Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/3096/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1496/20 Справа № 205/3096/19 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Варенко О.П., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., за участю секретаря Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль, В С Т А Н О В И Л А: В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він 20.12.2013 року придбав у ОСОБА_2 автомобіль «BMW X5», чорного кольору, д/н НОМЕР_1 , 2003 року випуску, номер кузова знищено кустарно, тип НОМЕР_2 легковий універсал, зареєстрованого в МРЕВ-1 м. Києва УДАІ ГУ МВС України 05.08.2004 року, свідоцтво транспортного засобу НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_3 . У підтвердження цієї угоди відповідач надав йому розписку від 20.12.2013 року про те, що він отримав за придбаний автомобіль 10 000 (десять тисяч) доларів США 00 центів, та відповідно до розписки зазначає, що він повністю розрахувався з продавцем по умовам укладеного між ними договору купівлі продажу вищевказаного автомобіля, яку було оформлено розпискою. Однак, автомобіль «BMW X5», чорного кольору, д/н НОМЕР_1 , не був переоформлений на нього з вини відповідача, який під час укладення договору купівлі продажу зобов`язався в подальшому переоформити автомобіль на його ім`я, однак не зробив цього і по теперішній час. З його сторони були виконані умови договору в повному обсязі, сплачені кошти за автомобіль, про що зазначено в розписці. У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на автомобіль «BMW X5», чорного кольору, д/н НОМЕР_1 , 2003 року випуску, номер кузова знищено кустарно, тип НОМЕР_2 легковий універсал, зареєстрованого в МРЕВ-1 м. Києва УДАІ ГУ МВС України 05.08.2004 року, свідоцтво транспортного засобу НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_3 . Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що чинне законодавство не встановлює вимоги про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного між двома фізичними особами, а перехід права власності на автомобіль за договором купівлі-продажу відбувається у момент передачі автомобіля. Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідне речове право на автомобіль «BMW X5», чорного кольору, д/н НОМЕР_1 , 2003 року випуску, номер кузова знищено кустарно, тип НОМЕР_2 легковий універсал є зареєстрованим за ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого МРЕВ-1 УДАІ МВС України м. Київ, 05.08.2004 року (а.с.9-10). 20 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено договір купівлі-продажу, шляхом складання розписки за простою письмовою формою, автомобіля марки автомобіль «BMW X5», чорного кольору, д/н НОМЕР_1 , 2003 року випуску, номер кузова знищено кустарно, тип НОМЕР_2 легковий універсал, зареєстрованого в МРЕВ-1 м. Києва УДАІ ГУ МВС України 05.08.2004 року, свідоцтво транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.8). Сторонами визнано, що такий договір процедуру нотаріального посвідчення не проходив, державна реєстрація змін власника рухомого майна після складання такої розписки проведена також не була. Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. За змістом ч. 1 ст. 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК Україниу письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена чинним на час виникнення правовідносин між сторонами Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 № 1388. Відповідно до п.1 Порядку встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типі, марок чи моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень (п.2 Порядку). У пункті 3 Порядку зазначено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Пунктом 5 Порядку передбачено, що особи, які порушують цей Порядок, несуть відповідальність згідно із законом. Пунктом 6 Порядку визначено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно - екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі підрозділи Державтоінспекції). Згідно п. 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Пунктом 8 Порядку передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін`юстом, Мінпромполітики, закон Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність цьому конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. В абзаці 2 п.8 Порядку наведено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, якими є: довідка-рахунок, договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби, копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування згоди з нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб, митна декларація, акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків (абз.5 п.8 Порядку). Як вбачається, зазначеним Порядком встановлено спеціальний порядок державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, обов`язок власників чи їх представників зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання), що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів, сплату власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків. Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК Україниправочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. За таких обставин, договір купівлі-продажу автомобіля між сторонами в даній справі підлягав укладенню не лише в письмовій формі, а у формі, визначеній в абзаці 2 п.8 Порядку, та наступній державній реєстрації. Незважаючи на те, що наданий позивачем договір купівлі-продажу транспортного засобу, вчинений у письмовій формі, у ньому є підписи двох сторін продавцем і покупцем, проте він не засвідчений підписом відповідної посадової особи, не скріплений печаткою, а тому не може вважатись таким, який би містив усі істотні умови, необхідні для чинності такого договору. Крім того, у встановленому порядку позивач не зареєстрував його за собою. Таким чином, наданий договір купівлі-продажу автомобіля не може бути визнаний укладеним, а відповідно, відсутні підстави вважати, що позивач набув право власності на автомобіль у встановленому законом порядку. Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У частині другій статті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Частиною першою статті 81 ЦПК України, частиною третьою статті 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно із ст. 210та ст. 640 ЦК України, не вважається вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Суду не було надано на підтвердження укладення правочину жодного з документів, передбачених п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року. Договір підписаний сторонами у справі не засвідчений нотаріально і не є документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація транспортного засобу, що підтверджує правомірність його придбання. Позивачем фактично не доведено допустимими і належними доказами законні підстави набуття ним права власності на спірний автомобіль, на які він посилається, а відсутність державної реєстрації переходу права власності на даний автомобіль, яка є обов`язковою в даному випадку, дає підстави для висновку, що договір купівлі-продажу автомобіля не є вчиненим. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, ухвалив рішення, що відповідає вимогам чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що законом не встановлено вимог про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного між двома фізичними особами, перехід права власності на автомобіль за договором купівлі-продажу відбувається у момент передачі автомобіля, підлягають відхиленню з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. У статті 34 Закону України «Про дорожній рух» встановлено обов`язкову державну реєстрацію, перереєстрацію, облік транспортних засобів та їх власників, що здійснюються відповідними підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року, № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку. При цьому сам по собі договір купівлі-продажу від 20 грудня 2013 року вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 26 червня 2019 року у справі № 61-8572св19 та від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц провадження № 61-17988св18 . Таким чином, передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова