Ухвала КЦС ВС № 201/2485/17

Ухвала 23 вересня 2020 року м. Київ справа № 201/2485/17 провадження № 61-8287 св 19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 826/20221/16 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» Соловйової Н. А., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» Шевченка А. М., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» Славкіної М. А., публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Міністерства фінансів України, публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання протиправними та скасування рішень, поворот їх виконання за касаційними скаргами Національного банку України, публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та Міністерства фінансів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року. Частиною першою статті 254 ЦПК України визначено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2020 року касаційні скарги Національного банку України, публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та Міністерства фінансів України задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року скасовано. Провадження в адміністративній справі № 826/20221/16 закрито. Роз`яснено позивачам, що розгляд частини позовних вимог цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції (провадження № 11-1459 апп 18). З огляду на те, що усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі, то воно підлягає поновленню. 2. 06 листопада 2019 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах: а) № 826/7432/17 за адміністративним позовом ОСОБА_10 до Національного банку України, Кабінету Міністрів України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, треті особи: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Міністерство фінансів України, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання нечинним договору; б) № 826/13813/17 за адміністративним позовом Компанії Тріантал Інвестменс ЛТД (Triantal Investments LTD) до Національного банку України, третя особа - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про визнання протиправним та скасування рішення, в яких вирішується питання скасування рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105 «Про визначення осіб пов`язаними з публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», а позивачка також визнана пов`язаною з публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» особою тим самим рішенням Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року №

105. При цьому відповідно до процесуального законодавства суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, зокрема, яка вирішується у порядку адміністративного судочинства. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Це означає, що обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлено об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. При цьому слід врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується в такому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить неможливість її розгляду. Проте межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумних строків розгляду справи. У зв`язку з недоведеністю наведеної вище підстави для зупинення провадження у справі, у задоволенні клопотання слід відмовити. 3. 28 серпня 2020 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України справ: а) за конституційним поданням Верховного Суду України від 08 липня 2015 року № 201-2157/0/8-15 щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України; б) за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності», його окремих положень, а також положень інших законодавчих актів в редакції цього Закону. Посилається на вимоги пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України. У задоволенні цього клопотання слід відмовити з таких підстав. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. На сьогоднішній день положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є чинними та діють. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на спірні правовідносини не впливає. Керуючись частиною першою статті 254, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди (справа № 201/2485/17) за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - про зупинення провадження у справі до розгляду інших справ в порядку адміністративного судочинства відмовити. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України справ у порядку конституційного провадження відмовити. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк