Постанова 4873 № 911/1487/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" травня 2021 р. Справа№ 911/1487/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Мартюк А.І. Дідиченко М.А. при секретарі судового засідання Позюбан А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2020 у справі № 911/1487/20 (суддя Третьякова О.О.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія" про стягнення 9 399 891,49 грн представники сторін в судове засідання не з`явились ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія" про стягнення 9 399 891,49 грн, з яких 4555384,82 грн пені, 1144283,31 грн 3% річних та 3700223,36 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченої заборгованості з оплати вартості природного газу згідно договору №1628/1617-ТЕ-17 від 28.09.2016. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини, за якими оплату за поставлений природний газ відповідно до договору про постачання природного газу №1628/1617-ТЕ-17 від 28.09.2016 відповідач здійснив несвоєчасно, тобто не виконав свого обов`язку у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.09.2020 у справі № 911/1487/20 позов АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до КП Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія" про стягнення 9 399 891,49 грн, задоволено частково. Стягнуто з КП Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2265026, 83 грн пені, 913 787, 71 грн 3% річних, 2 920 375, 44 грн інфляційних втрат та 125 463, 25 грн судового збору. Відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до КП Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія" в частині стягнення 2 290 357, 99 грн пені, 230 495, 60 грн 3% річних та 779 847,92 грн інфляційних втрат. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши наявність обставин прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого газу, керуючись ст. ст. 546, 549, 551, 611, 612, 625, 712 ЦК України та ст. ст. 173, 193, 216 ГК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, місцевий господарський суд з урахуванням укладених між сторонами протокольних рішень та приписів Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Також з огляду на наявність підстав для зменшення штрафних санкцій судом першої інстанції зменшено розмір неустойки на 50%. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2020 в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення 1 240 782, 84 грн пені (з урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог) та прийняти в цій частині нове яким позовні вимоги в частині стягнення 1 240 782, 84 грн пені задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи. Так, апелянт зазначає, що оплата отриманого природного газу відповідачем здійснювалась власними коштами та на підставі укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» № 20 від 11.01.2005 (далі - Порядок). При цьому, як стверджує апелянт у своїй апеляційній скарзі, він не заперечує факт укладення ряду спільних протокольних рішень, однак оскаржуване рішення не містить розрахунку на підставі якого суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених до стягнення сум. За доводами апелянта, до вказаної апеляційної скарги стороною надається оновлений розрахунок штрафних санкцій, який не містить нарахування неустойки на кошти, що отримані АТ «НАК «Нафтогаз України» на підставі Порядку (щодо спільних протокольних рішень). Відтак, згідно оновленого розрахунку пеня становить 3 505 809,67 грн. Також апеллянт наполягає на неправомірності зменшення суми пені на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2020, справа № 911/1487/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г.(головуючий), Коротун О.М., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. від розгляду справи №911/1487/20 за апеляційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2020 задоволено. Матеріали справи № 911/1487/20 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду. Згідно витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020, справа № 911/1487/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2020 у справі № 911/1487/20 та призначено її до розгляду. Від відповідача в межах встановлених судом процесуальних строків надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Відповідач зазначає, що позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні витрати в тому числі на суму оплат, що здійснені відповідачем згідно спільних протокольних рішень, з чим обґрунтовано не погодився суд першої інстанції. Відповідач не заперечує щодо наявності обставин порушення строків оплати вартості отриманого приданого газу, однак, позбавлений можливості уникнути порушення даного зобов`язання, оскільки розрахунки здійснюються відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, якими встановлено нормативи перерахування коштів із спеціальним режимом використання. Тому відповідач обмежений у вільному розпорядженні коштами, що надходять на його рахунок від споживачів. Відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії балансів (звітів про фінансовий стан) за 2017, 2018, 2019, І квартал 2020. В судових засіданнях оголошувались перерви. У зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Дідиченко М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 справу №911/1487/20 за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2020 прийнято до провадження визначеним складом суду та призначено її до розгляду на 17.05.2021. Представники сторін в судове засідання 17.05.2021 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що свідчать долучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень, згідно яких позивачем отримано поштову кореспонденцію суду 19.04.2021, а відповідачем - 23.04.2021. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Заперечення проти апеляційної скарги, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу, підтримуються стороною відповідача в повному обсязі. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи та надання учасниками справи своїх доводів зі спору у даній справі, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, які були присутні в попередніх судових засіданнях, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступних обставин справи. 28.09.2016 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 перейменоване в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якості постачальника, та Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія", в якості споживача, уклали договір №1628/1617-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - договір), за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору). Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Згідно з п.1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ видобутий на території України та/або імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України). Пунктом 2 додаткової угоди №1 до договору від 23.01.2017 визначено, що пункт 1.3 розділу 1 Предмет договору вважати відповідно пунктом 1.4 цього договору. Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 42721,04 тис.куб.м (сорок два мільйони сімсот двадцять одна тисяча сорок куб.м), у тому числі за місяцями (тис.куб.м): за жовтень - 3093,26; за листопад -6680,28; за грудень - 8406,31, загалом за IV квартал 2016 - 18179,85. За січень - 9133,30; за лютий - 8203,22; за березень - 7204,67; загалом за І квартал 2017 - 24541,19 (п.2.1договору). Додатковою угодою №2 до договору від 31.03.2017 п.2.1 договору доповнено абзацом у наступній редакції: Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 5778,11 тис.куб.м (п`ять мільйонів сімсот сімдесят вісім тисяч сто десять куб.м), у тому числі по місяцях (тис.куб.м): за квітень - 1472; за травень - 1094,18; за червень - 1058,88; загалом за IІ квартал 2017 - 3625,06. За липень - 0; за серпень - 1094,17; за вересень - 1058,88; загалом за ІІІ квартал 2017 - 2153,05. Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. За змістом п.3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. В п.4.1 договору сторонами узгоджено, що кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493. Відповідно до п.4.2 договору вимоги до складових частин комерційного вузла обліку природного газу, правил експлуатації приладів обліку, порядку вимірювання обсягів та визначення якості природного газу визначаються Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мінпаливенерго від 27.12.2005 №618. Додатковою угодою №2 до договору від 31.03.2017 виключено п.4.2 договору. Положеннями п.5.1 договору встановлено, що регульована ціна за природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758. Додатковою угодою №2 до договору від 31.03.2017 п.5.1 договору викладено у наступній редакції: Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187. У п.5.2 договору сторони встановили, що ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.). Додатковою угодою №2 до договору від 31.03.2017 п.5.2 договору викладено у новій редакції (зазначено дату): Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01.04.2017 становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.). В п.6.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. Відповідно до п.6.2 договору сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширювалась дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. Згідно з п.6.3 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу - відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.8.1 договору). У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суму оплат, що проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (п.8.2 договору). Додатковою угодою №2 до договору від 31.03.2017 замінено в п.8.2 договору слова з 21% річних на 16.4% річних. В п.8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором. Положеннями п.11.3 договору сторони встановили такий порядок внесення змін до договору: 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору; 2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором; 3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить зміни до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; 4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 11.01.2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору. Додатковою угодою №1 до договору від 23.01.2017 п.п.1 п.11.3 договору викладено в наступній редакції: 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору). Додатковою угодою №2 до договору від 31.03.2017 п.21.1 договору викладено у наступній редакції: Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення Відповідно до п.10 додаткової угоди №1 від 23.01.2017 зазначено, що дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності і діє з дати її підписання сторонами. Згідно з п.10 додаткової угоди №2 від 31.03.2017 зазначено, що дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє до 01.04.2017. На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2016 по вересень 2017 передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 189891408,00 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 16683863,86 грн, від 30.11.2016 на суму 29017595,46 грн, від 31.12.2016 на суму 34464839,84 грн, від 31.01.2017 на суму 38788516,57 грн, від 28.02.2017 на суму 32732706,40 грн, від 31.03.2017 на суму 25838895,13 грн, від 30.04.2017 на суму 5812859,47 грн, від 31.08.2017 на суму 1426089,22 грн та від 30.09.2017 на суму 5126042,05 грн. Всього на суму 189 891 408 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Обґрунтовуючи підставу звернення до суду з даним позовом, АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» посилається на те, що відповідачем проведено оплату отриманого за спірний період природного газу хоч і в повному обсязі, однак із порушенням строків, визначених в договорі. У зв`язку з цим, на думку позивача, наявні підстави для стягнення з КП Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія" 4 555 384,82 грн пені, 1 144 283,31 грн 3% річних за загальний період прострочки з 26.11.2016 по 23.04.2018 та 3 700 223,36 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення за березень 2017 - березень 2018. Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Виходячи із змісту узгоджених між сторонами умов договору (п. 6.1 договору) строк оплати з поставки газу за жовтень 2016 на суму 16683863,86 грн настав 25.11.2016; за листопад 2016 на суму 29 017 595,46 грн настав 26.12.2016 (перенесено на перший робочий день); за грудень 2016 на суму 34 464 839,84 грн - 25.01.2017; за січень 2017 на суму 38 788 516,57 грн - 27.02.2017 (перенесено на перший робочий день); за лютий 2017 на суму 32 732 706,40 грн - 27.03.2017 (перенесено на перший робочий день); за березень 2017 на суму 25 838 895,13 грн - 25.04.2017; за квітень 2017 на суму 5 812 859,47 грн - 27.05.2017; за травень 2017 на суму 5 812 859,47 грн - 26.06.2017 (перенесено на перший робочий день); за серпень 2017 на суму 1 426 089,22 грн - 25.09.2017; за вересень 2017 на суму 5 126 042,05 грн - 25.10.2017. Водночас, як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20.12.2016 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі - Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" (далі - Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №3422 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 4781900,00 грн. 16.01.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі - Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" (далі - Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №134 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 15618600,00 грн. 16.02.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі - Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" (далі - Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №1038 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 11430700,00 грн. 15.03.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі - Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" (далі - Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №1608 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 10016010,00 грн. 20.04.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі - Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" (далі - Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №2346 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 2400000,00 грн. 16.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі - Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" (далі - Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №3979 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 1500000,00 грн. 13.12.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі - Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" (далі - Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №4262 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 5000000,00 грн. Предметом вказаних спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій". Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 20.12.2016 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) в п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 4781900,00 грн. з приміткою: "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 4781900,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за листопад місяць 2016 року "П" 0 грн; за листопад місяць 2016 року "С 4781900,00 грн. "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 4781900,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за листопад місяць 2016 року "П" 0 грн"; за листопад місяць 2016 року "С" 4781900,00 грн "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховують Стороні останній кошти у сумі 4781900,00 грн, у тому числі ПДВ 796983,33 грн; 6) п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 4781900,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 16.01.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) в п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 15618600,00 грн. з приміткою: "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 15618600,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за грудень місяць 2016 року "П" 4351700,00 грн; за грудень місяць 2016 року "С 11266900,00 грн. "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 15618600,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за грудень місяць 2016 року "П" 4351700,00 грн"; за грудень місяць 2016 року "С" 11266900,00 грн "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховує Стороні останній кошти у сумі 15618600,00 грн, у тому числі ПДВ 2603100,00 грн, за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, із записом в графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 2603100,00 грн"; 6) п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 15618600,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 16.02.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) в п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 11430700,00 грн з приміткою: "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 11430700,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за січень місяць 2017 року "П" 2543630,00 грн; за січень місяць 2017 року "С 8887070,00 грн. "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 11430700,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за січень місяць 2017 року "П" 2543630,00 грн"; за січень місяць 2017 року "С" 8887070,00 грн "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховує Стороні останній кошти у сумі 11430700,00 грн, у тому числі ПДВ 1905116,67 грн, за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, із записом в графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 1905116,67 грн"; 6) п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 11430700,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 15.03.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) в п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 10016010,00 грн з приміткою: "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 10016010,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за лютий місяць 2017 року "П" 2482440,00 грн; за лютий місяць 2017 року "С 7533570,00 грн. "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 10016010,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за лютий місяць 2017 року "П" 2482440,00 грн"; за лютий місяць 2017 року "С" 7533570,00 грн "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 5) в п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховує Стороні останній кошти у сумі 10016010,00 грн, у тому числі ПДВ 1669335,00 грн, за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, із записом в графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2017 рік, договір від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 1669335,00 грн"; 6) в п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 10016010,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 20.04.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) в п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 2400000,00 грн з приміткою: "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 2400000,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за березень місяць 2017 року "П" 0 грн; за березень місяць 2017 року "С 2400000,00 грн. "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 2400000,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за березень місяць 2017 року "П" 0 грн"; за березень місяць 2017 року "С" 2400000,00 грн "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховує Стороні останній кошти у сумі 2400000,00 грн, у тому числі ПДВ 400000,00 грн, за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, із записом в графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2017 рік, договір від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 400000,00 грн"; 6) в п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 2400000,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 16.11.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) в п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 1500000,00 грн з приміткою: "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 1500000,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за жовтень місяць 2017 року "П" 0 грн; за жовтень місяць 2017 року "С 1500000,00 грн. "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 1500000,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за жовтень місяць 2017 року "П" 0 грн"; за жовтень місяць 2017 року "С" 1500000,00 грн "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховує Стороні останній кошти у сумі 1500000,00 грн, у тому числі ПДВ 250000,00 грн, за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, із записом в графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2017 рік, договір від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 250000,00 грн"; 6) в п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 1500000,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 13.12.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) в п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України Стороні №1 у сумі 5000000,00 грн з приміткою: "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 5000000,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за листопад місяць 2017 року "П" 0 грн; за листопад місяць 2017 року "С" 5000000,00 грн. "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 5000000,00 грн із записом у графі "призначення платежу": "за листопад місяць 2017 року "П" 0 грн"; за листопад місяць 2017 року "С" 5000000,00 грн "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20"; 5) в п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховує Стороні останній кошти у сумі 5000000,00 грн, у тому числі ПДВ 833333,33 грн, за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, із записом в графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2017 рік, договір від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 833333,33 грн"; 6) в п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 5000000,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. За умовами розділу 3 вказаних вище спільних протокольних рішень зазначено, що з метою реалізації цих спільних протокольних рішень сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлені спільні протокольні рішення та платіжні доручення згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики вугільної промисловості України, Міністерстві фінансів України від 03.08.2015 №493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання-до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням. Згідно з п.4 зазначених спільних протокольних рішень сторони, що підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України. Пунктом п.5.2 зазначених спільних протокольних рішень визначено, що останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями. Матеріалами справи підтверджується, що оплата вартості отриманого газу відповідачем здійснювалась за рахунок власних та отриманих коштів на підставі укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20. Судом першої інстанції встановлено, що загальна сума коштів, перерахованих відповідачем позивачу на виконання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 у спірному періоді складає 49 220 510,72 грн. Оплата вартості поставленого природного газу за рахунок власних коштів здійснена відповідачем на загальну суму 140 670 897,28 грн. Тобто станом на час звернення позивача з даним позовом у КП Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія" відсутня заборгованість з оплати вартості отриманого природного газу у спірний період. При цьому, наявні у справі документи, зокрема, банківські виписки (а.с. 94-250 том 1; 1-250 том 2; 1-174 том 3) свідчать про здійснення відповідачем такої оплати з порушенням строків, що визначені положеннями договірних умов. Вказані обставини жодною із сторін не заперечуються. Беручи до уваги те, що в матеріалах справи наявні докази неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу в строки визначені договором, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для застосування до КП Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія" відповідальності у вигляді стягнення господарських санкцій. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Як вже зазначалось у даній постанову, згідно п. 8.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.2017) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. З поданого позивачем в суді першої інстанції розрахунку позовних вимог вбачається, що ним нараховано пеню за загальний період прострочки з 26.11.2016 по 23.04.2018 в сумі 4 555 384,82 грн. Вказана сума пені, як стверджував позивач, нарахована лише на суму заборгованості, що погашалась відповідачем за рахунок власних коштів. При визначенні суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, судом першої інстанції не було взято до уваги сплачені відповідачем за рахунок власних коштів нарахування пені на платежі в сумі 343 294,02 грн від 28.11.2016 та 344 075,67 грн від 29.11.2016 з огляду на приписи ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Однак з таким висновком Господарського суду Київської області не можна погодитися, оскільки як вбачається з наявного у справі розрахунку, позивачем нараховано пеню саме на суму заборгованості, що не була погашена до набрання чинності названим Законом. Водночас, до матеріалів апеляційної скарги АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подано уточнюючий розрахунок, зокрема, суми пені з якого вбачається, що 17.11.2017 відбулось здійснення оплати вартості отриманого відповідачем природного газу в загальній сумі 12 764 725,00 грн (а.с. 160 том 3) згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» від 18.05.2017 №

332. Отже при проведенні позивачем попереднього розрахунку неустойки вищенаведену суму субвенції помилково віднесено до власних коштів та, відповідно, за порушення строків оплати нараховано пеню. У зв`язку з цим, як стверджує позивач, вірною сумую пені слід вважати 3 505 809,67 грн, яка обрахована на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України з огляду на те, що визначений в п. 8.2 договору розмір пені перевищує названу ставку. Колегія суддів, здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем уточненого в апеляційній інстанції розрахунку пені за загальний період прострочки з 26.11.2016 по 23.04.2018, встановила, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає матеріалам справи. Відтак позовні вимоги в даній частині слід визнати обґрунтованими в сумі 3 505 809,67 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на вищевикладені неточності розрахунку пені, аналогічному перерахунку підлягають також й суми інфляційних втрат та 3 % річних. Так, здійснивши перевірку проведеного позивачем оновленого розрахунку даної частини позовних вимог, судова колегія встановила, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 708 528,08 грн за загальний період прострочки з 26.11.2016 по 23.04.2018 та інфляційні втрати в сумі 2 103 756,27 грн за період березень 2017 - березень 2018. Отже оскаржуване рішення у даній частині підлягає зміні, з викладенням резолютивної частини в редакції даної постанови. Відносно зменшення судом першої інстанції сум неустойки, що стало однією із підстав для звернення позивача з апеляційною скаргою, судова колегія виходить з наступного. Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм права, слід дійти висновку, що при вирішенні питання зменшення сум штрафних санкцій, оцінці підлягає те чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічну правову позицію викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 905/2135/17). При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Стягнення з боржника санкцій повинно бути спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має штрафний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора у випадку надмірно великих санкцій. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19. З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем (повна оплата вартості отриманого газу на час звернення позивача з позовом), відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення неустойки до 2 265 026,83 грн. Порушень норм матеріального права під час вирішення даного спору в суді першої інстанції колегією суддів не встановлено. Щодо твердження апелянта про недоведеність відповідачем наявності обставин його скрутного фінансового становища, судова колегія зазначає, що вказана обставина не була визначальною для висновку суду про зменшення пені. Натомість, суд з урахуванням усієї сукупності обставин, зокрема, щодо сплати відповідачем заборгованості до звернення позивача з позовом, а також незначного прострочення виконання грошового зобов`язання та неприбутковості організації відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання відповідача. Посилання позивача на те, що судом не було враховано інтереси АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судова колегія визнає непереконливими, оскільки у зв`язку із недоведенням позивачем у даному випадку настання у нього значних збитків, як однієї із складових у вирішенні питання зменшення неустойки, судом було правомірно реалізовано право на зменшення неустойки. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, - частково знайшли своє підтвердження під час її перегляду в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2020 на підставі п.1 ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає зміні, з викладенням резолютивної частини в новій редакції про часткове задоволення позовних вимог. Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, розподіляються пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2020 у справі №911/1487/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2020 у справі №911/1487/20 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія" про стягнення 9 399 891,49 грн задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3А, ідентифікаційний код 13711949) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2 265 026 (два мільйони двісті шістдесят п`ять тисяч двадцять шість) грн 83 коп. пені, 708 528 (сімсот вісім тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн 08 коп. 3 % річних, 2 103 756 (два мільйони сто три тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн 27 коп. інфляційних втрат та 76 159 (сімдесят шість тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн 68 коп. судового збору, сплаченого стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції. В іншій частині позовних вимог - відмовити.».

3. Стягнути з Комунального підприємства Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3А, ідентифікаційний код 13711949) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 15 078 (п`ятнадцять тисяч сімдесят вісім) грн 31 коп. судового збору, сплаченого стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу №911/1487/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді А.І. Мартюк М.А. Дідиченко Повний текст постанови складено 25.05.2021