Постанова Київський апеляційний суд № 760/28232/19

Справа № 760/28232/19 Головуючий в суді І інстанції - Педенко А.М. Провадження № 33/824/1459/2020 Доповідач в суді ІI інстанції - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року, в с т а н о в и в : Постановою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 17 вересня 2019 року о 20 годині 10 хвилин по вулиці Вадима Гетьмана, 48 в місті Києві керував автомобілем марки «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: а саме - запах алкоголю з порожнини роту, нестійка хода, нечітка мова, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з`ясовані неповно. Зазначив, що суддею місцевого суду при ухваленні оскаржуваної постанови не було досліджено належним чином докази, наявні в матеріалах справи, а також не обґрунтовано свої висновки щодо необхідності притягнення його до адміністративної відповідальності. Так, апелянт указав, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а відтак вважав вимоги працівників поліції про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння безпідставними. Свідком даних подій була пасажир вказаного авто - його дівчина, яка може підтвердити вказані обставини. Крім того указав, що він не був відсторонений від керування транспортним засобом працівниками поліції. Зауважив, що він самостійно звернувся до ЦРЛ з метою проходження огляду на стан сп`яніння, результати якого свідчать про те, що він не перебував у стані сп`яніння. Окрім того, указав також і про те, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості привести доводи на свій захист у ході провадження у справі в суді першої інстанції. За наведених обставин просив скасувати оскаржувану постанову та постановити нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, хоча неодноразово повідомлявся про дату та час розгляду справи шляхом направлення поштових повідомлень за місцем проживання, та шляхом телефонограм за номером телефону, що був указаний ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Враховуючи те, що ОСОБА_1 до суду не з`явився, причини неявки не повідомив, будь - яких заяв про відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило, суд, відповідно до положень ст. 294 ч.6 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 . Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з наступних підстав. Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими. Такий висновок підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 17.09.2019 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які вказували, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції АА 00017, з якого вбачаються обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , обставини відмови його від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та обставини складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення. Так, на даному відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винності ОСОБА_1 у його вчиненні. Дослідивши вказані докази суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідності накладення на нього стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП. За змістом ч.1 ст. 130 КупАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає, у тому числі, у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Враховуючи те, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, чим допустив порушення вимог п.2.5 ПДР, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Посилання ОСОБА_1 на те, що він самостійно звернувся до медичного закладу, де пройшов огляд на стан сп`яніння і що в стані алкогольного сп`яніння він не перебував не підтверджені будь - якими доказами. Крім того, вказана обставина не спростовує висновків судді про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній притягнутий до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, а для вимоги поліцейського про необхідність проходження такого огляду необхідна не наявність доведеного стану сп`яніння, а наявність ознак, які вказують на те, що особа перебуває у такому стані. Та обставина, що матеріали справи не містять даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення його до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому суд звертає увагу, що з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції було повідомлено про те, що він не має права керувати транспортним засобом та запропоновано запросити іншого водія. Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення його прав у зв`язку з проведенням розгляду справи судом першої інстанції у його відсутність, то слід зазначити, що право ОСОБА_1 на участь у розгляді справи було поновлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся про дату та час розгляду справи, однак до суду апеляційної інстанції для надання пояснень з приводу складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення жодного разу не з`явився. Враховуючи викладене, суд вважає, що у ході розгляду цієї справи у суді першої інстанції із належною повнотою були доведені як подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП так і вина ОСОБА_1 у його вчиненні. Підстав для скасування чи зміни постанови судді Солом`янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року щодоОСОБА_1 суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року щодоОСОБА_1 залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Свінціцька