Постанова Донецький апеляційний суд № 225/4493/18

Єдиний унікальний номер 225/4493/18 Номер провадження 22-ц/804/2042/20 Номер провадження 22-ц/804/2042/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 07 листопада 2018 року (ухваленого під головуванням судді Челюбєєва Є.В.) у цивільній справі №225/4493/18 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2018 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що між Акціонерним банком «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2203/962 від 24.04.2008 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 28 554,46 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи із 12,5 % річних, з кінцевим терміном повернення до 23.04.2015 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 повинен був щомісяця, починаючи з місяця отримання кредиту, частково погашати суму зобов`язання згідно графіку погашення кредиту. Кредит надавався на придбання автомобіля марки NISSAN моделі X NRAIL 2008 року випуску. Крім того,з метою забезпечення повернення кредиту між Акціонерним банком«Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 611 від 24.04.2008 року, відповідно до якого банком прийнято в заставу автомобіль, який зазначено у п.1.4. кредитного договору. Враховуючи те, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, Банк просив стягнути з відповідача нараховану заборгованість за кредитом у сумі 4 279,84 доларів США та заборгованість по процентам у сумі 2220,80 доларів США, а разом 6 500,64 доларів США,яка утворилася на 20.04.2018 року . Заочним рішенням Дзержинського міського суду від 07 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2203/962 від 24.04.2008 року в розмірі 6 500,64 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту прострочена 4 279,84 долари США; заборгованість по процентам прострочена 2 220,80 доларів США; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2557,28 грн. Ухвалою Дзержинського міського суду від 01 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 07.11.2018 року залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку із пропуском строку позовної давності, судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Матеріали справи не містять відомостей про надсилання відповідачу судової повістки з приводу судового засідання 07.11.2018 року, а також належним чином завіреної копії оскаржуваного судового рішення, що є порушенням норм матеріального права та призвело до необізнаності відповідача про розгляд справи за його участю. Крім того, що за умови коли зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача невідоме суд повинен був викликами його через оголошення у пресі. Також зазначене призвело не лише до порушення його права на представлення власних інтересів в суді, а і позбавило можливості подати заву про застосування строку позовної давності під час ухвалення рішення судом першої інстанції. Зокрема звертає увагу на те, що згідно кредитного Договору укладеного між сторонами строком повернення кредитних коштів є 23.04.2015 року, однак банк звернувся із позовом лише у серпні 2018 року, тобто після закінчення троку позовної давності через 3 роки і 3 місяці. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову визначена позивачем у розмірі 170485,54 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. З наявного в матеріалах справи тексту оскаржуваного рішення Дзержинського міського суду від 07 листопада 2018 року вбачається, що воно не підписано головуючим суддею у справі (а.с. 56),чим порушено норми процесуального права. Крім того,судом першої інстанції не дотримані положення процесуального закону з приводу належного повідомлення відповідача про розгляд справи по суті. Зазначені обставини є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового. Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами,що 24.04.2008 року між ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2203/962 , відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 28554,46 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи із 12,5 % річних, з кінцевим терміном повернення до 23.04.2016 року. З метою забезпечення повернення кредиту між Акціонерним банком «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 611 від 24.04.2008 року, відповідно до якого банком прийнято в заставу автомобіль, який зазначено у п.1.4. кредитного договору. Із наданого позивачем розрахунку вбачається,що станом на 20.04.2018 року утворилася заборгованість за кредитом на загальну суму 6500,64 доларів США, з них 4279,84 доларів США заборгованість за кредитом, 2220,80 доларів США заборгованість по процентах (а.с. 7-14). Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Надав позичальнику кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Кредит був наданий відповідачу на умовах строковості, платності, забезпеченості та цільового використання. Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Із тексту кредитного договору №2203/962 від 24 квітня 2008 року вбачається, що строк його дії встановлений до 23 квітня 2016 року (п.6.4 VI ОСОБЛИВИХ УМОВ а.с.20) Банк просить стягнути заборгованість по процентах за користування кредитом станом на 20 квітня 2018 року в сумі 2220,80 доларів США. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Тобто право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Така позиція висловлена в постанові Верховного Суду №14-10цс18. Отже банк мав право на нарахування відсотків за користування кредитом лише до 23.04.2016 року, тобто у межах погодженого сторонами строку кредитування. Подальше нарахування процентів є безпідставним. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом на 20.04.2018 року в сумі 2220,80 доларів США, суд першої інстанції не звернув уваги, що строк дії кредитного договору закінчився 23.04.2016 року і у Банку не було підстав в подальшому нараховувати проценти. Таким чином, у позивача були відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитом після 23 квітня 2016 року. На 23 квітня 2016 року відповідач мав сплатити проценти за користування кредитом в сумі 11789,39 доларів США. При цьому із наданих Банком розрахунків заборгованості за вказаним кредитним договором вбачається, що відповідач здійснив погашення процентів на загальну суму 13 356,30 доларів США (а.с.13) Таким чином, переплата по процентах за користування кредитом складає 1566,91 доларів США та повинна бути направлена в рахунок фактичного погашення тіла кредиту, який відповідно складатиме 2712,93 доларів США . Отже враховуючи зазначені розрахунки, заборгованість відповідача за кредитним договором №2203/962 від 24.04.2008 року складає 2712,93 доларів США. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У ч.1 ст. 261 ЦК України зазначено, що, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідається або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В апеляційній скарзі відповідач просить застосувати строк позовної давності у зв`язку із тим,що він не був повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи і не приймав участь у її розгляді. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 вніс 25.06.2014 року (а.с.11), погашення кредиту повинно було здійснюватися щомісячними платежами. ПАТ АБ «Украгазбанк» звернувся до суду першої інстанції із зазначеним позовом 20.08.2018 року, тобто із пропуском строку позовної давності, встановленим ст. 257 ЦК України відносно заборгованості, яка виникла на час останнього платежу. Проте строк дії договору сторонами було обумовлено до 23 квітня 2016 року, а тому звернення 20.08.2018 року з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла до закінчення строку дії договору відбулося в межах строку позовної давності. Тому задоволенню підлягали позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в межах строку позовної давності з 20.08.2015 року. З цього періоду сума заборгованості за кредитом не змінювалася і становила 4279,84 доларів США. З урахуванням вище викладених розрахунків з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 2712,93 доларів США. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кошти та зобов`язувався повернути їх банку, однак в установлений договором строк не виконав ці зобов`язання у зв`язку із чим утворилась заборгованість по кредиту та заборгованість по процентах за користування кредитом і не звернув уваги на викладені вище обставини. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 2712,93 доларів США. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_1 відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як особа з другою групою інвалідності. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору відсутні. Судові витрати в розмірі 1067,15 грн. мають компенсуватися за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 170 485,54 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Дзержинського міського суду від 07 листопада 2018 року скасувати. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №2203/962 від 24.04.2008 року в сумі 2712,93 доларів США (дві тисячі сімсот дванадцять,93). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України Судді: