Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/925/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" жовтня 2020 р. Справа № 911/925/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кропивної Л.В. суддів: Пашкіної С.А. Поляк О.І. представники сторін не викликались, розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 17.07.2020 р. (повний текст складено 17.07.2020 р.) у справі № 911/925/20 (суддя - Лутак Т.В.) за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Обухіврайтепломережа" про стягнення 61 333,29 грн.,- В С Т А Н О В И В: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства "Обухіврайтепломережа" (далі - КП "Обухіврайтепломережа") про стягнення 61 333,29 грн., з яких: 38 976,13 грн. пені, 6 323,87 грн. 3 % річних та 16 033,29 грн. інфляційних втрат (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог № 14/4-4032-20 від 19.06.2020 р.). В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оплату за отриманий природний газ за договором постачання № 1745/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016 р. відповідач здійснював власними коштами несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору, що і є підставою для нарахованих пені, інфляційних втрат, 3 % річних за період прострочення з 26.11.2016 р. по 13.11.2017 р., за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості. Рішенням господарського суду Київської області від 17.07.2020 р. у справі № 911/925/20 позов задоволено частково: стягнуто з КП "Обухіврайтепломережа" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 22 864,31 грн. пені, 2 688,67 грн. 3 % річних, 11 906,58 грн. інфляційних втрат та 1 283,80 грн. судового збору за подання позову; в решті вимог відмовлено; повернуто АТ "НАК "Нафтогаз України" з державного бюджету 687,17 грн. судового збору, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про здійснення відповідачем оплати за поставлений позивачем природний газ з порушенням строку, встановленого пунктом 6.1 договору № 1745/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016 р., що є підставою для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання на суму боргу, яка не була предметом регулювання спільними протокольними рішеннями. Враховуючи прострочення покупцем сплати та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних, інфляційних втрат, судом встановлено, що нарахування в розмірі 22 864,31 грн. пені, 2 688,67 грн. 3 % річних, 11 906,58 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, а в іншій частині - помилковими, оскільки позивач безпідставно зараховував кошти, які були сплачені на виконання спільних протокольних рішень, в рахунок боргу, який існував на дату надходження цих коштів, а не в рахунок боргу, з метою погашення якого вони укладалися. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Умотивовуючи доводи апеляційної скарги, позивач вказував, що здійснюючи перерахунок санкцій, суд першої інстанції не зазначив, в якому погодженому спільними протокольними рішеннями порядку необхідно зараховувати сплачені кошти; не було зазначено правильну дату зарахування коштів; не зазначено, в рахунок якого боргу і за яким актом необхідно було зараховувати кошти, та які періоди при цьому погашаються. На думку скаржника, здійснений судом розрахунок не відповідає умовам договору, оскільки кошти за договором зараховувалися позивачем у відповідності до приписів пункту 6.2 договору, шляхом черговості погашення заборгованості, а тому були відсутні підстави для часткової відмови у задоволенні позову. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий),Пашкіна С.А., Поляк О.І., відкрито апеляційне провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 14.09.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу. Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 11.10.2016 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Обухіврайтепломережа" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 1745/1617-ТЕ-17 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Пунктом 3.4 договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 р. "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. Згідно з п. 11.3 договору сторони погодили порядок внесення змін до цього договору, зокрема: договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 р., протоколи нарад, дво- або багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використанні для внесення змін до цього договору, можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору. Відповідно до пункту 6.2 договору оплата за природний газ здійснюється, зокрема, шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Згідно з пунктом 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 р. до 30.09.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 р.). З матеріалів справи випливає, що на виконання умов договору постачальник протягом жовтня-грудня 2016 року та січня-червня 2017 року передав відповідачу, а споживач отримав природний газ на загальну суму 6 891 599,23 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 р. на суму 557 528,76 грн., від 30.11.2016 р. на суму 1 128 098,48 грн., від 31.12.2016 р. на суму 1 433 140,46 грн., від 31.01.2017 р. на суму 1 513 402,50 грн., від 28.02.2017 р. на суму 1 341 634,39 грн., від 31.03.2017 р. на суму 896 818,81 грн., від 30.04.2017 р. на суму 5 983,78 грн., від 31.05.2017 р. на суму 10 864,49 грн., від 30.06.2017 р. на суму 4 127,56 грн., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками. Відповідачем здійснено розрахунок за отриманий природний газ у повному обсязі на суму 6 891 599,23 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача щодо руху коштів з 16.11.2016 р. по 17.11.2017 р. Предметом спору у даній справі є право позивача на застосування до боржника встановленої договором та законом відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. За приписами частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Нормами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Як вбачається з матеріалів справи, постачальником виконано обов`язок з поставки природного газу споживачу на загальну суму 6 891 599,23 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень. Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р. "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, КП "Обухіврайтепломережа", НАК "Нафтогаз України", з метою погашення взаємної заборгованості, укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України: № 3429 від 20.12.2016 р. на суму 37 696,95 грн. (за листопад 2016 року); № 343 від 19.01.2017 р. на суму 1 201 000,00 грн. (за грудень 2016 року); № 1012 від 15.02.2017 р. на суму 804 600,00 грн. (460 070,75 грн. за 2016 рік; 344 529,25 грн. за січень 2017 року); 1757 від 16.03.2017 р. на суму 1 025 000,00 грн. (за лютий 2017 року); № 3142 від 24.07.2017 р. на суму 417 600,00 грн. (за червень 2017 року). У пункті 2.5 вказаних спільних протокольних рішень визначено, що відповідач перераховує позивачу грошові кошти за природний газ, наданий в 2016-2017 роках, згідно з договором № 1745/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016 р. з таким записом в графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, за природний газ 2016-2017 роки, договір № 1745/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016 р., ПДВ". У пункті 4 спільних протокольних рішень зазначено, що сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду № 20 від 11.01.2005 р. та Порядку проведення розрахунків за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України. Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (п. 5.2 спільних протокольних рішень). Позивачем зараховані платежі на виконання умов договору № 1745/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016 р. щодо оплати природного газу на суму 6 891 599,23 грн. наступним чином: 17.11.2016 р. - 120 000,00 грн.; 13.12.2016 р. - 300 000,00 грн.; 16.12.2016 р. - 200 000,00 грн.; 27.12.2016 р. - 37 696,95 грн. (ПКМУ № 20 від 11.01.2005 р.); 28.12.2016 р. - 800 000,00 грн.; 27.01.2017 р. - 1 201 000,00 грн. (ПКМУ № 20 від 11.01.2005 р.); 28.02.2017 р. - 344 529,25 грн. (ПКМУ № 20 від 11.01.2005 р.); 28.02.2017 р. - 460 070,75 грн. (ПКМУ № 20 від 11.01.2005 р.); 28.02.2017 р. - 80 000,00 грн.; 28.02.2017 р. - 220 000,00 грн.; 31.03.2017 р. - 600 000,00 грн.; 31.03.2017 р. - 200 000,00 грн.; 14.06.2017 р. - 1 025 000,00 грн. (ПКМУ № 20 від 11.01.2005 р.); 11.07.2017 р. - 425 000,00 грн.; 13.09.2017 р. - 417 600,00 грн. (ПКМУ № 20 від 11.01.2005 р.); 14.11.2017 р. - 167,28 грн.; 17.11.2017 р. - 460 535,00 грн. (оплата за природний газ за 2017 рік ст. 31 ЗУ "Про державний бюджет на 2017 р. "), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (а.с. 67-102 том 1). Таким чином, позивачем зараховано виділені бюджеті кошти за спільними протокольними рішеннями за інші періоди на які виділялися ці кошти. Водночас вбачається, що 3 485 896,95 грн. було оплачено на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р.; 2 945 167,28 грн. сплачено відповідачем власними коштами, а 460 535,00 грн. сплачено згідно ст. 31 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік". Враховуючи наведене, для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями, оскільки підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. Такі висновки викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 р. по справі № 924/296/18 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 р. по справі № 910/9806/16. Крім того, оскільки позивачем було підписано спільні протокольні рішення, які передбачали процедуру погашення зобов`язань відповідача з оплати вартості поставленого природного газу у визначеному періоді - 2016 чи 2017 р.р., то і посилатись на правильність іншого порядку зарахування бюджетних коштів, ніж той, що був застосований судом першої інстанції з урахуванням призначення платежів і черговості укладення спільних протокольних рішень, що суперечить порядку, визначеному в договорі, позивач не має права. Правова позиція викладена у постанові 12.02.2020 р. по справі № 904/4067/18 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Таким чином, підставою для стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків і яка була би несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів, з урахуванням періодів та сум виділених бюджетних коштів за спільними протокольними рішеннями. Тож, за умовами договору відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок власними коштами за отриманий природний газ по актам приймання-передачі природного газу до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За умовами пункту 8.2 договору у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 21 % річних (додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 р. до договору змінено на 16,4 % річних), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нормами ч. 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши здійснені судом першої інстанції розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані 22 864,31 грн. пені, 2 688,67 грн. 3 % річних та 11 906,58 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з 26.03.2017 р. по 13.11.2017 р. (детальний розрахунок міститься в матеріалах справи; а.с. 26-31 том 2), є такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах законодавства України. В решті вимог, усупереч твердженню апелянта, нарахування здійснені невірно, оскільки, як вже було встановлено судом, сплачені на виконання спільних протокольних рішень кошти позивачем помилково зараховувалися в рахунок боргу, який існував на дату надходження цих коштів, а не в рахунок боргу, з метою погашення якого вони укладалися. Доводи апелянта правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін. Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 17.07.2020 р. у справі № 911/925/20 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Київської області від 17.07.2020 р. у справі № 911/925/20 залишити без змін. Матеріали справи № 911/925/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 26.10.2020 р. Головуючий суддя Л.В. Кропивна Судді С.А. Пашкіна О.І. Поляк