Ухвала КАС ВС № 522/4956/19

УХВАЛА 23 квітня 2020 року Київ справа №522/4956/19 провадження №К/9901/4308/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання противоправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження, в с т а н о в и в : 14 лютого 2020 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в частині надання документу про сплату судового збору на суму 2102,00 гривень. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних в мотивувальній частині недоліків. Копію ухвали Верховного Суду від 26 лютого 2020 року вручено заявникові 02 квітня 2019 року, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта». 13 квітня 2020 року на адресу суду касаційної інстанції від адвоката Лагунова Віктора Івановича - представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Заявлене клопотання про звільнення від сплати судового мотивоване скрутним матеріальним становищем. Разом з цим, жодних доказів вказаних обставин суду не надано. Відтак, суд не має можливості пересвідчитись, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, чи в наявності інших установлених законом підстав для звільнення від сплати судового збору. З огляду на вказане, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин. При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами. Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду. Таким чином, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат (скрутного матеріального стану), а також актуальних відомостей щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання. Між тим, за правилом частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Проаналізувавши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про можливість продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись статтею 121 КАС України, у х в а л и в :

1. Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Лагунова Віктора Івановича - представника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

2. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 522/4956/19, установивши новий строк для їх усунення - протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді Н. А. Данилевич Н. В. Шевцова