Постанова 4824 № 752/22643/19

Справа № 752/22643/19 Головуючий в суді І інстанції - Дідик М.В. Провадження № 33/824/854/2020 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року, в с т а н о в и в: Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за те, що він 08 жовтня 2019 року приблизно о 15 годині 00 хвилин в м. Києві по вул. Лятошинського 14, керував автомобілем «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» , результат 1,55 проміле, чим порушив п. 2.9а) ПДР України. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з`ясовані неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Звернув увагу на порушення його права на захист, яке проявилося у перешкоджанні судом в ознайомленні із матеріалами справи та відеозаписом з місця події зокрема, а також розгляд справи у його відсутність за відсутності даних про своєчасне та належне сповіщення про час та місце розгляду справи. Сам розгляд справи, на думку апелянта, був проведений із порушенням вимог ст.278 КУпАП, оскільки протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення були складені працівниками поліції із порушенням Інструкції. Зокрема, апелянт вказав на те, що фактично протокол про адміністративне правопорушення був складений раніше, ніж було проведено огляд за допомогою алкотестеру, на якому був пропущений міжкалібрувальний інтервал, передбачений заводом-виробником. Наведене, на думку апелянта, свідчило про недопустимість проведеного огляду та його використання у якості доведення його вини. Вказав на численну судову практику із цього питання, яка підтверджує обґрунтованість його доводів. Окрім цього вказав на те, що у протоколі не вказані наявні ознаки сп`яніння та в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд до медичного закладу. Пояснення свідків вважав нікчемними з юридичної точки зору, оскільки вони фактично були заповненими формулярами, виготовленими працівниками поліції заздалегідь. Наведене, на думку апелянта, свідчить про незаконність винесеного судом першої інстанції рішення. Просив постанову скасувати та винести нову, якою повернути матеріали справи до правоохоронного органу для належного оформлення. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає знаступних підстав. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння стверджуються наступними доказами: актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу у нього виявлено алкоголь в розмірі 1,55 проміле; роздруківкою з приладу Драгер, відповідно до якої результат тесту становить 1,55 проміле; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано обставини огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння; розпискою ОСОБА_3 про отримання ним на зберігання транспортного засобу «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_1 ; іншими доказами. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідності накладення на нього стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП. Посилання ОСОБА_1 на неповноту та необ`єктивність розгляду справи судом першої інстанції спростовуються зібраними у справі доказами. Доводи апеляційної скарги в частині того, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не відповідає вимогам законодавства є безпідставними. Так, з переглянутого відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що під час спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, у останніх виникла підозра щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим працівниками поліції було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він дав свою згоду. З вказаного відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт вживання ним алкогольних напоїв, однак пояснив, що він змушений був сісти за кермо, оскільки його викликали на роботу. В матеріалах справи наявна роздруківка з приладу Драгер, відповідно до якої, за результатами огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат тесту становить 1,55 проміле.Також, як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, результат огляду становить 1,55 проміле. З вказаним результатом ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його підпис у вказаному акті огляду. За таких обставин, оскільки працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у працівників поліції не виникало обов`язку вказувати в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки сп`яніння. Крім того, з вказаного відеозапису вбачається, що при проведенні огляду ОСОБА_1 за допомогою приладу Драгер, ним не заявлялось клопотання про надання йому Сертифікату на прилад «Драгер» та свідоцтва про повірку засобу Драгер, які надаються поліцейським на вимогу особи, щодо якої проводиться огляд (п.5 р.2 Інструкції про прядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/73). Таким чином дії працівників поліції в даній ситуації є такими, які відповідають вимогам Інструкції про прядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України №1376 від 06.11.2015р. Крім того, суд звертає увагу, що долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винності ОСОБА_1 у його вчиненні. Не ґрунтуються на матеріалах справи доводи апеляційної скарги, які стосуються свідків, що були задіяні у ході фіксації адміністративного правопорушення. Так, із зазначеного вище відеозапису вбачається, що у ході фіксації вчиненого адміністративного правопорушення були присутні свідки, ці свідки засвідчили згоду ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та його згоду з результатами такого огляду та надали письмові пояснення, які знаходяться у матеріалах адміністративної справи. Суд звертає увагу на те, що за своїм змістом письмові пояснення свідків відповідають фактичним обставинам події, об`єктивно зафіксованим на згаданому вище відеозаписі. У зв`язку із цим пояснення свідків визнаються судом належними та допустимими доказами. Відсутність у матеріалах справи направлення на проведення огляду не є підставою для визнання незаконними дій поліцейських, пов`язаних із виявленням та фіксуванням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 дав згоду на проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та погодився в подальшому з результатами такого огляду. За таких обставин у працівника поліції були відсутні підстави для складання направлення на проведення огляду. Інші доводи, які наведені ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не дають підстав для визнання незаконною та необґрунтованою ухваленої щодо нього постанови та її скасування. Суд вважає, що у ході розгляду цієї справи у суді першої інстанції із належною повнотою були доведені як подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП так і вина ОСОБА_1 у його вчиненні. Суд звертає увагу на те, що розгляд цієї справи був проведений у відсутності ОСОБА_1 , чим були порушені його процесуальні права, у тому числі і право на захист. Проте, ці права ОСОБА_1 були поновлені у суді апеляційної інстанції, де він мав можливість взяти участь у судовому засіданні, мав можливість висунути усі аргументи та надати усі докази на свій захист. Проте, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності. При цьому наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та в доповненнях до апеляційної скарги аргументи та надані докази не спростовують висновків, зроблених суддею у постанові від 26.12.2019р., не указують на незаконність цієї постанови та на необхідність її скасування. У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку, що наведена обставина не може бути підставою для скасування постанови від 26.12.2019 року, ухваленої щодо ОСОБА_1 . Підстав для скасування чи зміни постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 суд не знаходить, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Свінціцька