Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4453/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 року справа №200/4453/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Сухова М.Є., за участю представника позивача Мельниченко І.О., представника відповідача Пономарьова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтерелектро» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. у справі № 200/4453/20-а (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтерелектро» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтерелектро» (далі позивач, ТОВ «Торговий Дім «Інтерелектро») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2018 №0229274603. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року залишено без задоволення клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про розгляд справи за правилами загального провадження. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 липня 2020 року залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерелектро до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2018 року №0229274603. Позивач, не погоджуючись з цією ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеним у тому числі в рішеннях на які посилається суд першої інстанції. Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі висновків акту перевірки №1834/05-99-46-03/40914220 від 05.09.2018 року, яким встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на підставі ст. 120-1 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.10.2018 №0229274603 до позивача застосований штраф у загальному розмірі 63 511,51 грн., яке отримано позивачем 22.11.2018, про що позивач зазначив у скарзі на спірне податкове повідомлення-рішення. (а.с. 17) Позивачем податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДФС України. Відповідно до рішення ДФС України про результат розгляду скарги від 07.02.2019 №6125/6/99-99-11-06-01-25 відмовлено у скасуванні податкових повідомлень-рішень, у тому числі податкового повідомлення-рішення від 22.10.2018 року №0229274603. 04 квітня 2019 року представником ТОВ Торговий дім Інтерелектро направлено до ГУ ДФС у Донецькій області вимоги за вих. №08-04 щодо внесення необхідних змін до облікової картки платника податків в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення №0229274603. (а.с. 25) Не погодившись з рішенням ДФС України від 07.02.2019 № 6125/6/99-99-11-06-01-25, позивач оскаржив його до Донецького окружного адміністративного суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 200/9041/19-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019, відмовлено у задоволенні позову ТОВ Торговий дім Інтерелектро до Головного управління ДФС у Донецькій області та Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Головне управління ДФС у Донецькій області здійснити внесення необхідних змін до облікової картки платника податків в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2018 року № 0228174603 у розмірі 41100,62 гривень, податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2018 року № 0227294603 у розмірі 364976,10 гривень, податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року № 0229274603 у розмірі 63515,91 гривень, податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року № 0229024603 у розмірі 193473,63 гривень, визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 07 лютого 2019 року № 6125/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг. Залишаючи без розгляду позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем були пропущені, як строк у один місяць на звернення до адміністративного суду з позовною заявою відповідно до ч. 1,3 ст. 122 КАС України, п.56.19. ст. 56 ПК України, так і строк у три місяці відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. За частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 3 та 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112). У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95). Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11). Зазначене дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). За частиною 1-4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що строки звернення до суду встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України або іншими законами. Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України. У відповідності до вимог підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем саме у відповідності до вимог підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та застосовано до позивача штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки. Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначено статтею 56 Податкового кодексу України, за приписами пункту 56.1 та 56.2 якої рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Водночас, у пункті 56.18 цієї статті встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено строк давності - 1095 днів для нарахування грошових зобов`язань платнику податків. Тобто, виходячи з приписів наведеної норми, позивач має право оскаржити податкове повідомлення-рішення протягом 1095 календарних днів у будь-який момент після його отримання . Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Тобто, обов`язковою передумовою для застосування вказаної норми є проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. У відповідності до пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались. Тобто, пункт 56.19 регулює ті самі правовідносини, що й пункт 56.18 цієї ж статті. Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. У пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Відповідно до наведеного при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць). Строк звернення до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, як це передбачено пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження, у спірних правовідносинах перевагу повинно бути надано пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), що узгоджується в правовою позицію Верховного Суду від 14 лютого 2019 року (справа № 813/4921/17). Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду. При цьому, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань. Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору. Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені. Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження. Згідно із правовим висновком судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.10.2019 по справі № 640/20468/18, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, від 25 жовтня 2019 року у справі №640/20569/18. Натомість, в справі, що розглядається, предметом розгляду є рішення контролюючого органу, які стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а саме податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.10.2018 №0229274603. За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовних вимог. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 310, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтерелектро» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. у справі № 200/4453/20-а задовольнити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. у справі № 200/4453/20-а - скасувати. Справу направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 22 вересня 2020 року Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді І.Д. Компанієць Л.В. Ястребова