Ухвала КАС ВС № 522/4956/19

УХВАЛА 21 вересня 2020 року м. Київ справа № 522/4956/19 адміністративне провадження № К/9901/22290/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу громадянина Афганістану ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №522/4956/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, УСТАНОВИВ: Громадянин Афганістану ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 18 березня 2019 року №190. Приморський районний суд міста Одеси своїм рішенням від 13 грудня 2019 року, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, відмовив у задоволенні позову. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, громадянин Афганістану ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду із касаційною скаргою. У своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №522/4956/19. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів зазначає наступне. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Відповідно до частини третьої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України. З матеріалів касаційної скарги слідує, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу примусового повернення іноземця за межі території України. За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Отже, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. У касаційній скарзі заявником не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Крім того, посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №826/6841/16 та від 13 лютого 2020 року у справі №420/6307/18, є безпідставними, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі №522/4956/19. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою громадянина Афганістану ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №522/4956/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду