Постанова Київський апеляційний суд № 761/41729/18

Справа №761/41729/18 Головуючий в суді І інстанції - Бугіль В.В. Провадження №33/824/3451/2020 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Терези Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 січня 2019 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 січня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 352 гривень 40 копійок. Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 23.10.2018 року о 22 год. 53 хв. у м. Києві по вул. Стеценка, 1, керував транспортним засобом «Daewoo» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій він просить поновити строк на подачу апеляційної скарги, скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11.01.2019 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Мотивуючи свої вимоги зазначає, що про оскаржувану постанову він дізнався лише 27.07.2020 року, після ознайомлення з матеріалами справи. Апелянт вважає постанову суду першої інстанції незаконною, прийнятою за відсутності належних та допустимих доказів скоєння адміністративного правопорушення саме ним, справу розглянуто без його повідомлення та не направлено копію постанови, чим порушено його право знати, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення і докази у справі, оскаржувати рішення у справі. Зокрема судом першої інстанції не було взято до уваги, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення особу правопорушника не було встановлено на підставі допустимих документів. Оскільки законодавець не відносить базу «Армор», на яку в протоколі посилаються як на документ, що посвідчує особу правопорушника, до переліку документів, які можуть бути належним та допустимим доказом при встановленні особи правопорушника. Відсутність у матеріалах справи про адміністративне правопорушення будь-яких доказів того, що особою, яка була зупинена працівниками патрульної поліції для складання протоколу 23.10.2018 року на вул. Стеценка у м. Києві є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідчить про недоведеність факту вчинення правопорушення саме цією особою. Те, що особа, яка представилась працівникам поліції як ОСОБА_1 не є насправді ним, підтверджується також наступними обставинами: підпис, а точніше прочерки, зроблені замість підпису правопорушника, навіть віддалено не схожі на підпис ОСОБА_1 , який міститься у паспорті і посвідченні водія останнього; номер мобільного телефону, вказаний у протоколі, належить іншій особі - ОСОБА_2 , який дійсно мешкає і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 з 16.03.2006 року зареєстрований та мешкає у Святошинському районі м. Києва, місце реєстрації і фактичного проживання з 2006 року не змінював; ОСОБА_1 ніколи не керував автомобілем Daewoo Lanos з д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки має власний автомобіль Renault Megane з д.н.з. НОМЕР_2 і протоколи про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП відносно нього в його присутності не складались. Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника Терези Ю.О. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутній під час ухвалення оскаржуваного рішення, докази того, що він був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи відсутні. Оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримав 27.07.2020 року, що підтверджується його розпискою, яка міститься в матеріалах справи. За таких обставин, та з метою забезпечення права на захист, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Шевченкіського районного суду м. Києва від 11.01.2019 року. Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Об`єктом правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у керуванням транспортними засобами особами в стані сп`яніння, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Суб`єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу. Суб`єктом правопорушень, є водії транспортних засобів. Відповідно до п.1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Як вбачається з матеріалів справи, протокол серії БД №338853 від 23.10.2018 року було складено щодо ОСОБА_1 за те, що він 23.10.2018 року о 22 год. 53 хв. у м. Києві по вул. Стеценка, 1, керував транспортним засобом «Daewoo» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України (а.с.1). Особу ОСОБА_1 працівниками поліції було встановлено на підставі бази НАІС «АРМОР». Розгляд справи в суді першої інстанції було проведено у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що ніколи не керував автомобілем Daewoo Lanos з д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки має власний автомобіль Renault Megane з д.н.з. НОМЕР_2 . Крім того, він вказав, що працює лікарем-хірургом та в момент коли було складено даний протокол про адміністративне правопорушення він перебував на операції. Відтак, адміністративного правопорушення за яким складено протокол він не вчиняв. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що номер телефону та адреса, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення належать його однокласнику - ОСОБА_2 , який вже неодноразово називав працівникам поліції його анкетні дані при складанні протоколів за ст.130 КУпАП. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції було надано наступні докази. З копії паспорта серії НОМЕР_3 виданого на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що він з 16.03.2006 року зареєстрований по АДРЕСА_2 . Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_4 від 30.11.2011 року, ОСОБА_1 з 01.08.2014 року і по теперішній час працює на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення №2 КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». З копії медичної картки стаціонарного хворого №22254 вбачається, що 23.10.2018 року з 22 год. 55 хв. по 23 год. 55 хв. ОСОБА_1 перебував у лікарні по вул. Братиславська, 3 в м. Києві та асистував при проведенні операції №2171. З протоколу опитування адвокатом ОСОБА_3 особи за її згодою від 01.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 повідомив, що 23.10.2018 року він перебував за кермом автомобіля з державним номером НОМЕР_1 , коли на вул. Стеценка у м. Києві його зупинили працівники патрульної поліції. 23.10.2018 року за фактом відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку відносно нього працівниками патрульної поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП, а за фактом керування транспортними засобами особою, позбавленою права керування - протокол про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення він не надав працівникам патрульної поліції документ, що посвідчує його особу, але назвав своє справжні прізвище, ім`я і по-батькові. Однак, працівники поліції не повірили, що він - ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , і вказали у протоколі про адміністративне правопорушення прізвище, ім`я і по-батькові ОСОБА_1 і номер посвідчення водія ОСОБА_1 , але його справжню адресу реєстрації і номер його мобільного телефону. Наскільки він зрозумів, помилковий висновок про його особу працівники поліції зробили на підставі бази даних, яка є у розпорядженні органів МВС, і до якої вже були внесені відомості про порушення, щодо яких складено протоколи від 06.02.2017 року і від 28.12.2017 року, коли він дійсно назвав прізвище ОСОБА_1 , а не своє справжнє. Отже, наведеними вище доказами спростовується висновок суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_1 23.10.2018 року о 22 год. 53 хв. у м. Києві по вул. Стеценка, 1, керував транспортним засобом «Daewoo» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці, та від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Положеннями ч.1 ст.251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. З огляду на викладене, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП не підтверджена зібраними у справі доказами, а самі докази не перевірені в повному обсязі місцевим судом та ретельно не досліджені. Зокрема, органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення та місцевим судом з достовірністю не встановлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення та вважаються апеляційним судом обґрунтованими. Із огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 поновити строк на оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 11 січня 2019 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження по справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль