Постанова 4855 № 620/3954/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3954/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Національні інформаційні системи» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року (повний текст виготовлено 16 червня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати неправомірними дії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» по відмові у наданні послуг електронного цифрового підпису як самозайнятій особі - приватному нотаріусу згідно Договору про надання послуг з підключення та забезпечення технічної підтримки користування Єдиними та Державними реєстрами в редакції, яка діяла станом на 23.09.2015; - визнати неправомірними дії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» по відмові у наданні безкоштовного доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, та зобов`язати його надати безкоштовний доступ ОСОБА_1 як приватному нотаріусу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян право доступу до якого Нотаріуса, передбачено чинним законодавством України, з метою здійснення ним повноважень, визначених законодавством України. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт наполягає, що державним підприємством у його процесуальних документах було підтверджено, що його дії, які є предметом оскарження позивачем, вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, відтак не існувало жодних законних підстав для задоволення позову. . У тексті апеляційної скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі представника Державного підприємства «Національні інформаційні системи». Щодо заявленого апелянтом клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні. Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. 21 серпня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому позивач підтримав позицію суду першої інстанції. Окрім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить змінити рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року в частині порядку стягнення судових витрат, виключивши слова «за рахунок бюджетних асигнувань». Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідні вимоги про зміну судового рішення першої інстанції можуть бути заявлені лише в апеляційній скарзі, а не у відзиві. 11 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли пояснення Державного підприємства «Національні інформаційні системи», в яких позивач наводить додаткові обґрунтування на підтвердження заявлених вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу. 23.09.2015 позивач звернувся до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» із заявою про приєднання до діючого на той час Договору про надання послуг з підключення та забезпечення технічної підтримки користування Єдиними та Державними реєстрами. 16.03.2017 позивач, як нотаріус, звернувся до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - НАІС, ДП «НАІС») за отриманням послуг електронного цифрового підпису. Однак НАІС внаслідок того, що прізвище позивача у свідоцтві про право на зайняття нотаріальною діяльністю записано «ОСОБА_1», а в паспорті «ОСОБА_1» відмовило позивачу у наданні послуг електронного цифрового підпису як нотаріусу. 12.04.2017 позивач також звернувся до відповідача з заявою про надання безкоштовно послуги з підключення та забезпечення технічної підтримки користування Єдиним та Державними реєстрами. Листом від 19.04.2017 за вих. № 622/39.2-26 йому було відмовлено та запропоновано сплатити 1500 грн. за таке підключення. Вважаючи відмову у наданні послуг електронного цифрового підпису та безкоштовного доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що дії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» по відмові ОСОБА_1 у наданні послуг електронного цифрового підпису як самозайнятій особі - приватному нотаріусу згідно Договору про надання послуг з підключення та забезпечення технічної підтримки користування Єдиними та Державними реєстрами в редакції, яка діяла станом на 23.09.2015 та по відмові ОСОБА_1 у наданні безкоштовного доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян є неправомірними. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 5 Закону «Про електронний цифровий підпис» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, державні реєстратори прав на нерухоме майно, державні реєстратори юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріуси для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише посилений сертифікат ключа. Статтею 9 вищевказаного Закону визначено, що Акредитований центр сертифікації ключів (далі - АЦСК органів юстиції) має право надавати послуги електронного Цифрового підпису (далі - ЕЦП) та обслуговувати виключно посилені сертифікати ключів. Порядок акредитації та вимоги, яким повинен відповідати акредитований центр сертифікації ключів, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Надання ДП «НАІС» послуг ЕЦП за Договором здійснюється Акредитованим центром сертифікації ключів органів юстиції України (далі - АЦСК органів юстиції), який є структурним підрозділом ДП «НАІС» та при здійсненні своєї діяльності чітко дотримується і керується положеннями чинного законодавства. Права та обов`язки АЦСК визначено статтею 8 Закону України «Про електронний цифровий підпис», одним із обов`язків АЦСК відповідно до вимог зазначеної статті Закону є встановлення під час формування сертифіката ключа належності відкритого ключа та особистого ключа підписувачу. При цьому, відповідно до статті 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис», вимогами до сертифікату ключа є основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа. Відтак, вимогами Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачена обов`язковість щодо встановлення АЦСК органів юстиції особи заявника-підписувача (його ідентифікація та автентифікація). Наказом Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 13.01.2005 № 3 затверджено Правила посиленої сертифікації (далі - Правила). Відповідно до п. 1.2. Правил, організаційні, технічні і технологічні умови діяльності акредитованих центрів під час обслуговування ними сертифікатів мають назву політика сертифікації. Відповідно п. 1.3. Правил сертифікати, сформовані відповідно до вимог політики сертифікації, використовуються для підтримки електронного цифрового підпису, який задовольняє вимогам щодо підпису, застосованого до даних в електронній формі, у такий же спосіб, як власноручні підписи задовольняють вимогам стосовно документа на папері. Пунктом 1.5. Правил визначено, що реєстрація, яку здійснює АЦСК - це встановлення підписувана та перевірка наданих ним даних, що включаються у сертифікат. При цьому, загальна вимога щодо встановлення фізичної особи підписувача визначена п. 5.2.2. Правил, а саме, встановлення фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами відповідно до законодавства. До того ж, колегія суддів звертає увагу, що спільним наказом Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації від 20.08.2012 № 1236/5/453, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.08.2012 за № 1398/21710 затверджено Вимоги до форматів, структури та протоколів, що реалізуються у надійних засобах електронного цифрового підпису, пунктом 3.8 яких встановлено, що поля посиленого сертифіката «Підписувач» повинні містити реквізити Surname (прізвище) та GivenName (ім`я, по батькові) за паспортними даними підписувача. Відтак, з огляду на вищенаведені нормативні положення, що регулюють сферу надання послуг ЕЦП, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що паспортні дані фізичної особи заявника-підписувача мають пріоритетний характер по відношенню до даних іншого документа, що встановлює певні повноваження особи, зокрема свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції щодо протиправності дій Державного підприємства «Національні інформаційні системи» по відмові ОСОБА_1 у наданні послуг електронного цифрового підпису як самозайнятій особі - приватному нотаріусу згідно Договору про надання послуг з підключення та забезпечення технічної підтримки користування Єдиними та Державними реєстрами в редакції, яка діяла станом на 23.09.2015, оскільки необхідність ідентифікації та автентифікації само зайнятої особи, що звертається за послугами ЕЦП зумовлена відповідними вимогами законодавства у сфері надання відповідних послуг. Окрім того, відповідно до абзацу першого п. 2 Порядку надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції від 15.12.2015 за № 1568/28013, (далі - Порядок) визначено, що доступ користувачів до реєстрів надається (припиняється) на підставі договору, укладеного з технічним адміністратором таких реєстрів. Відповідно до абзацу четвертого п. 2 Порядку визначено, що у разі якщо користувачем є приватний нотаріус, його помічник, договір укладається між приватним нотаріусом та технічним адміністратором реєстрів. Згідно з абзацом першим п. З Порядку доступ користувачів до реєстрів здійснюється після навчання їх роботі з такими реєстрами та за умови використання електронного цифрового підпису, що відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про електронний цифровий підпис», та є сумісним з програмним забезпеченням реєстрів. Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що вищенаведеними приписами передбачено, що засіб ЕЦП, який використовується приватним нотаріусом для доступу до Єдиних та Державних реєстрів, повинен бути сумісним з програмним забезпеченням реєстрів та відповідати вимогам, передбаченим Законом України «Про електронний цифровий підпис». Тому, оскільки ДП «НАІС», як технічним адміністратором Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України, до повноважень якого відноситься технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних реєстрів, здійснення технічних та технологічних заходів з надання, блокування та анулювання доступу до Реєстрів, при зверненні позивача було встановлено, що отриманий Позивачем засіб ЕЦП, виданий акредитованим центром сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Державної фіскальної служби, є несумісним з програмним забезпеченням Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, це в свою чергу унеможливлює його використання для реєстрації та активації для роботи з Реєстрами. Щодо вимоги позивача про надання йому безкоштовного доступу як приватному нотаріусу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , адміністратор Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - Державний реєстр актів) здійснює заходи із створення і супроводження програмного забезпечення Державного реєстру актів, збереження та захисту бази даних, відповідає за його функціонування, надає безоплатний доступ до нього відділам державної реєстрації актів цивільного стану, забезпечує реєстрацію такого доступу та збереження відомостей про кожний доступ. Наведена вище норма прям передбачає, шо безоплатний доступ до Державного реєстру актів забезпечується лише відділам державної реєстрації актів цивільного стану, при цьому про надання такого безоплатного доступу для нотаріусів не вказано. Також, згідно зі статтею 46-1 Закону України «Про нотаріат», нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Таким чином, мова йдеться лише про безпосередній доступ, однак права нотаріусів на безоплатний доступ, а також безоплатне підключення до Державного реєстру актів законодавством не було передбачено. Пунктом 1.1. Договору про надання послуг з підключення та забезпечення технічної підтримки користування Єдиними та Державними реєстрами, до умов якого приєднався позивач, шляхом подання відповідної заяви від 23.09.2015 № 143, визначається його предмет, який передбачає вичерпний перелік послуг, які надаються Підприємством приватним нотаріусам, при цьому надання Підприємством такої послуги як «надання доступу до Єдиних та Державних реєстрів» вказаним Договором не передбачено. Таким чином, Підприємство за Договором може надавати Позивачу послуги з підключення до Систем, але не безкоштовний доступ до Систем. Організація підключення нотаріусів до Державного реєстру актів відбувається у межах надання разової послуги Підприємства, яка підлягає оплаті згідно умов Договору та положень законодавства. Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Договору, оплата за послуги Підприємства здійснюється згідно затверджених Міністерством юстиції України (якщо інше не передбачено законодавством) тарифів, що діють на момент надання послуг. Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2007 № 473/5 «Про встановлення тарифів за надання послуг державним підприємством «Національні інформаційні системи» (далі - Наказ), за послуги (разові) ДП «НАІС» за підключення до реєстрів/реєстру, адміністратором яких є Підприємство, встановлено тариф у розмірі 1500,00 грн. Отже, висновки суду першої інстанції щодо протиправності дій Державного підприємства «Національні інформаційні системи» по відмові ОСОБА_1 у наданні безкоштовного доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян є помилковими, оскільки у відповідачса були відсутні правові підстави для надання доступу позивачу до Державного реєстру актів на безоплатній основі. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національні інформаційні системи» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст виготовлено 21.09.2020. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна