Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2646/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 року справа №200/2646/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року (повне судове рішення складено 23 квітня 2020 року в м. Слов`янську) в справі № 200/2646/20-а (суддя в І інстанції Олішевська В.В.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування вимог, - УСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган) про визнання протиправним та скасування вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області № Ф-3441-25 від 15.01.2020 на суму заборгованості 87570,44 грн та № Ф-3441-25 від 11.02.2020 на суму заборгованості 93531,90 грн про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу № Ф-3441-25 від 15 січня 2020 року про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 87570,44 грн та вимогу № Ф-3441-25 від 11 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 93531,90 грн Позивач вважає оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, та такими, що порушують права позивача, оскільки не відповідають вимогам пункту 9-4 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними та скасовано спірні вимоги податкового органу. Не погодившись з такими судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Податковий орган зазначає, що згідно з обліковими даними з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 31.12.2019 становить 87570,44 грн. На підставі зазначених даних ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 № Ф-3441-25, згідно з вимогами чинного законодавства. Крім того, згідно з обліковими даними з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 31.01.2020 складає 93531,91 грн, у зв`язку з чим на підставі положень чинного законодавства сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 № Ф-3441-25. Апелянт наголошує, що згідно з п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI платники єдиного внеску тимчасово на період проведення антитерористичної операції звільняються від виконання своїх обов`язків, передбачених частиною 2 ст. 6 цього Закону. Однак підставою такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Також податковий орган зазначає, що 30.04.2018 на офіційному веб-сайті Президента України розміщено інформацію стосовно підписанням Президентом України Указу, яким завершено антитерористичну операцію. Із відповідною заявою ОСОБА_1 до контролюючого органу впродовж 30 днів наступних за днем закінчення антитерористичної операції не звертався, що виключає можливість його звільнення від сплати єдиного внеску. Окрім цього Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціями» із змінами та доповненнями, вилучено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та відповідно скасовано п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо звільнення від виконання обов`язків, передбачених частиною другою ст. 6 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Крім того, відповідач вказує на те, що Законом України від 14.01.2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» пункт - 9-4 розділу VІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VI - виключено з 13.02.2020. Тому податковий орган наголошує на правомірності винесення вимог № Ф-3441-25 від 15.01.2020 та № Ф-3441-25 від 11.02.2020. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибув. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.04.2003 № 22590170000000484, взятий на облік за номером НОМЕР_1 , з 01.01.2012 обрав спрощену систему оподаткування та є платником 3 групи єдиного податку, перебуває на обліку ГУ ДПС у Донецькій області (а.с. 17, 18). 15 січня 2020 року відповідачем сформовано вимогу № Ф-3441-25 про сплату ФОП ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального внеску на загальну суму 87570,44 грн, з якої 87570,44 грн - недоїмка, у тому числі по рахунку НОМЕР_2 - 57886,86 грн, по рахунку НОМЕР_3 - 29683,58 грн (а.с. 7). 11 лютого 2020 року відповідачем сформовано вимогу № Ф-3441-25 про сплату ФОП ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального внеску на загальну суму 87570,44 грн, з якої 93531,90 грн - недоїмка, у тому числі по рахунку НОМЕР_2 - 61094,14 грн, по рахунку НОМЕР_3 - 32437,76 грн (а.с. 8) Вважаючи протиправними дії ГУ ДПС в Донецькій області, які слугували підставою винесення вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 15.0.2020 та від 11.02.2020, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Приписами пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Відповідно до вимог п. 6 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до абз. 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому, за приписами норми п. 1 ч. 10 ст. 9 зазначеного Закону в разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Відповідно до ч. 11 ст. 9, ч. 10 і 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Як вбачається з матеріалів справи, визначена у вимозі від 15 січня 2020 року № Ф-3441-25 сума боргу з єдиного внеску (недоїмка) у розмірі 87570,44 грн, виникла у зв`язку з несплатою позивачем самостійно визначених сум грошових зобов`язань, відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період з травня 2017 року по листопад 2019 року в розмірі 57886,86 грн, за 4 квартал 2016 року по 3 квартал 2019 року в розмірі 29683,58 грн (а.с. 116). Сума боргу з єдиного внеску (недоїмки) у розмірі 93531,90 грн, визначена у вимозі від 11 лютого 2020 року № Ф-3441-25, виникла у зв`язку з несплатою позивачем самостійно визначених сум грошових зобов`язань, відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період з травня 2017 року по грудень 2019 року в розмірі 61094,14 грн, за 4 квартал 2016 року по 4 квартал 2019 року в розмірі 32437,76 грн (а.с. 115). Розглядаючи питання звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції, від зобов`язань щодо сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску на час проведення антитерористичної операції суди першої та апеляційної інстанції дійшли наступних висновків. Згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 2464-VI, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів м. Димитров (нині - м. Мирноград), де здійснює свою діяльність позивач, як само зайнята особа. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним. Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України. Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Димитров (нині - м. Мирноград). Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 04 листопада 2014 року та у період з 02 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 02 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд зазначає, що станом на час прийняття спірної вимоги факт знаходження у спірний період населених пунктів м. Димитров (нині - м. Мирноград), на території, де проводиться антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу. Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Приписами пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI визначено, що відповідна заява подається до органів доходів і зборів за основним місцем обліку не пізніше тридцяти днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Суд зазначає, що наданий час Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, а посилання позивача на Указ Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей» від 30.08.2018 № 116/2018 року є безпідставним, оскільки відповідного указу не зазначається про припинення антитерористичної операції але зазначається про введення в дію Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». Також, суд звертає увагу на те, що статтею 30 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIІІ від 18.01.2018 були внесені зміни до деяких законодавчих актів України. Так, статтею 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» № 638-ІV від 20.03.2003 доповнено абзацом 10: «антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України». Отже, суд зазначає, що чинні норми права не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, а дають підстави вважати, що антитерористична операція продовжується з операцією об`єднаних сил. Також, суд зауважує, що приписами п. 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ - необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (питання щодо чого у межах даної справи не вирішується). У свою чергу підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до контролюючого органу. Верховний суд у рішенні від 30.03.2018 у зразковій справі № 812/282/18 зазначив, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів в зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів випливу та стягнення і відповідальність а порушення вимог Закону № 2464-VI. Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію «9-4», а не «9-3». Положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VІ, після чого п. 9-3 (п. 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону № 2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними. Цей висновок суду узгоджується з п. 4 Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність. З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства можна дійти висновку, що до 13 лютого 2020 року для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ достатньо було лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. З огляду на те, що спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3441-25, прийняті відповідачем 15 січня 2020 року та 11 лютого 2020 року, суд вказує про необхідність застосування положень Закону № 2464-VI в редакції, чинній на момент прийняття вимог. Суд зауважує, що на момент винесення спірної вимоги Закон № 2464-VI містив п. 9-4 «Прикінцевих та перехідних положень». Крім того, відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги посилання апелянта з цього приводу. Відсутність (відстрочення в силу закону) обов`язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання. Отже, факт формування спірних вимог про сплату недоїмки та застосування наслідків такої не сплати є протиправними на момент їх формування. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції щодо необхідності визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Донецькій області від 15.01.2020 № Ф-3441-25 та від 11.02.2020 № Ф-3441-25 через їх невідповідність нормам чинного законодавства. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року в справі № 200/2646/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення - 22 вересня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук