Постанова 4802 № 161/4646/20

Справа № 161/4646/20 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/932/20 Категорія: 39 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 вересня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного договору від 20.09.2013 року № б/н останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе кредитних зобов`язань у відповідача станом на 29.02.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 12209,81 грн, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь, та судовий збір, понесений за розгляд справи. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.09.2013 року в розмірі 3290,42 грн та 566,47 грн судового збору. Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у позовних вимогах щодо стягнення заборгованості з відсотків та неустойки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути судові витрати. Апеляційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав належної правової оцінки доказам у справі та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору про відмову у частині позовних вимог. Зазначає, що банк надав належні та допустимі докази у справі, а також розрахунок заборгованості, в якому визначені суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору. Відповідачем ці докази не спростовані. Вказує, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про приєднання, які регулюються положеннями статті 634 ЦК України. Укладення вказаного виду договору підтверджується змістом анкети-заяви, за умовами якої позичальник своїм підписом приєднується і погоджується виконувати Умови та Правила банківських послуг, Тарифи банку, що в цілому складають договір банківського обслуговування. Відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений із ними, а також на відсутність між сторонами договірних правовідносин та не спростовує наявності заборгованості за кредитом. Позивач зазначає, що суд зробив необґрунтований висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з відсотків та неустойки, допустивши грубе порушення норм матеріального права. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, хоча судом належним чином повідомлено ОСОБА_1 про відкриття апеляційного провадження у справі та надіслано йому копію апеляційної скарги з усіма доданими документами на адресу проживання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.08.2020 р. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що Умови і Правила надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» не містять підпису ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до матеріалів справи Витяг з Умов був наданий відповідачу для ознайомлення, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. Відтак, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору щодо сплати процентів та неустойки. З такими висновками місцевого суду колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи. Згідно з частинами першою - п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки в частині задоволення позову ніким рішення суду не оскаржується, то апеляційним судом з огляду на межі розгляду справи та вимоги ч.1 ст.367 ЦПК України в цій частині справу не переглядає та на предмет законності і обгрунтованості рішення суду не перевіряє. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України). Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що 20.09.2013 року між ПАТ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок Договір укладено у формі анкети-заяви. Позивач покликається на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір. За вищевказаним договором відповідач зобов`язувався щомісячно повертати кредитну заборгованість, яка складалася із заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами. Банком стверджується, що у зв`язку із порушенням позичальником зобов`язань за кредитним договором відповідно до розрахунку станом на 29.02.2020 року утворилася заборгованість, яку банк просив стягнути, у розмірі 12209,81 грн, що складається із: 3290,45 грн - заборгованості за кредитом; 7361,75 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені - 500, 00 грн, а також штрафів: 500 грн штраф - фіксована частина та 557,61 грн штраф - процентна складова. У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 20.09.2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (20.09.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23.03.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції наявності в матеріалах справи конкретної редакції Умов та Правил банківських послуг, до якої приєднався відповідач, підписуючи анкету-заяву, не заслуговують на увагу колегії суддів з огляду на таке. Зі змісту приєднаної до матеріалів справи банком редакції Умов та Правил банківських послуг не вбачається дата їх затвердження. На обґрунтування своїх вимог АТ КБ «ПриватБанк», крім розрахунку заборгованості, надало до суду витяг з викладених на сайті банку (http://privatbank.ua/terms/pages/70/) Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови та правила), затверджених наказом від 26 березня 2013 року № СП-2013-6595790, про їх актуалізацію. Матеріали справи не містять підтвердження того, що підписуючи заяву-анкету, відповідач ознайомлювався, розумів та погоджувався конкретно з цими наданими банком Умовами та правилами. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У такому випадку у розумінні частини першої статті 634 ЦК України надані банком Умови та правила, які не містять підпису ОСОБА_1 , не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Крім того, Анкета-заява від 20.09.2013, яка знаходиться в матеріалах справи, не містить даних щодо визначеного розміру кредитного ліміту та процентної ставки (типу, розміру тощо), умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Також роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справах № 481/1243/16-ц, № 175/4634/15-ц та № 330/1607/16-ц. Підстав відступити від вказаних правових висновків під час розгляду справи, що переглядається, колегія суддів не встановила. Отже суд, встановивши, що АТ «КБ «ПриватБанк» не надало належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами та тарифами банку (подані банком документи не скріплені особистим підписом відповідача), відповідно до яких нараховані відсотки за користування кредитом та неустойка за порушення зобов`язання з повернення кредиту, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог у цій частині. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 382,384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року. Головуючий Судді