Ухвала КЦС ВС № 201/2485/17

УХВАЛА 15 вересня 2022 року м. Київ справа № 201/2485/17 провадження № 61-19307св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву суддів Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. про самовідвід у справі за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», підписаною адвокатом Копанчуком Марком Володимировичем, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року в складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року в складі колегії суддів Городничої В. С., Красвітної Т. П., Петешенкової М. Ю., ВСТАНОВИВ : У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди. Позов мотивувала тим, що між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» в період 2015-2017 років укладено 9 договорів банківського вкладу та відкрито карткові рахунки. Указувала, що відповідач зобов`язання за укладеними договорами певний час виконував належним чином, проте 22 грудня 2016 року, здійснюючи моніторинг своїх рахунків у системі «Приват24», позивачка дізналася про списання банком коштів за укладеними з нею договорами на підставі наказу банку від 21 грудня 2016 року № 44 «Про перерахування коштів пов`язаних осіб», яким розблоковано рахунки пов`язаних з банком осіб і перераховано кошти на придбання акцій додаткової емісії.При цьому повідомлення про ці списання банк їй не надсилав. Зазначала, що вона не є пов`язаною з банком особою, а тому фактично відбулась конфіскація належного їй майна, у той час як відповідне судове рішення не приймалось, що є порушенням статті 41 Конституції України. Вказувала, що загалом банк здійснив списання на загальну суму 4 801 318,88 грн, 558 152,73 Євро, 21,39 дол. США, які позивачка просила стягнути з банку, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2 014 427,44 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року у складі судді Ткаченко Н. В. позов задоволено частково: розірвано договори, укладені між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , а саме: від 29 серпня 2016 року № SAMDNWFD0071281360901; від 04 серпня 2015 року № SAMDNWFD0070750459901; від 30 вересня 2015 року № SAMDNWFD0070836836201; від 30 вересня 2016 року № SAMDNWFD0071323132301; від 30 липня 2015 року № SAMDNWFD0070743984200; від 03 червня 2016 року № SAMDNWFD0071187728701; від 19 жовтня 2015 року № SAMDNWFD0070862038901; від 29 січня 2016 року № SAMDNWFD0071014758201; від 30 травня 2011 року № SAMDN47000716910743, а також за картковими/поточними рахунками: № НОМЕР_1 (картка Platinum); № НОМЕР_2 (картка для виплат Голд); № НОМЕР_3 (картка для виплат Голд); № НОМЕР_4 (Бонусний договір); № НОМЕР_5 (картка Platinum); № НОМЕР_6 (картка Platinum); № НОМЕР_7 (картка для виплат Голд); стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 801 318,88 грн, 558 152,73 Євро, 21,39 дол. США; у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, апеляційну скаргу Національного банку України задоволено частково, рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договорів банківського вкладу та стягнення коштів відмовлено; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року апеляційні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та НБУ залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року залишено без змін. У листопаді 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. У касаційній скарзі міститься клопотання про зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року. Відповідно до вимог статті 33 ЦПК України автоматизованою системою розподілу справ визначено колегію суддів у складі Антоненко Н. О. (суддя-доповідач) та суддів Дундар І. О., Русинчука М. М. для розгляду касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк». Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі. У задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року відмовлено. 18 січня 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» повторно подало клопотання про зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року в задоволенні повторно поданого клопотання про зупинення виконання оскаржених судових рішень відмовлено в зв`язку з тим, що аналіз указаного клопотання не давав колегії суддів підстав для висновку про необхідність зупинення виконання рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду. На розгляді колегії суддів у складі Антоненко Н. О. (суддя-доповідач) та суддів Дундар І. О., Русинчука М. М. перебувала касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2017 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року в іншій справі № 201/473/17 за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Національний Банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування збитків та моральної шкоди. Правовідносини у спорі, що є предметом позову в справі № 201/473/17, є подібними до правовідносин у спорі, що є предметом позову в справі № 201/2485/17. 02 вересня 2022 року у справі № 201/473/17 АТ КБ «ПриватБанк» подало заяву про відвід суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., яку мотивувало, зокрема, тим, що в провадженні судді Антоненко Н. О. перебуває аналогічна справа № 201/2485/17, в якій (як і в справі № 201/473/17) банк надав докази факту відкриття виконавчого провадження, проте, в обох справах в задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання оскаржених судових рішень колегія суддів відмовила. Зазначало, що в інших справах колегія суддів Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчук М. М. задовольняють клопотання про зупинення виконання оскаржених судових рішень з аналогічними доказами, що викликало у відповідача сумнів у безсторонності та неупередженості указаних суддів під час здійснення правосуддя. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заявлений АТ КБ «ПриватБанк» відвід суддям Антоненко Н. О., Дундар І. О. та Русинчуку М. М. від розгляду справи № 201/473/17 визнано необґрунтованим; заяву про відвід передано судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України. Ухвала мотивована тим, що згідно з вимогами частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В. від 06 вересня 2022 року задоволено заяву АТ КБ «ПриватБанк» про відвід суддів Верховного Суду Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. від розгляду справи № 201/473/17 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про відшкодування збитків та моральної шкоди; справу направлено на повторний автоматизований розподіл для визначення постійної колегії суддів для розгляду справи у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України. В ухвалі Верховного Суду від 06 вересня 2022 року в справі № 201/473/17 зазначено, що: «21. Однак, проаналізувавши заяву АТ КБ «ПриватБанк» про відвід суддів Антоненко Н. О., Дундар І. О. та Русинчука М. М. від участі у розгляді справи № 201/473/17 варто дійти висновку, що доводи цієї заяви зводяться не тільки до незгоди заявника із ухваленими судовими рішенням Верховного Суду - ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі № 201/2485/17 в частині відмови у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, ухвали Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 201/2485/17 чи ухвали Верховного Суду від 15 серпня 2022 року у справі № 201/473/17 в частині відмови у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, але і вказують на відсутність мотивів ухваленого суддями рішення за наявності протилежної практики за схожих обставин. […]

25. Аналіз доводів заяви про відвід не свідчить про наявність будь-яких фактів на підтвердження підстав для відводу суддів за суб`єктивним критерієм, разом з тим вказує на наявність таких за об`єктивним критерієм. […]

28. Дійсно суддя ухвалює судове рішення за своїм внутрішнім переконанням, керуючись принципом верховенства права та підкоряючись лише закону, тому за певних обставин висновок суду про незгоду з доводами сторони може бути достатнім для мотивації власного рішення.

29. Разом з тим загальновідомим є те, що справи за позовами колишніх учасників та пов`язаних з ними осіб до АТ КБ «ПриватБанк» є резонансними та становлять значний інтерес як у громадськості, так і міжнародних партнерів України, широко висвітлюються у засобах масової інформації.

30. У подібній категорії справ суду необхідно діяти вкрай уважно, максимально ретельно підходити до розгляду справи та детально аргументувати свої висновки. Саме в таких справах вкрай важливе значення мають зовнішні прояви, які підтверджують, що «правосуддя дійсно чиниться». Довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві, в таких справах набуває особливої ваги.

31. Та обставина, що відмовляючи у зупиненні виконання оскаржуваних судових рішень у цій резонансній справі судді не навели інших мотивів для відмови окрім вказівки, що аналіз доводів клопотання не дає підстави для висновку про наявність необхідності зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, за наявності протилежної практики суддів за схожих обставин, свідчить про наявність об`єктивного критерію для відводу, коли у сторони може виникнути обґрунтований сумнів в неупередженості суддів.

32. Таким чином, оскільки доводи заявника у заяві про відвід дають підстави для обґрунтованого сумніву за об`єктивним критерієм у неупередженості та об`єктивності суддів Антоненко Н. О., Дундар І. О. та Русинчука М. М., хоча і не свідчать про їх заінтересованість у результаті розгляду справи № 201/473/17, Верховний Суд вважає, що заява АТ КБ «ПриватБанк» про відвід суддів є обґрунтованою і підлягає задоволенню». 15 вересня 2022 року судді Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчук М. М. заявили самовідвід у цій справі. Заява про самовідвід мотивована тим, що підставою для задоволення відводу колегії суддів у справі № 201/473/17 стала оцінка процесуальних рішень колегії суддів Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. при розгляді заяв відповідача про зупинення виконання судових рішень як у справі № 201/473/17, так і у справі № 201/2485/17 із посиланням на необхідність особливого, вкрай уважного та ретельного підходу до вирішення питання про зупинення виконання судових рішень у такій резонансній категорії справ, як справи за участі АТ КБ «ПриватБанк» та пов`язаних із банком осіб. Указані обставини на переконання колегії суддів можуть викликати у сторони відповідача сумнів у їх неупередженості та об`єктивності й у справі № 201/2485/17. Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані. Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій. Навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. Колегія суддів уважає, що здійснення нею провадження в справі № 201/2485/17, зокрема, шляхом прийняття рішень за заявами учасників справи, поданими з процесуальних питань, не може викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів. Разом із тим, мовні конструкції, застосовані в ухвалі Верховного Суду від 06 вересня 2022 року в справі № 201/473/17, можуть формувати в учасників процесу стале враження щодо підходу колегії суддів до вирішення процесуальних питань під час касаційного перегляду справ з подібними правовідносинами. За таких обставин з метою усунення можливих сумнівів сторін справи в неупередженості та об`єктивності колегії суддів заява суддів Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. про самовідвід підлягає задоволенню. Керуючись статтями 36, 39, 40, 41 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ: Заяву суддів Верховного Суду Антоненко Наталії Олександрівни, Дундар Ірини Олександрівни, Русинчука Миколи Миколайовича про самовідвід у справі № 201/2485/17 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди задовольнити. Справу передати для проведення повторного автоматизованого розподілу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук