Постанова Київський апеляційний суд № 357/9739/15-ц

Справа № 357/9739/15-ц Головуючий 1 інстанція- Кошель Л.М. Провадження № 22-ц/824/6883/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 22 вересня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Мережко М.В., Верланова С.М., за участю секретаря Вергелес О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,- в с т а н о в и в: У лютому 2020 року заявник ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» звернувся до суду із заявою про заміну стягувача його правонаступником, яку мотивував тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2016 року, яке набрало законної сили, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» борг за кредитним договором № 199 від 28 серпня 2007 року у розмірі 538526,31 грн. та 3654 грн. судового збору. Вказував, що 25 квітня 2019 року між ПАТ «ВіЕйБі банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» укладено договір про відступлення прав вимоги № 42053, за умовами якого ПАТ «ВіЕйБі банк» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі за кредитним договором № 199 від 28 серпня 2007 року, укладеним з позичальницею ОСОБА_1 , та передав усі документи. Отже, відповідно до положень ст.ст.512,514 ЦК України до заявника перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. У зв`язку із наведеним, просив замінити стягувача ПАТ «ВіЕйБі банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус». Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2020 року заява задоволена. Замінено стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «ВіЕйБі банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус». Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідачка ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на невідповідність висновків суд обставинам - 2 - справи, порушення судом норм процесуального і неправильне застосування судом норм матеріального права. Скарга мотивована неврахуванням судом того факту, що заявник просить замінити стягувача у виконавчому провадженні, не надавши доказів його звернення з виконавчим листом до органу примусового виконання та відкриття виконавчого провадження. Окрім того, про укладення договору відступлення прав вимоги вона всупереч ч.1 ст.516 ЦК України повідомлена не була. Суд не врахував, що сплив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання та загалом вимоги до боржника, а заява не містить поважних підстав щодо непред`явлення виконавчого листа до виконання у встановлений законом строк і як наслідок можливість заміни сторони виконавчого провадження. Заявник ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» правом на подання відзиву не скористався. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, встановлений ст.371 ЦПК України строк розгляду апеляційних скарг продовжено на строк дії такого карантину. Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року, встановлені попереднім законом строки закінчуються через 20 днів після набарання чинності цим законом, який набрав чинності 17 липня 2020 року. Отже, 06 серпня 2020 року строк на який продовжено розгляд апеляційної скарги закінчив перебіг. В суді апеляційної інстанції представник боржника ОСОБА_1 адвокат Домітращук І.М. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати ухвалу Білоцерківсього міськрайонного суду Київської області як незаконну. Решта учасників справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Відповідно до положень ч.3 ст.442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб, неявка яких не є перешкодою для вирішення питання. Згідно п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Колегією суддів встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції у відсутність боржника ОСОБА_1 , яка не була належним чином повідомлена про дату і час - 3 - розгляду, що свідчить про порушення судом норм процесуального права. Згідно положень ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є в тому числі порушення норм процесуального права. Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З огляду на приписи п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом обов`язкових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, поскільки суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у відсутність боржниці ОСОБА_1 , яка не повідомлена про дату, час і місце засідання суду. Окрім того, колегія суддів враховує, що належне повідомлення сторони про розгляд справи є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій принципу рівності сторін, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема у справі «Лопушанський проти України» у зв`язку із розглядом справи у відсутність відповідача, який не був належно повідомлений, суд констатував, що не було дотримано принципу рівності сторін, гарантованого п.1 ст.6 Конвенції. Розглянувши справу у відсутність боржниці ОСОБА_1 , яка взагалі не повідомлялася про розгляд даної справи, суд допустив порушення процесуального принципу рівності сторін, що позбавило боржницю висунути свої заперечення і доводи проти заяви. При цьому, колегія суддів враховує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незаконності ухвали у зв`язку із її неповідомленням про розгляд, проте, перевіряючи законність судового рішення за апеляційною скаргою, колегія суддів керується наступним. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно із ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Ефективний засіб захисту, який гарантований ст.13 Конвенції, передбачає, зокрема, що за результатами розгляду скарги особа отримує відповідний захист. Відповідно до приписів ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Враховуючи, що при вирішенні заяви суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у відсутність боржниці ОСОБА_1 , яка взагалі не повідомлялася про її розгляд, колегія суддів згідно ч.4 ст.367 ЦПК України вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги з метою дотримання вимог закону. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового - 4 - рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Вирішуючи питання про заміну сторони виконачого провадження, колегія суддів вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до положень ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (ч.1). Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч.2). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття провадження (ч.5). Аналогічні положення містить ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Під правонаступництвом як на стадії виконання судового рішення, так і до відкриття виконавчого провадження, розуміється заміна однієї із сторін (стягувача або боржника) з переходом прав і обов`язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участь як у розгляді справи, так і у виконавчому провадженні. Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства (ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України, ст.115 Закону України «Про виконавче провадження») заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 червня 2016 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» борг за кредитним договором № 199 від 28 серпня 2007 року у розмірі 538526,31 грн. та 3654 грн. судового збору. Також встановлено, що 25 квітня 2019 року між ПАТ «ВіЕйБі банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» укладено договір про відступлення прав вимоги № 42053, за умовами якого ПАТ «ВіЕйБі Банк» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі за кредитним договором № 199 від 28 серпня 2007 року, укладеним з позичальницею ОСОБА_1 , та передав усі документи. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. За таких обставин, враховуючи, що до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» після укладення із ПАТ «ВіЕйБі Банк» договору про відступлення прав вимоги перейшло право вимоги у спірних правовідносинахі заявник є новим кредитором боржниці ОСОБА_1 , - 5 - колегія суддів прийшла до висновку про наявність передбачених законом підстави для заміни сторони виконавчого провадження і задоволення заяви. При цьому колегія суддів виходить з того, що заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесую У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Доводи апеляційної скарги про неврахуванням судом того факту, що заявник просить замінити стягувача у виконавчому провадженні, не надавши доказів його звернення з виконавчим листом до органу примусового виконання та відкриття виконавчого провадження колегія суддів відхиляє як необгрнутовані з таких міркувань. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до ст.442 ЦПК України та ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Виходячи із цих норм у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, внаслідок чого припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може - 6 - відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10. Такі ж висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09, де Верхосний Суд вказав, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма ст.442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що статусу стягувача і боржника сторони набувають лише за наявності відкритого виконавчого провадження, а саме правонаступництво можливе лише моменту відкриття виконавчого провадження, є безпідставні. Окрім того, відхиляючи дані доводи колегія суддів враховує, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав юдини і основоположних свобод. Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У п.9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною 1 ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають - 7 - виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Таким чином, вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Доводи апеляційної скарги про те, що сплив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання та загалом вимоги до боржника, а заява не містить поважних підстав щодо непред`явлення виконавчого листа до виконання у встановлений законом строк і як наслідок можливість заміни сторони виконавчого провадження безпідставні. Заміна боржника або стягувача у виконавчому провадженні або у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження ніяким чином не пов`язана і не залежить від питання щодо дотримання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Як вище вказувалося заміна боржника або стягувача пов`язана з наступництвом у матеріальних правовідносинах і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони. Новий кредитор має право вирішувати усі питання щодо виконання судового рішення у встановленому законом порядку, в тому числі з дотриманням положень закону щодо строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Посилання у скарзі на те, що про укладення договору відступлення прав вимоги відповідачка всупереч ч.1 ст.516 ЦК України повідомлена не була не мають правового значення для заміни сторони виконавчого провадження. Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення цієї заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним (правовий висновок Верховного Суду України, у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 та постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2765цс15). Колегія суддів погоджується із висловленими у судовому засіданні доводами представника боржниці адвоката Домітращук І.М. про те, що при прийнятті заяви судом допущено порушення вимог ч.2 ст.183 ЦПК України, оскільки до поданої заяви заявником не долучено доказів її надіслання боржниці. Проте, по-преше, ухвала суду першої інстанцї скасована і апеляційним судом ухвалено нове рішення. По-друге, на стадії апеляційного перегляду усі наведені боржницею у скарзі і судовому засіданні доводи щодо відсутності підстав для заміни строни виконавчого провадження судом досліджені і їм дана відповідна оцінка. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. - 8 - Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» задоволити. Замінити сторону виконавчого провадження стягувача Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» на його правнаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» у справі № 357/9739/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: