Ухвала КЦС ВС № 199/3784/19

Ухвала 24 вересня 2020 року м. Київ справа № 199/3784/19 провадження № 61-13306ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про визнання договору міни дійсним та визнання права власності, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про визнання договору міни дійсним та визнання права власності. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, з пропуском строку на касаційне оскарження, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень. Як убачається з касаційної скарги, її подано до Верховного Суду 07 вересня 2020 року, тобто з пропущенням строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними. У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення заявник вказує про те, що постанову суду апеляційної інстанції отримала 21 липня 2020 року. З доданих до касаційної скарги документів вбачається, що заявник отримала постанову суду апеляційної інстанції 21 липня 2020 року, а касаційну скаргу подала до Верховного Суду лише 07 вересня 2020 року, тому наведені заявником причини, що призвели до пропуску строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними. Враховуючи викладене, заявнику необхідно зазначити інші підстави поважності пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень із наданням відповідних доказів. Крім того, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначено конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 26 жовтня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк