Постанова 4803 № 205/7629/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1138/20 Справа № 205/7629/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Скрипник К. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А., суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В., за участю секретаря Заворотного К.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної компенсації за 1/2 частину майна,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної компенсації за 1/2 частину майна. В обґрунтування позовних вимог, які уточнювались в ході розгляду справи, позивач посилалася на те, що на підставі договору дарування від 24 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Рудченко О.В., вона є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 Власником іншої 1/2 частини вказаної квартири є відповідач ОСОБА_3 . Між ними виникають суперечки щодо порядку користування і володіння вищевказаною квартирою, внаслідок чого вона не має можливості повноцінно реалізувати своє право власності на майно. Згідно висновку експерта, за результатами проведення судової експертизи, варіанти виділу в натурі 1/2 чистини квартири АДРЕСА_1 відсутні, ринкова вартість квартири складає 358 666 грн. З наведених підстав позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну компенсацію за 1/2 частину майна, яке перебуває у спільній частковій власності, а саме, квартири АДРЕСА_1 в розмірі 179 333 грн. та судові витрати. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної компенсації за 1/2 частину майна відмовлено. З таким рішенням не погодилася позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 . Право власності на частину квартири зареєстроване за позивачем на підставі договору дарування, посвідченого 24 травня 2013 року приватним нотаріусом ДМНО Рудченко О.В., за реєстровим № 1180 (а.с.13,17, 18, 165, 166). Інша 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (а.с.165, 166). Згідно висновку № 401/402-18 судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 04 вересня 2018 року варіанти виділу в натурі 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62,9 кв.м., житловою площею 39,7 кв.м. відсутні. Ринкова вартість квартири складає 358 666 грн. Встановити порядок користування квартирою в натурі технічно можливо між двома співвласниками, на розгляд суду запропоновано 2 варіанта порядку користування квартирою з наближенням до ідеальних часток (а.с.56-68). Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач посилалася на те, що між нею та відповідачем виникають суперечки щодо порядку користування і володіння спірною квартирою, внаслідок чого вона не має можливості реалізувати своє право власності на квартиру, а тому просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну компенсацію за 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в розмірі 179 333,00 грн. (а.с. 81-85). Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. З урахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у цивільній справі №6-2925цс15. Судом встановлено, відповідач ОСОБА_2 не надавала згоду на сплату нею грошової компенсації за належну позивачу частку у спірній квартирі. В судовому засіданні в апеляційному суді відповідач ОСОБА_3 пояснила, що вона заперечує проти стягнення з неї коштів за належну позивачу 1/2 частину квартири, оскільки вона не має таких коштів і не спроможна сплатити позивачу суму, яку позивач просить стягнути з неї. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано посилався на те, що позивачем не доведено, що відповідач спроможна виплатити їй компенсацію у заявленій нею сумі та відповідач не надавала своєї згоди на сплату нею грошової компенсації за належну позивачу частку у спірній квартирі, розмір якої становить 179 333 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм ст. 364 ЦК України є необгрунтованими. Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача належними доказами у справі не підтверджуються. Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді