Постанова 4873 № 911/2499/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" вересня 2020 р. м.Київ Справа№ 911/2499/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Тищенко О.В. Дикунської С.Я. за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.09.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 (повний текст складено 02.03.2020) у справі №911/2499/19 (суддя Бацуца В.М.) за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про стягнення грошових коштів у сумі 501 592,99 грн. В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про стягнення 387 232, 05 грн основної заборгованості, 90 392, 06 грн пені, 16 322, 29 грн інфляційних збитків, 7 646, 59 грн 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати у повному обсязі за надані позивачем послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу згідно договору № 1609000148/BOY/2016/9.30 від 30.09.2016. Короткий зміст заперечень проти позову Відповідач в обгрунтування заперечень проти пред`явленого позову, вказував на те, що він не заперечує наявність основної заборгованості, прроте, просив зменшити розмір пені на 90%. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Київської області від 12.02.2020 у справі № 911/2499/19 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 387 232 (триста вісімдесят сім тисяч двісті тридцять дві) грн 05 (п`ять) коп. основної заборгованості, 90 392 (дев`яносто тисяч триста дев`яносто дві) грн 06 (шість) коп. пені, 16 322 (шістнадцять тисяч триста двадцять дві) грн 29 (двадцять дев`ять) коп. інфляційних збитків, 7 646 (сім тисяч шістсот сорок шість) грн 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. 3% річних та судові витрати 7 523 (сім тисяч п`ятсот двадцять три) грн 89 (вісімдесят дев`ять) коп. судового збору. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що: - вимога позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості за надані послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у розмірі 387 232, 05 грн за договором № 1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 30.09.2016 р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а також вимогищодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу з 21.12.2018 р. по 20.08.2019 р. на загальну суму 16 322, 29 грн та 7 646, 59 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку; - у зв`язку із тим, що відповідач не зазначив жодних обставин та доказів в їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки без задоволення, у зв`язку з чим присудив до стягнення із відповідача 90 392, 06 грн. пені від суми основної заборгованості за договором за періоди прострочення, наведені позивачем. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог щодо пені, 3% річних, інфляційних втрат, та ухвалити нове рішення частині пені (зокрема, здійснивши зменшення останньої), а також відмовити у стягненні 3% річних, інфляційних втрат. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не враховані його доводи стосовно: - наявності обумовлених законом підстав для зменшення пені згідно з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, зокрема з урахуванням майнового стану сторони спору (з урахуванням наявності заборгованості перед НАК «Нафтогаз України», а також населення перед відповідачем) і що підтверджується реєстром платежів зі сплати підприємством коштів позивачу виключно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу»; соціальної значущості боржника; - необґрунтованості нарахування інфляційних збитків та 3% річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу з 21.12.2018 р. по 20.08.2019 р. на загальну суму 16 322, 29 грн. та 7 646, 59 грн. відповідно, з огляду на те, що судом не враховано умови Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог щодо пені, 3% річних, інфляційних втрат, та ухвалити нове рішення в цій частині. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 у справі № 911/2499/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 у справі № 911/2499/19, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 04.06.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.06.2020. Крім того, в ухвалі зазначено, у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки процесуальний строк розгляду справи законодавчо продовжено на час дії карантину, а тому розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України. У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.06.2020 оголошено протокольно перерву до 09.07.2020 об 11 год 20 хв. 09.07.2020 розгляд справи №911/2499/19 за апеляційною скаргою Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 - не відбувся. У зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо. Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці, розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/2499/19. У відповідності витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.07.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Коробенко Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 справу №911/2499/19 за апеляційною скаргою Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Коробенко Г.П., розгляд справи призначено на 03.09.2020. Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020, у зв`язку з перебуванням судді Коробенко Г.П., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №911/2499/19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 для розгляду справи №911/2499/19 за апеляційною скаргою Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 справу №911/2499/19 за апеляційною скаргою Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я., розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 03.09.2020. Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020. Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.07.2020, строк на подання учасниками справи додаткових заяв та клопотань, заперечень на відзив - сплив, і на адресу Північного апеляційного господарського суду відповідні документи не надходили. У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України. Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги 04.06.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання відповідачу, і вказаний відзив прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні. Зокрема, позивач наголошував на тому, що: - розрахунки за договором у спірний період не здійснювались на підставі Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, а згідно наявної у матеріалах справи банківської виписки в графі призначення платежу якої містяться відомості про сплату 200 000,00 грн. за іншим договором, ніж той, правовідносини за яким є предметом розгляду у даній справі; - відповідач не зазначив жодних обставин та доказів в їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, щодо наявності підстав для зменшення пені. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 03.09.2020 з`явились представники позивача та відповідача. Представник скаржника в судовому засіданні 03.09.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог щодо пені, 3% річних, інфляційних втрат, та ухвалити нове рішення частині пені (зокрема, здійснивши зменшення останньої), а також відмовити у стягненні 3% річних, інфляційних втрат. Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував. Просив суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 30.09.2016 р. між позивачем (надалі - Газотранспортне підприємство) та відповідачем (надалі - Замовник) було укладено договір № 1609000148/ВОУ/2016/9.30 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, згідно умов п. 1.1. якого Газотранспортне підприємство зобов`язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а Замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору. Пунктом 1.2. Договору визначено, що річний плановий обсяг транспортування природного газу (надалі - Газ) Замовника складає 5445,0 тис. куб. м. (п`ять мільйонів чотириста сорок п`ять тисяч куб. м.), у тому числі по місяцях: МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг Січень0Квітень0Липень0Жовтень675.0 Лютий0Травень0Серпень0Листопад2070.0 Березень0Червень0Вересень0Грудень2700.0 Відповідно до п. 2.1. Договору підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (надалі - Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (надалі - підтверджені обсяги). Згідно з п. 3.1. Договору послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (надалі - акти наданих послуг). У випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (надалі - вузли обліку), установлених на ГРС. Якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільчого підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам. Пунктом 3.2. Договору визначено, що Газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники актів наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства. Відповідно до п. 3.3. Договору Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. Згідно з п. 3.4. Договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством. Пунктом 5.1. Договору встановлено, що розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов`язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та засобах масової інформації. Відповідно до п. 5.2. Договору тарифи, визначені в пункті 5.1. Договору, є обов`язковими для Сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись Сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору. Пунктом 5.3. Договору визначено, що розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 Договору, та податку на додану вартість. Пунктом 5.5. Договору встановлено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг з урахуванням раніше перерахованих коштів. У платіжних дорученнях Замовник повинен обов`язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номер Договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах. Відповідно до п. 11.1. Договору він набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 жовтня 2016 року. Умови Договору застосовується до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2016 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. 17.11.2016 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 про уточнення річних планових обсягів транспортування природного газу магістральними трубопроводами на 2017 рік згідно з Договором від 30.09.2016 р. № 1609000148/ВОУ/2016/9.30, у якій сторони дійшли згоди п. 1.2. Договору доповнити абзацом, виклавши його в такій редакції: "Річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - Газ) Замовника протягом 2017 року складає 14160,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг Січень3020.0Квітень450.0Липень0Жовтень850.0 Лютий2630.0Травень0Серпень0Листопад2080.0 Березень2230.0Червень0Вересень0Грудень2900.0 " 04.12.2017 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 2 про уточнення річних планових обсягів транспортування природного газу магістральними трубопроводами на 2018 рік згідно з Договором від 30.09.2016 р. № 1609000148/ВОУ/2016/9.30, у якій сторони дійшли згоди п. 1.2. Договору доповнити абзацом, виклавши його в такій редакції: "Річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - Газ) Замовника протягом 2018 року складає тринадцять мільйонів вісімсот вісімдесят тис. куб. м. (13880 тис. куб. м.) , у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг Січень3020.0Квітень440.0Липень0Жовтень800.0 Лютий2570.0Травень0Серпень0Листопад2000.0 Березень2150.0Червень0Вересень0Грудень2900.0 " 29.12.2017 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 3 до договору про транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.09.2016 р. № 1609000148/ВОУ/2016/9.30, відповідно до якої реквізити позивача викладені у новій редакції. 16.11.2018 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 4 про уточнення річних планових обсягів транспортування природного газу магістральними трубопроводами на 2019 рік згідно з Договором від 30.09.2016 р. № 1609000148/ВОУ/2016/9.30, у якій сторони дійшли згоди п. 1.2. Договору доповнити абзацом, виклавши його в такій редакції: "Річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - Газ) Замовника протягом 2019 року складає чотирнадцять мільйонів триста вісімдесят тис. куб. м. (14380 тис. куб. м.) , у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг Січень3030.0Квітень460.0Липень0Жовтень900.0 Лютий2580.0Травень0Серпень0Листопад2070.0 Березень2340.0Червень0Вересень0Грудень3000.0 На виконання умов договору позивачем у листопаді 2018 р. - березні 2019 р. було надано відповідачу послуги з транспортування природного газу обсягом 10 176, 44 тис. куб. м на загальну суму 2 021 040, 98 грн., що підтверджується актом наданих послуг з транспортування природного газу № 11-18-1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 30.11.2018 р. за листопад 2018 р. на суму 370 266, 66 грн., актом наданих послуг з транспортування природного газу № 12-18-1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 31.12.2018 р. за грудень 2018 р. на суму 456 083, 51 грн, актом наданих послуг з транспортування природного газу № 01-19-1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 31.01.2019 р. за січень 2019 р. на суму 502228,62 грн, актом наданих послуг з транспортування природного газу № 02-19-1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 28.02.2019 р. за лютий 2019 р. на суму 379 843, 15 грн., актом наданих послуг з транспортування природного газу № 03-19-1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 31.03.2019 р. за березень 2019 р. на суму 312 619, 04 грн, наявними у матеріалах справи. За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов`язок по оплаті наданих послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1 633 808, 93 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача, наявною у матеріалах справи. У червні 2019 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 2001ВИХ-19-2051 від 11.06.2019 р., у якому він просив відповідача протягом 7 календарних днів з моменту отримання даного листа погасити існуючу заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі 388 836, 89 грн. У відповідь на лист позивача № 2001ВИХ-19-2051 від 11.06.2019 р., відповідач у своєму листі № 741/08 від 30.07.2019 р. зазначив, що підстави та порядок погашення існуючої заборгованості були викладені у листі № 670/08 від 20.06.2019 р. і може погашатися лише у рамках та на підставах, зазначених у вищевказаному листі. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. В частині 1 ст. 903 цього ж кодексу зазначено, що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується, що у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо оплати наданих послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у повному обсязі - не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 387 232, 05 грн., що підтверджується договором № 1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 30.09.2016 р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та додатковими угодами до нього, актом наданих послуг з транспортування природного газу № 11-18-1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 30.11.2018 р. за листопад 2018 р. на суму 370 266, 66 грн, актом наданих послуг з транспортування природного газу № 12-18-1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 31.12.2018 р. за грудень 2018 р. на суму 456 083, 51 грн, актом наданих послуг з транспортування природного газу № 01-19-1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 31.01.2019 р. за січень 2019 р. на суму 502 228, 62 грн, актом наданих послуг з транспортування природного газу № 02-19-1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 28.02.2019 р. за лютий 2019 р. на суму 379 843, 15 грн, актом наданих послуг з транспортування природного газу № 03-19-1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 31.03.2019 р. за березень 2019 р. на суму 312 619, 04 грн, розрахунком заборгованості відповідача, листом позивача № 2001ВИХ-19-2051 від 11.06.2019 р., які наявні у матеріалах справи. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості за надані послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у розмірі 387 232, 05 грн. за договором № 1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 30.09.2016 р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі. У наведеній частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується. Також, позивач просив у позові стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 1609000148/ВОУ/2016/9.30 від 30.09.2016 р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за період прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу з 21.12.2018 р. по 20.08.2019 р. всього на загальну суму 90 392, 06 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у разі порушення порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення з відповідача показника пені щодо сум, строків та ставок нарахувань, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірним в сумі 90 392,06 грн. Проте, відповідач у своєму відзиві № 1045/08 від 01.11.2019 на позовну заяву просив суд врахувати скрутне матеріальне становище відповідача та зменшити розмір заявленої позивачем пені на 90%. Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відмовляючи відповідачу у зменшенні розміру пені, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, і у зв`язку із тим, що відповідач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, то у суду першої інстанції відсутні правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки без задоволення, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 90 392, 06 грн. пені. Проте. з висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції у наведеній частині не погоджується та вважає їх такими, що здійснені без урахування ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також з неповним з`ясуванням обставин справи у цій частині. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що основним різновидом господарської діяльності відповідача є забезпечення послуг із централізованого опалення споживачам у населених пунктах Вишгородського району Київської області, і станом на 31.10.2019 заборгованість категорії «споживачі» - населення становила 3 200 014,34 грн., що підтверджується даними оборотно - сальдової відомості, доданої відповідачем до матеріалів справи. Крім того, заборгованість відповідача перед гарантованим постачальником природного газу НАК «НАфтогаз України» станом на 31.10.2019 складала 29 517 017,72 грн., а перед АТ «Укртрансгаз» - 387 232,05 грн., що також підтверджується наданої відповідачем до матеріалів справи оборотно - сальдової відомості. Також, відповідно до Звіту про фінансові результатами за 2018 рік та 2019 рік - фінансовими результати вказаних років є збитки. В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про його незадовільний майновий стан, як сторони спору (з урахуванням наявності заборгованості перед НАК «Нафтогаз України», а також населення перед відповідачем, збитковості підприємства за фінансовими 2018 та 2019 роком) і що підтверджується реєстром платежів зі сплати підприємством коштів позивачу виключно за спеціальним режимом у відповідності до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», що усувають відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні із спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, і відповідач не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за послуги з транспортування природного газу, з врахуванням соціальної значущості боржника, як підприємства, яке забезпечує постачання газу населенню відповідного району, зокрема і соціально незахищеним верствам населення, враховуючи співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій (пені), прострочення, що мало місце, не завдало збитків позивачу, оскільки за даним рішення суду стягуються на користь позивача компенсаційні кошти у порядку ст. 625 ЦК України, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення загального розміру штрафної санкції (пені) на 50% від нормативно підтвердженого розміру пені 90 392,06 грн., а саме до 45 196 (сорок п`ять тисяч сто дев`яносто шість) грн 03 (три) коп. Таким чином, суд апеляційної інстанції з огляду на приписи п. 1-4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 у справі №911/2499/19 підлягає зміні в частині стягнення пені, присудивши її до стягнення в розмірі 45 196 (сорок п`ять тисяч сто дев`яносто шість) грн. 03 (три) коп. внаслідок застосування ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, тобто зменшивши її розмір на 50%, що є на думку суду апеляційної інстанції обґрунтованим та справедливим зменшенням в контексті спірних правовідносин учасників спору. Крім того, у позові позивач просив стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3% річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу з 21.12.2018 р. по 20.08.2019 р. на загальну суму 16 322, 29 грн та 7 646, 59 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку, і вимоги позивача у наведеній частині задоволені судом першої інстанції у повному обсязі, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунки заявлених до стягнення з відповідача показників інфляційних втрат та 3% річних від суми основної заборгованості щодо сум, строків та ставок нарахувань, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розрахунок інфляційних втрат від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірним в сумі 16 322, 29 грн, а 3% річних - в сумі 7 646, 59 грн., у зв`язку з чим обгрунтовано присуджений до стягнення з відповідача. Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не враховано умови Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на те, що розрахунки за договором у спірний період не здійснювались на підставі Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, а згідно наявної у матеріалах справи банківської виписки в графі призначення платежу якої містяться відомості про сплату 200 000,00 грн. за іншим договором, ніж той, правовідносини за яким є предметом розгляду у даній справі. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 у справі №911/2499/19 в частині присудження до стягнення 16 322 (шістнадцять тисяч триста двадцять дві) грн 29 (двадцять дев`ять) коп. інфляційних збитків та 7 646 (сім тисяч шістсот сорок шість) грн.. 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. 3% річних - підлягає залишенню без змін з огляду на приписи ст. 276 Господарського процесуального кодексу України Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд, приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги, а саме: в частині стягнення пені, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнення пені, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 45 196 (сорок п`ять тисяч сто дев`яносто шість) грн. 03 (три) коп. шляхом зменшення заявленого до стягнення розміру на 50% внаслідок застосування ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України. В решті рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 у справі №911/2499/19 - підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалено у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалено у наведеній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розподіл судових витрат Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: - з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" підлягають стягненню судові витрати за подачу позову в розмірі 7 523 (сім тисяч п`ятсот двадцять три) грн. 89 (вісімдесят дев`ять) коп. судового збору; - судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" в частині 1 742,58 грн.; - з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" підлягає стягненню 1 138,92 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 у справі №911/2499/19 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 у справі №911/2499/19 - змінити в частині стягнення пені, присудивши її до стягнення в розмірі 45 196 (сорок п`ять тисяч сто дев`яносто шість) грн. 03 (три) коп. В решті рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 у справі №911/2499/19 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" - без задоволення.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 у справі №911/2499/19 в наступній редакції: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (07301, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Кургузова, будинок 3-В; ідентифікаційний код 13713569) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 387 232 (триста вісімдесят сім тисяч двісті тридцять дві) грн 05 (п`ять) коп. основної заборгованості, 45 196 (сорок п`ять тисяч сто дев`яносто шість) грн 03 (три) коп. пені, 16 322 (шістнадцять тисяч триста двадцять дві) грн 29 (двадцять дев`ять) коп. інфляційних збитків, 7 646 (сім тисяч шістсот сорок шість) грн 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. 3% річних та судові витрати 7 523 (сім тисяч п`ятсот двадцять три) грн 89 (вісімдесят дев`ять) коп. судового збору. В решті позовних вимог щодо стягнення 45 196 (сорок п`ять тисяч сто дев`яносто шість) грн 03 (три) коп. пені відмовити.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" в частині 1 742,58 грн. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (07301, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Кургузова, будинок 3-В; ідентифікаційний код 13713569) 1 138,92 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Матеріали справи №911/2499/19 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата підписання постанови: 21.09.2020. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді О.В. Тищенко С.Я. Дикунська