 ДП «Волиньвугілля» є отримувачем бюджетних коштів за програмою «Реструктуризація вугільної промисловості» і виплата заробітної плати працівникам здійснюється за рахунок бюджетного фінансування. При цьому, виплати, що не входять до фонду оплати праці не можуть здійснюватись за рахунок коштів бюджету, в т. ч. і вихідна допомога при звільненні. На ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» існує заборгованість по заробітній платі. З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером заборгованості, діями позивача та відповідача, суд апеляційної інстанції вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача у сумі 1800,00 грн. за період з 05.10.2019 (день наступний за днем звільнення) по 24.04.2020 включно. В решті рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Волиньвугілля» задовольнити частково. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 червня 2020 року в даній справі в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити. Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в новій редакції: Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» (код ЄДРПОУ 32365965, адреса: вул. Луцька, 1, с. Нововолинськ, Волинська область, 45400) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) 26 801,25 грн (двадцять шість тисяч вісімсот одну гривню 25 копійок) заборгованої заробітної плати та 1800,00 грн (одну тисячу вісімсот гривень 00 копійок) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2019 по 24.04.2020 включно, всього: 28 601,25 грн (двадцять вісім тисяч шістсот одну гривню 25 копійок). В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді