Постанова 4874 № 906/983/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 року Справа № 906/983/18 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Гудак А.В. судді Петухов М.Г. судді Олексюк Г.Є. секретар судового засідання Орловська Т.Й. за участю представників: позивача: Бернацька О.В. адвокат; відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020 р. у справі №906/983/18 (суддя Вельмакіна Т.М., м.Житомир, повний текст складено 26.03.2020) за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" про стягнення 541929,59 грн В С Т А Н О В И В : І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" 541929,59 грн., з яких: 57347,66 грн. 3% річних, 384146,45 грн. пені, 100435,48 грн. інфляційних.

2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.03.2019 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": 384146,45грн пені; 57347,66грн 3% річних; 100435,48грн інфляційних нарахувань; 8128,94грн судового збору.

3. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2019 у справі №906/983/18 залишено без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області залишено без змін.

4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" задоволено частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 у справі №906/983/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

5. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.03.20р. у справі №906/983/18 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" про стягнення 541929,59грн, з яких: 57347,66грн 3% річних, 384146,45грн пені, 100435,48грн інфляційних, відмовлено.

6. Рішення господарського суду мотивоване тим, що підписавши договір №16-135/Н від 30.12.2015 (в тому числі п.6.2, який передбачає рахунок з спеціальним режимом використання) НАК "Нафтогаз України", тим самим дав згоду на розподіл коштів при розрахунках за поставлений газ згідно Алгоритму, передбаченого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2516 від 30.09.2015 року "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки". Тобто, позивач погодився з порядком списання коштів уповноваженим банком, а відтак і з періодами, коли ці кошти будуть перераховані йому. Тому, всі прострочення, які відображені позивачем у розрахунку судом оцінюються не як прострочення, а як оплата в порядку Алгоритму.

7. Отже, судом першої інстанції встановлено, що у правовідносинах, які склалися між сторонами, державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків, який фактично усуває відповідача від процесу розподілу коштів на свій розсуд.

8. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

9. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020 у справі №906/983/18 та прийняти нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссягаз» на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" три відсотки річних - 57 347,66 грн, пеню у розмірі 384 146,45 грн та інфляційні втрати у сумі 100 435,48 грн.

10. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не погоджується з рішенням суду першої інстанції і вважає його не обґрунтованими, прийнятим з неповним дослідженням матеріалів справи та наданням оцінки доказам, що додані на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, поясненнях, неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст. ст.526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 654 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-217, 231, 232, 264-265 Господарського кодексу України та норм процесуального права статті 86, 238, 236 ГПК України .

11. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції не з`ясував, в який термін покупець мав оплатити придбаний ним природний газ; коли фактично покупець здійснив оплату та за рахунок яких саме коштів; не дослідив обставини, які підтверджують порушення відповідачем зобов`язання в частині сплати вартості придбаного газу власними грошовими коштами у співвідношенні з конкретними періодами, актами приймання- передачі та з урахуванням сплаченого відповідно до протокольних рішень, що свідчить про невиконання вимог постанови від 23.10.2019 у справі №906/983/18.

12. Скаржник зазначає, що не виявляв згоди на зміну порядку та строків проведення розрахунків за природний газ за договором. Не було укладено додаткових угод, які б змінювали порядок та строки розрахунків, як того вимагає пункт 10 Договору.

13. Крім того, скаржник наполягає на тому, що спільні протокольні рішення є ніщо інше, як спосіб оплати вартості використаного природного газу, а не як додаткова угода до договору купівлі-продажу природного газу.

14. Проте, суд першої інстанції грубо порушуючи ст. 629 Цивільного кодексу України прийшов до висновку, що договір не є обов`язковим для виконання сторонами (в частині грошових розрахунків між ними) оскільки. НАК «Нафтогаз України» виразив згоду на часткове отримання Відповідачем субвенцій з державного бюджету України за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20.

15. Скаржник також вважає, що порушення державою обов`язку перед надавачами послуг (відповідачем) щодо розрахунків по пільгам та субсидіям населенню, не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення договірних зобов`язань у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, звертає увагу суду на ту обставину, що між позивачем, відповідачем та третіми особами не укладалися будь-які договори щодо здійснення розрахунків у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" , як то здійснювалося при реалізації положень постанови Кабунету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій. Тому ототожнення судом постанови КМУ №20 та постанови №256 є помилковим. Твердження про те, що погашення заборгованості у порядку визначеному постановою КМУ від 04.03.2002 №256 змінює порядок та строки розрахунків за договором є не обґрунтованим, безпідставним та таким, що протирічить положенням самої постанови. ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.

16. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.20р. у справі №906/983/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на 20 травня 2020 року. Витребувано у Акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" письмові обґрунтування виникнення заборгованості в тому числі окремо по яким актам приймання - передачі природного газу згідно договору № 16-135-Н від 30.12.2015 в межах позову, зокрема з січня по вересень 2016 року та нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період, здійснити відповідний детальний розрахунок з зазначенням дат і за який період зараховано відповідну оплату та якими платіжними дорученнями здійснено оплату по спільним протокольним рішенням, які подані до позовної заяви, зокрема: №711 від 19.02.2016, №1021 від 21.03.2016, № 1184 від 14.04.2016, №1185 від 14.04.2016, №1548 від 19.05.2016, №1613 від 23.05.2016, №1773 від 17.06.2016, №1774 від 17.06.2016, №1884 від 19.07.2016, №1885 від 19.07.2016, №2187 від 18.08.2016, №2188 від 18.08.2016, №2353 від 16.09.2016, №2354 від 16.09.2016, 2570 від 20.10.2016, 2819 від 17.11.2016 і яку суму зараховано в погашення заборгованості за період з січня по вересень 2016 року, який зазначений в позовній заяві та якими платіжними дорученнями сплачено грошовими коштами за вказаний період відповідачем.

17. На адресу суду 14.05.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" надійшов відзив в якому просить суд відмовити Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» в задоволені апеляційної скарги в повному обсязі. Поряд з цим, до вказаного відзиву відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2020 року додано виписки з рахунку та копії платіжних доручень.

18. На адресу суду 18.05.2020 року від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» надійшло клопотання в якому просить суд відкласти розгляд справи №906/983/18 призначений на 20.05.2020 у зв`язку із карантинними заходами та призначити іншу дату судового засідання. 20 травня 2020 року на адресу суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2020 надійшли пояснення в яких викладені письмові обґрунтування виникнення заборгованості в тому числі окремо по яким актам приймання - передачі природного газу згідно договору № 16-135-Н від 30.12.2015 в межах позову, зокрема з січня по вересень 2016 року та нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період, здійснити відповідний детальний розрахунок з зазначенням дат і за який період зараховано відповідну оплату та якими платіжними дорученнями здійснено оплату по спільним протокольним рішенням, які подані до позовної заяви, зокрема: №711 від 19.02.2016, №1021 від 21.03.2016, № 1184 від 14.04.2016, №1185 від 14.04.2016, №1548 від 19.05.2016, №1613 від 23.05.2016, №1773 від 17.06.2016, №1774 від 17.06.2016, №1884 від 19.07.2016, №1885 від 19.07.2016, №2187 від 18.08.2016, №2188 від 18.08.2016, №2353 від 16.09.2016, №2354 від 16.09.2016, 2570 від 20.10.2016, 2819 від 17.11.2016 і яку суму зараховано в погашення заборгованості за період з січня по вересень 2016 року, який зазначений в позовній заяві та якими платіжними дорученнями сплачено грошовими коштами за вказаний період відповідачем.

19. В судовому засідання 20.05.2020 року адвокат відповідача щодо задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечив, оскільки судом апеляційної інстанції роз`яснено сторонам можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України в приміщення суду так і поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проте позивач наданим правом не скористався.

20. Заслухавши адвоката відповідача, колегією суддів повідомлено представника відповідача про те, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/1210/18 за за позовом НАК "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 124 155 033,81 грн., передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

21. Враховуючи викладене, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 року вікладено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 17 червня 2020 року.

22. На адресу суду 17.06.2020 засобами електронного зв`язку від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання про здійснення розгляду справи №906/983/18 за відсутності представника НАК "Нафтогаз України".

23. В судове засідання 17.06.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" своїх представників не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило.

24. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 зупинено провадження у справі №906/983/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" про стягнення 541929,59 грн. до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №904/1210/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 124 155 033,81 грн. та оприлюднення повного тексту постанови. 25. 10 липня 2020 року засобами електронного зв`язку надійшло клопотання ТОВ "Поліссягаз" про поновлення провадження у справі №906/983/18, яке мотивоване тим, що 26 червня 2020 року об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглянуто справу №904/1210/18. Повний текст постанови в даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.07.2020 року.

26. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020 р. у справі №906/983/18 та розгляд апеляційної скарги призначено в межах "розумного" строку на 29 липня 2020 року.

27. В судове засідання 29.07.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" своїх представників не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомили.

28. Заслухавши адвоката відповідача у судовому засіданні 29.07.2020 та з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, дотримання прав та інтересів усіх учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи в межах "розумного" строку.

29. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.20 р. у справі №906/983/18 відкладено на 23 вересня 2020 року.

30. В судовому засіданні 23.09.2020 року адвокат позивача підтримала обставини викладені нею в наданих суду 20.05.2020 року поясненнях та звернула увагу на те, що позивач на сьогоднішній день враховує сталу практику Верховного Суду в подібних правовідносинах, зокрема щодо відсутності правових підстав для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат на кошти, які держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, установивши при цьому, здійснення оплати за природний газ власними коштами відповідно до умов договору, відповідний розрахунок позовних вимог з урахуванням практики Верховного Суду доданий позивачем до вказаного пояснення. Просила суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020 у справі №906/983/18 та прийняти нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссягаз» на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" три відсотки річних - 57 347,66 грн, пеню у розмірі 384 146,45 грн та інфляційні втрати у сумі 100 435,48 грн.

31. В судове засідання 23.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" своїх представників не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомили.

32. Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

33. Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

34. Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

35. Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз".

36. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. ІV. Мотивувальна частина постанови.

37. Заслухавши пояснення адвоката Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в судовому засіданні 23.09.2020, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020 у справі №906/983/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 49933,24 грн. пені, 8284,35 грн. 3% річних та 1946,29 грн. інфляційних втрат скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити, в частині розподілу судових витрат змінити, в решті рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

38. Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (покупець, відповідач), з іншої сторони, укладено договір на купівлю-продаж природного газу №16-135-Н (далі - договір), в редакціях додаткових угод №1 від 02.03.2016, №2 від 30.03.2016, №3 від 30.04.2016, №4 від 22.08.2016, №5 від 14.02.2017, згідно з яким продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1 договору) (а.с. 23-29 т.1).

39. Згідно з п. 1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.

40. Пунктом 2.1. договору передбачено, що сторони узгодили обсяг поставки газу, в редакції додаткової угоди №5 від 14.02.2017, з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року, вказавши їх обсяги.

41. Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У разі, якщо покупець до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання у звітному місяці газу продавцем документально не оформлюються.

42. У розділі 5 договору визначено ціну на природний газ, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України (п. 5.1. договору).

43. Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

44. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупця перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (п. 6.2. договору).

45. Згідно п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

46. Приписами п.7.2. договору визначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від простроченого платежу за кожний день його прострочення.

47. Договір підписано та скріплено печатками сторін.

48. В період з 02.03.2016 по 14.02.2017 сторонами підписано Додаткові угоди №1-5 (а.с. 28-35, т.1).

49. Додатковою угодою №1 від 02.03.2016 сторони, серед іншого: погодили в п. 6.1 Договору додати абзац у наступній редакції: "Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2 цього Договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим Договором, не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, включаючи, але не обмежуючись обов`язком Покупця сплатити на користь Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України"; ст. 7 "Відповідальність Сторін" Договору доповнили п. 7.7 в наступній редакції: "7.7. Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2 цього Договору укладення Договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, включаючи, але не обмежуючись обов`язком Покупця сплатити на користь Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості, в тому числі на суму заборгованості, яка є предметом регулювання договором(ами) про організацію взаєморозрахунків за природний газ, за весь час прострочення до повного погашення заборгованості за цим Договором". Також, даною Додатковою угодою сторони погодили порядок внесення змін до п. 10.2 Договору: "10.2.1 Усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.3, 10.4 цього договору; 10.2.2 Сторони погодили, що зміни до цього Договору, викладені не в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим Договором; 10.2.3. Договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та не може бути застосований до відносин за цим Договором без підписання Сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору; 10.2.4. Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між Сторонами не вносять змін до цього Договору, та не можуть бути застосовані до відносин за цим Договором без підписання Сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору".

50. Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання та скріплення печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися з дати укладення цього Договору і діє протягом дії Договору (п. 6 Додаткової угоди №1).

51. Додатковою угодою №2 від 31.03.2016 сторони, серед іншого, погодили: додати в пункт 2.1 договору абзац у наступній редакції: "Продавець додатково передає Покупцю з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 1600,000 тис. куб.м"; викласти з 01.04.2016, зокрема, п. 5.2 договору у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов`язками становить 5171,200 грн. за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20 % 1034,24 грн.; викласти п. 6.1 Договору у наступній редакції: "Оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу"; викласти п. 11.1 Договору в наступній редакції: "11.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

52. Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.04.2016 (п. 7 Додаткової угоди №2).

53. Додатковою угодою №3 від 30.04.2016 сторони, серед іншого, погодили: викласти п. 2.1 у наступній редакції: "Продавець передає Покупцю з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року (включно) газ обсягом 12721,003 тис.куб.м; у тому числі по місяцях: січень 3801,502 тис.куб.м, лютий 2760,241 тис.куб.м, березень 2510,838 тис.куб.м, квітень 1088,422 тис.куб.м, травень 560,000 тис.куб.м, червень 500,000 тис.куб.м, липень 500,000 тис.куб.м, серпень 500,000 тис.куб.м та вересень 500,000 тис.куб.м; викласти з 01.05.2016, зокрема, п. 5.2 Договору у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором з 01.05.2016 без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов`язками становить 4913,70 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20 %; викласти п. 11.1 розділу ХІ "Строк дії Договору" Договору у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення".

54. Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.05.2016 (п. 5 Додаткової угоди №3). 55. 22 серпня 2016 року між сторонами у справі було підписано Додаткову угоду №4 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30 грудня 2015 року №16-135-Н, згідно п. 1 якої Додаткову угоду №1 від 02.03.2016 до цього договору визнано такою, що втратила чинність з 01 серпня 2016 року.

56. Також, Додатковою угодою №4 сторони доповнили п. 6.1 р. IV "Порядок та умови проведення розрахунків" Договору абзацами три і чотири у наступній редакції: "Оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитися за процедурою, передбачено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №5. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором". Окрім того, видалили п. 6.3 р. IV "Порядок та умови проведення розрахунків" Договору та виклали п. 7.2 Договору у наступній редакції: "У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється продавцем на суми оплат, проведені покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20".

57. Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами і діє з 01.08.2016 (п. 9 Додаткової угоди №4).

58. Додатковою угодою №5 від 14.02.2017 сторони, серед іншого, погодили: викласти п. 2.1 у наступній редакції: "Продавець передає Покупцю з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року (включно) газ обсягом 12423,125 тис.куб.м; у тому числі по місяцях: січень 3801,502 тис.куб.м, лютий 2760,241 тис.куб.м, березень 2510,838 тис.куб.м, квітень 1088,422 тис.куб.м, травень 637,952 тис.куб.м, червень 370,312 тис.куб.м, липень 392,295 тис.куб.м, серпень 371,206 тис.куб.м та вересень 490,357 тис.куб.м; зокрема, п. 5.4 розділу V «Ціна газу» Договору у наступній редакції: "5.4 Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місчних поставок газу і становить 44420779,68 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 53304935,62 грн.».

59. Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2016 (п. 4 Додаткової угоди №5).

60. Сторони вказали в додаткових угодах, що решта умов договору є незмінними і обов`язковими для виконання сторонами.

61. На виконання даного договору Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з січня по вересень 2016 року передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю " Поліссягаз " прийняло природний газ на загальну суму 53 304 935,62 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016, 30.04.2016, 31.05.2016, 30.06.2016, 31.07.2016, 31,08.2016 та 30.06.2016 (а.с. 36-44 т.1).

62. З метою організації проведення сторонами взаєморозрахунків за договором №16-135-Н від 30.12.2015 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Житомирській області (сторона №1), Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації (сторона №2), Управлінням фінансів Коростишівської районної державної адміністрації (сторона №3), Управлінням праці та соціального захисту населення Коростишівської райдержадміністрації (сторона №4), ТОВ "Поліссягаз" (сторона №5) та Національної акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) були укладені спільні протокольні рішення, а саме: - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №711 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.02.2016 на суму 831 000,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1021 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 21.03.2016 на суму 7 874 000,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1184 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 14.04.2016 на суму 11 000 000,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1185 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 14.04.2016 на суму 8 200 000,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1548 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.05.2016 на суму 5 248 000,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1613 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 23.05.2016 на суму 1 700 000,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1773 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 17.06.2016 на суму 300 000,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1774 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 17.06.2016 на суму 3 500 000,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1884 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.07.2016 на суму 300 000,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1885 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.07.2016 на суму 1 400 000,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2187 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.08.2016 на суму 541 222,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2188 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.08.2016 на суму 368 156,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2353 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.09.2016 на суму 1 000 000,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2354 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.09.2016 на суму 1 328 253,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2570 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.10.2016 на суму 70 000,00 грн; - спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2819 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 17.11.2016 на суму 947 205,00 грн, з яких 652023,79 грн перераховуються за природний газ 2016 року за договором від 30.12.2015 №16-135-Н. (а.с. 49-128 т.1).

63. На підставі спільних вказаних протокольних рішень в рахунок оплати вартості природного газу за 2016 рік ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зарахувало 44 312 654,79 грн.

64. У пункті 2.7 розділу 2 спільних протокольних рішень визначено порядок проведення взаєморозрахунків, відповідно до якого Сторона 5 перераховує Стороні останній кошти за природний газ за 2016 року згідно з договором від 30.12.2015 №16-135-Н із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, дата та номер цього спільного протокольного рішення, за природний газ 2016 року, договір від 30.12.2015 №16-135-Н, у т.ч. ПДВ".

65. За умовами розділу 3 спільних протокольних рішень з метою їх реалізації сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з "Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію", затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватися наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цих спільних протокольних рішень; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цих спільних протокольних рішень та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цими спільними протокольними рішеннями.

66. Сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (розділ 4 спільних протокольних рішень).

67. Спільні протокольні рішення набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями (пункт 5.2 розділу 5 спільних протокольних рішень).

68. З матеріалів справи вбачається, що вартість природного газу, отриманого від позивача на підставі договору №16-135-Н від 30.12.2015, у загальній сумі 53 304 935,62 грн. сплачена відповідачем в повному обсязі наступним чином: - частина вартості природного газу в сумі 8 992 280,83 грн. сплачена шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств; - частина вартості природного газу в сумі 44312 654,79 грн. сплачена за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №711 від 19.02.2016, №1021 від 21.03.2016, №1184 від 14.04.2016, №1185 від 14.04.2016, №1548 від 19.05.2016, №1613 від 23.05.2016, №1773 від 17.06.2016, №1774 від 17.06.2016, №1884 від 19.07.2016, №1885 від 19.07.2016, №2187 від 18.08.2016, №2188 від 18.08.2016, №2353 від 16.09.2016, №2354 від 16.09.2016, №2570 від 20.10.2016, №2819 від 17.11.2016.

69. Однак, враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем вартості поставленого газу, позивач звернувся з позовом до Господарського суду Житомирської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" 541 929, 59 грн, з яких: 57 347,66 грн - 3% річних, 384 146,45 грн - пеня, 100 435,48 грн - інфляційні.

70. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснював оплату за поставлений позивачем на підставі договору 16-135-Н від 30.12.2015 природний газ у порядку і на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки", а також з дотриманням умов пунктів 6.1, 6.2 вищезазначеного договору та на підставі спільних протокольних рішень, укладених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", що зумовлює відсутність правових підстав для нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" пені, 3% річних та інфляційних втрат.

71. Однак, Колегія суддів частково не погоджується з вищенаведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

72. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

73. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

74. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

75. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

76. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

77. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

78. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

79. Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

80. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

81. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

82. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

83. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

84. В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

85. Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

86. За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

87. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

88. Колегія суддів вважає, що за своєю юридичною природою договір №16-135-Н від 30.12.2015 є договором поставки.

89. Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

90. Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

91. В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

92. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

93. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

94. Колегія суддів відзначає, що укладений між сторонами договір №16-135-Н від 30.12.2016 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

95. За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

96. Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

97. Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

98. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

99. За змістом частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

100. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

101. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

102. Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

103. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

104. Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

105. В силу частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

106. Таким чином, для застосування штрафних санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених законом, договором.

107. Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій є одним із основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

108. Як вбачається з матеріалів справи, метою організації проведення сторонами взаєморозрахунків за договором №16-135-Н від 30.12.2015 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Коростишівської районної державної адміністрації, Управлінням праці та соціального захисту населення Коростишівської райдержадміністрації, ТОВ "Поліссягаз" та Національної акціонерною компанією "Нафтогаз України" були укладені спільні протокольні рішення, а саме: №711 від 19.02.2016 на суму 831 000,00 грн; №1021 від 21.03.2016 на суму 7 874 000,00 грн; №1184 від 14.04.2016 на суму 11 000 000,00 грн; №1185 від 14.04.2016 на суму 8 200 000,00 грн; №1548 від 19.05.2016 на суму 5 248 000,00 грн; №1613 від 23.05.2016 на суму 1 700 000,00 грн; №1773 від 17.06.2016 на суму 300 000,00 грн; №1774 від 17.06.2016 на суму 3 500 000,00 грн; №1884 від 19.07.2016 на суму 300 000,00 грн; №1885 від 19.07.2016 на суму 1 400 000,00 грн; №2187 від 18.08.2016 на суму 541 222,00 грн; №2188 від 18.08.2016 на суму 368 156,00 грн; №2353 від 16.09.2016 на суму 1 000 000,00 грн; №2354 від 16.09.2016 на суму 1 328 253,00 грн; №2570 від 20.10.2016 на суму 70 000,00 грн; №2819 від 17.11.2016 на суму 947 205,00 грн, з яких 652023,79 грн перераховуються за природний газ 2016 року за договором від 30.12.2015 №16-135-Н. (а.с. 49-128 т.1).

109. Відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція) (пункт 1 Порядку).

110. Для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку (пункт 7 Порядку).

111. Аналіз змісту Постанови № 20 свідчить про те, що Держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

112. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, Держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, Держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

113. Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, Держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

114. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належать, зокрема, Порядок №20 від 11.01.2005, що був чинним на час підписання сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №711 від 19.02.2016, №1021 від 21.03.2016, №1184 від 14.04.2016, №1185 від 14.04.2016, №1548 від 19.05.2016, №1613 від 23.05.2016, №1773 від 17.06.2016, №1774 від 17.06.2016, №1884 від 19.07.2016, №1885 від 19.07.2016, №2187 від 18.08.2016, №2188 від 18.08.2016, №2353 від 16.09.2016, №2354 від 16.09.2016, №2570 від 20.10.2016, №2819 від 17.11.2016.

115. Згідно з частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

116. При цьому положення норм наведених постанов Кабінету Міністрів України є обов`язковим для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту, відтак строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведених постанов.

117. Таким чином, апеляційний господарський суд відзначає, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. (Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №909/256/18, від 19.08.2020 у справі №915/494/19).

118. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №711 від 19.02.2016, №1021 від 21.03.2016, №1184 від 14.04.2016, №1185 від 14.04.2016, №1548 від 19.05.2016, №1613 від 23.05.2016, №1773 від 17.06.2016, №1774 від 17.06.2016, №1884 від 19.07.2016, №1885 від 19.07.2016, №2187 від 18.08.2016, №2188 від 18.08.2016, №2353 від 16.09.2016, №2354 від 16.09.2016, №2570 від 20.10.2016, №2819 від 17.11.2016, сторони погодили, що відшкодування частини боргу відповідача здійснюватиметься відповідно до встановленого зазначеними рішеннями порядку, оскільки сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі №16-135-Н від 30.12.2015) порядок розрахунків. Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18 та в постановах Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №908/885/18, від 19.08.2020 у справі №915/494/19.

119. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що для нарахування пені на підставі пункту 7.2 договору №16-135-Н від 30.12.2015, а також 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України необхідно, щоб оплата вартості придбаного природного газу була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №711 від 19.02.2016, №1021 від 21.03.2016, №1184 від 14.04.2016, №1185 від 14.04.2016, №1548 від 19.05.2016, №1613 від 23.05.2016, №1773 від 17.06.2016, №1774 від 17.06.2016, №1884 від 19.07.2016, №1885 від 19.07.2016, №2187 від 18.08.2016, №2188 від 18.08.2016, №2353 від 16.09.2016, №2354 від 16.09.2016, №2570 від 20.10.2016, №2819 від 17.11.2016.

120. Отже, підставою застосування наслідків порушення грошового зобов`язання є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

121. Відповідно до пункту 1.2 договору №16-135-Н від 30.12.2015 газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.

122. При цьому, матеріалами справи встановлено та не заперечується позивачем, що частину коштів в сумі 8 992 280,83 грн. відповідач сплатив поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями, і ця частина, автоматично перераховувалася зі спеціальних рахунків відповідача на рахунки позивача.

123. Так, за змістом Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015, на відповідача, як на постачальника природного газу, покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

124. Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.

125. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

126. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов`язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України.

127. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

128. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурні підрозділи у двомісячний строк укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок.

129. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

130. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на: 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов`язків, покладених на такого продавця; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

131. Постановою №792 затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ (далі - Порядок відкриття (закриття) рахунків), та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Порядок проведення розрахунків). При цьому, норми цієї постанови не застосовуються до правовідносин, врегульованих Порядком №256 (пункт 4 Постанови №792).

132. За змістом пунктів 1, 2, 3, 5 Порядку відкриття (закриття) рахунків постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.

133. Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов`язків щодо постачання та продажу природного газу.

134. Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.

135. Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

136. За змістом пунктів 1- 8 Порядку проведення розрахунків він визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.

137. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами.

138. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, у визначений час.

139. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на: 1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточні рахунки газопостачальних підприємств.

140. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств.

141. Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.

142. У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються.

143. У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів.

144. Так, у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою № 792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак, положення Постанови №792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.

145. Отже, враховуючи вказану правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду слід вважати, що приписи Постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють Відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.

146. Колегією суддів також враховується, що в силу пункту 6.2 договору №16-135-Н від 30.12.2015 за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

147. Проте суд першої інстанції, встановивши факт здійснення відповідачем оплати частини вартості поставленого на підставі договору №16-135-Н від 30.12.2015 газу в сумі 8 992 280,83 грн. шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання, наведеного вище не врахував та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" у зв`язку з встановленим законодавством спеціальним порядком розрахунків не могло вплинути на процес здійснення з позивачем розрахунків, а тому, на думку суду першої інстанції, свідчить про відсутність прострочення відповідачем виконання зобов`язання в частині проведення розрахунків через рахунки зі спеціальним режимом використання та виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

148. При цьому, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №908/885/18 викладені правові висновки про те, що для нарахування пені на підставі пункту 7.2 договору, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов`язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання спільних протокольних рішень, та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

149. Колегія суддів відзначає, що під час розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд повинен перевірити здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення грошових коштів.

150. Як вбачається з розрахунку позовних вимог, який долучений позивачем до позовної заяви, позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на всю суму заборгованості, що включала в себе не тільки кошти, перераховані поза порядком, врегульованим спільними протокольними рішеннями, а й кошти, сплачені за спільними протокольними рішеннями, в результаті чого позивачем нараховано 57347,66 грн. 3% річних, пеню в розмірі 384 146,45 грн. та інфляційній втрати у сумі 100435,48 грн.

151. Даний факт підтверджується позивачем в наданих поясненнях під час розгляду справи в суді першої інстанції (вх.№3442 від 10.02.2020)(а.с. 40-54 т.3) так і в поясненнях наданих суду апеляційної інстанції (№3580/20 від 20.05.2020)(а.с. 205-217 т.3) та долученого до вказаних пояснень окремого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за виокремленням заборгованості, яка погашена відповідно до спільних протокольних рішень та на яку не нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні втрати у зв`язку, як зазначалося вище, зі зміною порядку розрахунків.

152. Доцільність подання позивачем вказаного розрахунку підтверджена також висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який викладений в п.34 постанови від 19.08.2020 року у справі 915/494/19.

153. Дослідивши та перевіривши поданий Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оновлений розрахунок, який наданий суду першої інстанції (а.с.40-54 т.3) та на вимогу суду апеляційної інстанції (а.с.205-217 т.3) та який не містить нарахувань штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат на суму коштів, отриманих позивачем на підставі укладених між сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ, апеляційний господарський суд встановив, що за зобов`язаннями січня 2016 року прострочення оплати власними коштами використаного природного газу починається з 25.02.2016 до 31.03.2016; за зобов`язаннями березня 2016 року прострочення оплати власними коштами використаного природного газу починається з 26.04.2016 до 22.05.2016; за зобов`язаннями квітня 2016 року прострочення оплати починається з 26.05.2016 і триває по 31.05.2016; за зобов`язаннями липня 2016 року прострочення оплати починається з 26.08.2016 по 19.09.2016; за зобов`язаннями серпня 2016 року прострочення оплати починається з 27.09.2016 по 02.10.2016; за зобов`язаннями вересня 2016 року прострочення оплати починається з 26.10.2016 по 30.11.2016.

154. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає про те, що позивачем здійснено арифметично правильний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, що в результаті становить суму боргу в розмірі 49933,24 грн. пені, 8284,35 грн. 3% річних та 1946,29 грн. інфляційних втрат.

155. Таким чином, апеляційний господарський суд з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у вищевказаних постановах, вважає обґрунтовані позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " Поліссягаз" 3% річних у загальній сумі 8284,35 грн., інфляційних втрат у загальній сумі 1946,29 грн. та пені у загальній сумі 49933,24 грн., нарахованих у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №16-135-Н від 30.12.2015.

156. Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020 р. у справі №906/983/18 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з неправильним застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 49933,24 грн. пені, 8284,35 грн. 3% річних, 1946,29 грн. інфляційних втрат та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

157. Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020 у справі №906/983/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 49933,24 грн. пені, 8284,35 грн. 3% річних та 1946,29 грн. інфляційних втрат скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити, в частині розподілу судових витрат змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" 541929,59 грн., з яких: 57347,66 грн. 3% річних, 384146,45 грн. пені, 100435,48 грн. інфляційних, задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (12501, Житомирська обл., Коростишівський район, м.Коростишів, вул. Київська, буд. 55, код ЄДРПОУ 39809534) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6) 49933,24 грн. пені, 8284,35 грн. 3% річних, 1946,29 грн. інфляційних втрат та 902,46 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні решти позовних вимог відмовити".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (12501, Житомирська обл., Коростишівський район, м.Коростишів, вул. Київська, буд. 55, код ЄДРПОУ 39809534) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6) 1353,69 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

5. Справу №906/983/18 повернути Господарському суду Житомирської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "24" вересня 2020 р. Головуючий суддя Гудак А.В. Суддя Петухов М.Г. Суддя Олексюк Г.Є.