Ухвала КЦС ВС № 593/815/16-ц

Ухвала 16 вересня 2020 року м. Київ справа № 593/815/16-ц провадження № 61-10349ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання недійсними договору споживчого кредиту та додаткової угоди № 1, застосування наслідків недійсності, припинення договорів поруки та застави, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху для направлення на адресу Верховного Суду уточненої редакції касаційної скарги, в якій необхідно було зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У серпні 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 29 липня 2020 року надійшла заява. Разом з тим, із зазначеної заяви не вбачається належного виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29 липня 2020 року та усунення недоліків касаційної скарги з огляду на таке. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Таким чином, вимоги ухвали Верховного Суду від 29 липня 2020 року не виконані, а тому касаційну скаргу належить вважати неподаною та повернути заявникам на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання недійсними договору споживчого кредиту та додаткової угоди № 1, застосування наслідків недійсності, припинення договорів поруки та застави, вважати неподаною та повернути заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. Ю. Мартєв