Постанова Черкаський апеляційний суд № 704/962/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1535/20Головуючий по 1 інстанції Справа №704/962/17 Категорія: 305010000 Фролов О. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Новікова О.М. за участю секретаря Попова М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Дружба» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 березня 2018 року у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Дружба» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди (збитків), - в с т а н о в и в: У липні 2017 року СФГ «Дружба» звернулося до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 31 травня 2017 року було виявлено знищення належних СФГ «Дружба» посівів кукурудзи та соняшника на земельних ділянках, що перебувають в користуванні у позивача згідно з укладеними з власниками земельних ділянок договорами оренди землі. При візуальному обстеженні було встановлено, що належні ОСОБА_1 вівці з`їли та затоптали в полі №8 близько 10,5 га посівів соняшника та в полі № 1 близько 25,2 га посівів кукурудзи; посіви рослин було знищено шляхом їх поїдання та затоптування вівцями, що підтверджується характерними слідами, наявними на земельних ділянках, а саме вираженими слідами копит та кулькоподібними фекаліями. Власником овець, які знищили належні СФГ «Дружба» посіви кукурудзи і соняшника, є ОСОБА_1 . Комісія Тальнівської районної державної адміністрації з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затвердила суму затрат (збитків) у розмірі 507 783 грн. На підставі викладеного просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь СФГ «Дружба» майнову шкоду в сумі 507 783 грн і понесені судові витрати. Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 березня 2018 року позовні вимоги СФГ «Дружба» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди (збитків) залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що не знайшов підтвердження той факт, що шкоди завдана СФГ «Дружба», завдана саме з вини відповідача, оскільки жодного належного доказу, який би беззаперечно вказував, що вівці належать ОСОБА_1 суду не надано. Крім того, до складу комісії з визначення та відшкодування збитків не було включено особу, яка має відшкодовувати збитки, і матеріали справи не містять постанови у справі про адміністративне порушення. Не погодившись із зазначеним рішенням суду СФГ «Дружба» подало апеляційну скаргу, в якій вказувало, що судом не в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення ухвалено за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми процесуального права та не дотримано норми матеріального права, у зв`язку з чим просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що розписка, яка була взята до уваги судом, складена з порушенням цілої низки вимог чинного законодавства, а її оригінал до суду надано не було. Крім того, вважає безпідставними висновки суду в частині того, що передбачено досудовий порядок встановлення особи, яка має відповідати за знищення посівів. Щодо недоведеності вини ОСОБА_1 , оскільки жодного належного доказу, який беззаперечно вказував би, що вівці належать останньому суду не надано, скаржник також вважає необґрунтованими, у зв`язку з тим, що вказане підтверджував сам відповідач, вказуючи, що дані вівці йому належали до моменту їх передачі за розпискою. Скаржником звернуто увагу, що дана розписка є фіктивною, а тому вівці належать відповідачу. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Татринов О.С. вказує, що відповідач ніякого відношення до худоби причетної до знищення посівів та. Відповідно, спричинення шкоди позивачу немає, оскільки вівці йому не належать. Додатковим підтвердженням цього є довідка Павлівської сільської ради за №216 від 27.08.2018 року згідно якої на території села Павлівка Перша, згідно по господарського обліку із 01.01.2016 року по даний час сільськогосподарських тварин, а саме овець не числиться. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу СФГ «Дружба» задоволено. Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 березня 2018 року скасовано. Позовні вимоги СФГ "Дружба" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СФГ «Дружба» 507 783 грн в рахунок відшкодування заподіяних збитків. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 30 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року скасовано. Справу №704/962/17 передано на новий розгляд до апеляційного суду. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків. Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з актом обстеження від 31 травня 2017 року комісії у складі п`яти працівників СФГ «Дружба», при візуальному обстеженні земельних ділянок, які перебувають в оренді СФГ «Дружба», виявлено, що вівці шляхом поїдання та затоптування знищили посіви соняшника в полі № 1 площею 10,5 га та посіви кукурудзи в полі №8 площею 25,2 га. У акті зазначено, що після виявлення знищення посівів було викликано працівників поліції, які, прибувши на місце події, здійснили фіксування та протоколювання знищених посівів. Також працівники поліції опитали особу, яка здійснювала нагляд за вівцями, а саме ОСОБА_2 , який на запитання, кому належать вівці, повідомив, що він за ними наглядає, а власником є ОСОБА_1 . Крім того, під час огляду місця події, близько 16 год. було здійснено дзвінок власнику отари овець ОСОБА_1 з проханням прибути для здійснення огляду, проте він не з`явився. 31 травня 2017 року голова СФГ «Дружба» С. Тульчинський звернувся до Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління поліції у Черкаській області з клопотанням про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 як особи, що допустила знищення майна господарства та завдала значних збитків, який є власником отари овець кількістю близько ста голів. Відповідно до протоколу №1 засідання комісії з обстеження місця знищення посівів кукурудзи та соняшника, належних СФГ «Дружба», встановлення фактів та складання відповідних документів, створеної на підставі наказу СФГ «Дружба» від 01 червня 2017 року, комісія ухвалила, зокрема, залучити до участі в роботі комісії уповноважених представників Тальнівської райдержадміністрації, Управління агропромислового та економічного розвитку Тальнівської райдержадміністрації, Павловської сільської ради, ТОВ «Земельно-кадастрове бюро» та ОСОБА_1 . Відповідно до актів комісії з обстеження місця знищення посівів, встановлення фактів та складання відповідних документів від 01 та 02 червня 2017 року підтверджено факт здійснення телефонних дзвінків на номер НОМЕР_2 власника отари овець ОСОБА_1 та озвучення йому прохання бути присутнім 02 червня 2017 року о 14 год. 20 хв. на земельних ділянках у полях № 1 та № 8 , що розташовані в межах населеного пункту в адміністративних межах Павлівської сільської ради, для безпосередньої участі в обстеженні та обмірі земельних ділянок, на яких вівці знищили посіви кукурудзи та соняшника. При цьому зазначено, що в ході телефонної розмови ОСОБА_1 повідомив, що знаходиться за межами Черкаської області, а тому не може взяти участь у роботі комісії. 02 червня 2017 року голова СФГ «Дружба» с. Тульчинський звернувся до Тальнівської районної державної адміністрації з клопотанням провести засідання Комісії РДА для визначення та відшкодування збитків, розглянути на засіданні питання затвердження збитків, завданих СФГ «Дружба» неправомірними діями ОСОБА_1 . Згідно з актом обстеження та обміру знищених посівів від 02 червня 2017 року, складеним за участю членів комісії СФГ «Дружба» в присутності уповноважених представників Управління агропромислового та економічного розвитку Тальнівської райдержадміністрації, Павловської сільської ради, землевпорядної організації ТОВ «земельно-кадастрове бюро», за відсутності ОСОБА_1 , в ході огляду земельних ділянок, які перебувають на праві оренди у користуванні СФГ «Дружба» й знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Павлівської сільської ради (поля №1 та поля №8), встановлено, що знищення належних господарству посівів кукурудзи і соняшника було здійснено шляхом їх поїдання та затоптування вівцями. Це підтверджується характерними слідами, наявними на земельних ділянках, а саме, вираженими слідами копит та кулькоподібними фекаліями, що залишила після себе отара овець, залишками згризених рослин кукурудзи та соняшника. Площа земельної ділянки, на якій було знищено посіви соняшника в полі №1, складається з трьох ділянок площами 7,8895 га, 1,8807 га і 0,8124 га, становить 10,5826 га, а земельної ділянки, на якій було знищено посіви кукурудзи в полі №8 - 25,2266 га. Наведені заміри здійснено сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 та техніками-землевпорядниками ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за допомогою тахеометра електронного GTS 303, заводський номер CL 1577, виробник «Торсоn», Японія (свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки № 8453 чинне до 27 грудня 2017 року). Також проводилося фото та відеофіксування за допомогою пристрою Redmi Samsung Galaxy JI 2016. Згідно з висновком інспектора СРПП № 3 Тальнівського відділення поліції старшого лейтенанта поліції Підгірного Р. В. від 06 червня 2017 року перевірку за зверненням агронома СФГ «Дружба» ОСОБА_6 закінчено, факти, наведені у зверненні, знайшли своє підтвердження повністю, копію матеріалів направлено для розгляду відповідно до статті 218 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) для прийняття рішення по суті. У цьому висновку зазначено, що неподалік від полів № 1 та № 8 знаходиться отара овець, що належать ОСОБА_1 . За вівцями доглядає громадянин Вірменії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який тимчасово проживає в с. Павлівка Перша у гр. ОСОБА_1 . ОСОБА_2 пояснив, що вівці є власністю гр. ОСОБА_1 , а він за усною домовленістю допомагає йому їх випасати. Дійсно вівці виходять на засіяні поля, які розташовані поблизу пасовища, оскільки їх близько 100 голів, він не встигає за ними доглядати. Встановлено, що кошара, в якій утримується отара овець, розташована на земельній ділянці, яка перебуває в оренді гр. ОСОБА_7 . Факт належності отари овець ОСОБА_1 підтвердив представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 . Він також пояснив, що протягом останніх років неодноразово звертався до ОСОБА_1 з проханням забрати належних йому овець з орендованих земель, але ці звернення були проігноровані. Пояснення у ОСОБА_1 не відбирались у зв`язку з відсутністю за місцем проживання. Листом Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області від 07 червня 2017 року № 3949/58/01-17 гр. ОСОБА_9 направлено висновок про результати розгляду заяви та повідомлено про те, що у зв`язку з тим, що подія за фактом знищення сільськогосподарських культур не містить ознак вчинення кримінального правопорушення та ці відносини відносяться до цивільно-правових і вирішуються або ж за взаємною домовленістю, або в судовому порядку, рішення прийнято відповідно до Закону України «Про звернення громадян». На запит СФГ «Дружба», листом від 15 вересня 2017 року № 236 голова Павлівської сільської ради надав відповідь про те, що матеріали справи ЖЕО від 31 травня 2017 року № 1226, складені працівниками Тальнівського відділення поліції щодо потрави посівів на полях СФГ «Дружба», надано Павлівській сільській раді 23 серпня 2017 року, що відповідно до статей 247 та 38 КУпАП унеможливлює складання протоколу та накладення адміністративного стягнення у зв`язку із закінченням строків. Комісія Тальнівської районної державної адміністрації з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам згідно з актом від 16 червня 2017 року та протоколами від 12 червня 2017 року № 2 і від 16 червня 2017 № 3 року затвердила суму затрат (збитків) у розмірі 507 783,00 грн. ОСОБА_1 надав до суду копію розписки від 16 грудня 2016 року, яка засвідчує, що ОСОБА_2 прийняв 50 (п`ятдесят) голів овець різного віку від ОСОБА_1 з подальшим правом на них володіння, користування та розпорядження на свій розсуд. У наведеній розписці зазначено, що передання проведене в присутності депутата Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області ОСОБА_10 . Встановлення особи та справжності підпису гр. ОСОБА_10 у цій розписці було засвідчено секретарем Павлівської сільської ради її виконавчого комітету Довжук С.П. 16 грудня 2016 року, що зареєстровано в реєстрі за №

42. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача». Тлумачення статті 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Сільськогосподарські тварини - тварини, що утримуються та розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження (стаття 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»). Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує (частина четверта статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»). Аналіз частини четвертої статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дає підстави для висновку, що лише за умови встановлення конкретної особи, яка утримувала тварину, і внаслідок її дій (бездіяльності), відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач (особа, яка утримувала тварину в момент завдання збитків) доводить відсутність протиправності та вини. Відповідно до п. 1.5. Положення про реєстрацію та ідентифікацію овець і кіз, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 31.12.2004 №498 ( в редакції чинній на час завдання шкоди), визначено, що власник - будь-яка юридична чи фізична особа, яка володіє, користується та розпоряджається тваринами; утримувач - будь-яка юридична чи фізична особа, яка постійно або тимчасово володіє, користується та несе відповідальність за тварин на підставі повноважень, наданих власником. Отже, законом розмежовуються поняття власник тварини та утримувач тварини, при цьому шкоду заподіяну майну відшкодовує особа, яка на момент заподіяння шкоди утримувала тварину. Відповідно до наданої розписки від 16.12.2016 року відповідач передав ОСОБА_2 50 голів овець різного віку з подальшим правом на них володіння, користування та розпорядження ними на його розсуд. Прийом-передача вказаних овець була проведена в присутності депутата Павлівської сільської ради ОСОБА_10 , підпис якого посвідчено секретарем Павлівської сільської ради Довжук С.П. У відповідності до пунктів 4.1., 4.2., 4.3. Наказу Мінюсту №3306/5 від 11.11.2011 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування» посадова особа органу місцевого самоврядування засвідчує справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню; посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факт, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою; посадова особа органу місцевого самоврядування не може засвідчити справжність підпису громадянина на документі, в якому стверджується обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органові (дата народження, смерті, укладення шлюбу, наявність хвороби, інвалідності, право власності на майно тощо). Доводи апеляційної скарги в частині того, що вказана розписка не відповідає вимогам закону, оскільки секретарем посвідчено підпис депутата сільської ради при передачі у власність відповідачем ОСОБА_2 отару овець кількістю 50 голів, знайшли своє підтвердження. Однак, відповідно до наданих пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтверджено факт передачі 50 голів овець ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Крім того, як встановлено матеріалами справи на час виявлення знищення посівів соняшника та кукурудзи, випас овець здійснював ОСОБА_2 , що ним не заперечувалось. Тобто, є наявні об`єктивні підстави вважати, що утримання тварин з 16 грудня 2016 року та зокрема станом на 31 травня 2017 року здійснював ОСОБА_2 , що підтверджено свідками у справі та не спростовано позивачем. Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині того, що позивачем не доведено вини відповідача ОСОБА_1 , оскільки підтверджень того, що саме він був утримувачем овець на час заподіяння шкоди господарству не надано, а навпаки такі твердження суперечать встановленими обставинами у справі. Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури. Результати роботи комісій оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (пункт 2 вказаного Порядку). Як видно із засідань комісії Тальнівської районної державної адміністрації з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 12 червня 2017 року та від 16 червня 2017 року, відповідач ОСОБА_1 участі в ній не брав, що суперечить вимогам даного Порядку. Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Дружба» - залишити без задоволення. Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 березня 2018 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 вересня 2020 року. Судді: