Постанова Волинський апеляційний суд № 163/423/20

Справа № 163/423/20 Провадження № 33/802/666/20 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія: ч.6 ст.481 МК України Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2020 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду - Денісов В.П., з участю представника митниці - Пікалюка М.С., розглянувши апеляційну скаргу в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби Вісьтака І.Я. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою провадження у справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Білорусь, мешканця АДРЕСА_1 , не працює, за ознаками ч.6 ст.481 МК України закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю у його діях складу правопорушення. Згідно з протоколом про порушення митних правил від 05.01.2020 № 0017/20500/20 12 червня 2015 року через митний пост «Доманове» Волинської митниці ДФС ОСОБА_1 увіз автомобіль, марки «Фольксваген» білоруський номерний знак НОМЕР_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , у режимі «тимчасове ввезення до 1 року», перевищив строк тимчасового ввезення цього транспортного засобу особистого користування більше ніж на 30 діб, що виявлено 05.01.2020 на митному посту «Доманове» Волинської митниці Держмитслужби. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані Волинською митницею Держмитслужби за ч.6 ст.481 МК України. У поданій апеляції Волинська митниця ДФС просить скасувати рішення суду, постановити нове, яким визнати ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції даної статті. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних клопотань від нього про відкладення розгляду справи не надходило. А тому відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП його неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши пояснення представника митниці Пікалюка М.С., який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_1 винним за ч.6 ст.481 МК України із накладенням на нього стягнення у межах санкції даної статті, перевіривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ст.486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Положення ст.489 МК України регламентують, що при розгляді справи про порушення митних правил повинно бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На думку апеляційного суду, при постановленні рішення судом першої інстанції вказаних вимог закону дотримано. Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Так, відповідно до ст.103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Матеріалами справи стверджується, що постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 14 лютого 2020 року справа за протоколом про порушення митних правил № 0017/20500/20 щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) за ч.6 ст.481 МК України направлялася Волинській митниці Держмитслужби для проведення додаткової перевірки в 1-місячний строк з дня одержання матеріалів справи (а.с.25). Після повторного надходження справи встановлено, що Волинська митниця направляла запит щодо перетину кордону ОСОБА_1 Адміністрації Державної прикордонної служби України, однак 07.05.2020 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відмовив у наданні таких відомостей з посиланням на Закон України «Про інформацію» (ч.4 ст.301 ЦК України) (а.с.34). Відповідно до постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 28 травня 2020 року Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України було зобов`язано у строк до 01.07.2020 надати Любомльському районному суду Волинської області інформацію про перетин державного кордону України 12.06.2015 року громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , білоруський паспорт НОМЕР_3 (а.с.39). Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 163/423/20/5820/2020 від 29.05.2020 відомості про перетинання державного кордону України громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в базі даних не виявлено (а.с.42). Як вбачається із досліджених місцевим судом доказів у даній справі, протиправна мета ОСОБА_1 не встановлена і будь-якими доказами не підтверджена. Доказів на підтвердження винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суду апеляційної інстанції митним органом також надано не було. А тому, на переконання апеляційного суду, суддя дійшов обґрунтованого висновку, що доказів вчинення ОСОБА_1 дій і наявності у нього умислу на вчинення порушення митних правил, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, митницею не зібрано і на розгляд протоколу про порушення митних правил не представлено. Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, яке ставиться йому у провину, належними і допустимими доказами не доведена, провадження у даній справі розпочато протиправно, протокол є недопустимим доказом, а тому всі докази, здобуті у даній справі, також є недопустимими доказами. Вимогами ст.62 Конституції України гарантовано, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу правопорушення. З огляду на наведене, постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, не вбачається. На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби Вісьтака І.Я. - залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов