Постанова Волинський апеляційний суд № 161/4993/20

Справа № 161/4993/20 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/862/20 Категорія: 39 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О.І., суддів - Бовчалюк З.А., Матвійчук Л.В., секретар судового засідання Концевич Я.О., з участю представника позивача Кузіна Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2020 року, В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 04.09.2018 між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку, які викладені на сайті банку. За умовами вищевказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 400000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач погодився на встановлення і зміну банком кредитного ліміту, на зміну тарифів та інших невід`ємних частин договору. Позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 23.01.2020 утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 347142,93 грн., з яких: 288125,98 грн. заборгованість за кредитом, 59016,95 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом. Використовуючи своє право вимоги повернення лише певної суми заборгованості, банк просив стягнути з відповідача на його користь лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 288125,98 грн. та відшкодувати судові витрати. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2020 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити. Будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи, відповідач у судове засідання не з`явився і його неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з таких підстав. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, умов, на яких він укладався, у зв`язку із чим у позові слід відмовити за недоведеністю позовних вимог. Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих позивачем доказів. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК). Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Із матеріалів справи вбачається, що 04.09.2018 банком та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву, у якій зазначено про ознайомлення та погодження відповідача із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифів банку (а.с.9). Також сторонами 15.11.2018 підписано інформацію про кредитування типів кредитного продукту, у якій містяться істотні умови щодо кожного виду кредитування (а.с.154-155). Із позовної заяви вбачається, що позивач ставить вимогу про стягнення із відповідача лише заборгованості за тілом кредиту. Із наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач фактично отримав у банку кредитні кошти, якими активно користувався. Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідач своєї незгоди із заявленим до стягнення розміром заборгованості по тілу кредиту не подав. Як зазначено вище, відповідач активно користувався кредитними коштами, що стверджується наданою позивачем випискою по рахунку. Неодноразово кошти погашалися ним особисто готівкою у терміналах самообслуговування відділень банку, а також через додаток Приват24. Жодних заперечень до банку щодо не укладення кредитного договору чи невірного розміру заборгованості за тілом кредиту відповідач не подавав (а.с.112-141). З урахуванням наведеного, вимоги банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 288125,98 грн. підлягають до задоволення. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові про стягнення заборгованості за тілом кредиту зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення. У зв`язку із задоволенням як позову, так і апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору як за подання позовної заяви, так і за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню відповідачем. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 288125 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто двадцять п`ять) грн. 98 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 04.09.2018 та 4321 (чотири тисячі триста двадцять одну) грн. 89 коп. судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 6482 (шість тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 84 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді