Постанова Львівський апеляційний суд № 466/2081/19

Справа № 466/2081/19 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В. Провадження № 22-ц/811/1483/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 72 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. за участі секретаря: Фейір К.О. з участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи - органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав,- ВСТАНОВИЛА: У березні .2019 позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та просила суд ухвалити рішення про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що 17 липня .2010 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, який рішенням Шевченківського районного суду м. Львова 22 листопада 2012 року розірвано. Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29.03.2011 року присуджено стягнення аліментів на утримання дитини, проте аліментів відповідач не сплачує, внаслідок чого є заборгованість по сплаті аліментів. Зазначає, що відповідач фактично відмежувався від виконання своїх батьківських обов`язків, жодних відносин з дитиною не підтримує, не цікавиться розвитком та вихованням сина, його здоров`ям. Покликалася ігнорування і свідоме нехтування відповідачем батьківськими обов`язками щодо дитини. Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2020 рокупозов задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір в розмірі 768,40 гривень. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ним подано заяву до Шевченківської районної адміністрації, щодо призначення зустрічей з дитиною. На основі цієї заяви Шевченківська районна адміністрація ЛМР видала Рішення від 28.04.2011 року яким призначила йому зустрічі з сином - ОСОБА_5 . Вказує, що причиною того, що він. не міг брати участі у вихованні дитини, є не його власне бажання і переконання, а радикальна, безпідставна і неправомірна позиція ОСОБА_3 . Також зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, суд не врахував інтересів дитини, та позбавив її можливості мати батька та налагодити з ним зв`язок та відносини, які в свою чергу, штучно та цілеспрямовано руйнувала ОСОБА_3 , що прямо суперечить нормам Конституції України Звертає увагу суду, що він ніколи не відмовлявся і не відмовляється від участі у вихованні сина - ОСОБА_5 і неодноразово зазначав в суді, що хоче брати активну участь у його вихованні та розвитку, а також всіляко підтримувати його матеріально. Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного. Встановлено, що 17 липня 2010 року між сторонами був зареєстрований шлюб, який рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2012 року розірвано. Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 копія якого міститься в матеріалах справи ( а. с. 4). Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки виданої ЛКП "Янів 405" від 13 лютого 2019 року позивач ОСОБА_3 та їхній син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 17). Суд встановив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 березня 2011 року присуджено стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідача в розмірі по 500,00 грн. щомісячно. Згідно розрахунку заборгованості з аліментів у виконавчому провадженні № 58095272, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2019 року становить 47 000, 00 грн. ( а. с. 8-10). Згідно до копії квитанції від 16 квітня 2019 року ( а.с. 41) відповідачем здійснена оплата за борг згідно ВП 58095272 в сумі 24 400 грн. З висновку органу опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 2608-2340 від 29 травня 2019 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що комісія з питань захисту прав дитини вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається ( а.с. 63). Згідно довідки від ДНЗ № 94 м. Львова від 09 жовтня 2018 року № 175, характеристики СК "Золотий Лев" від 04 жовтня 2018 року, характеристики та психологічної характеристики СЗШ № 33 м. Львова - батько дитини ОСОБА_1 життям дитини не цікавиться, в дошкільний заклад не з"являвся, за весь час тренувань ніколи не з"являвся і не був присутній на змаганнях; життям та навчанням сина цікавиться мати - ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_5 найбільш тісно прив"язаний до матері. Постановляючи оскаржуване рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому позов підлягає задоволенню. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватись і брати участь в її вихованні. Як вбачається з матеріалів справи, 04 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківської РА ЛМР із заявою про призначення зустрічей з сином - ОСОБА_5 , на підставі якої рішенням органу опіки та піклування Шевченківської РА ЛМР від 28 квітня 2011 року №3-Г-656/3601 йому призначили зустрічі сином у такому порядку : перша та третя субота місяця з 11 год. по 12.30 год.; друга та четверта неділя місяця з 16 год. по 17.30 год. у присутності матері. Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом про усунення перешкод в участі у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( цивільна справа №466/4334/19). Також із роздруківки переписки з вчителькою сина, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 цікавився успіхами сина у школі. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги, позову про усунення перешкод у спілкуванні з сином, а також те, що ОСОБА_1 цікавився у вчительки успіхами сина свідчить про його інтерес до дитини.Наявність винної поведінки відповідача у невиконанні батьківських прав не встановлена. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 2608-2340 від 29 травня 2019 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Колегія суддів критично оцінює вказаний висновок, оскільки такий є недостатньо обґрунтованим, зі змісту висновку органу опіки та піклування не слідує, в чому саме полягає захист інтересів малолітнього сина сторін позбавленням батьківських прав батька. Крім того, альтернативні заходи реагування держави до відповідача ОСОБА_1 не вживалися, а позбавлення батьківських прав тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька, так і для дітей, що судом першої інстанції враховано не було. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що зазначені позивачем обставини свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та є підставою для позбавлення його батьківських обов`язків відносно сина помилковим, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2020 року - до скасування із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 3 та частини 13 ст.141 ЦПК України судові витрати понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги слід віднести за рахунок відповідача, відтак слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1152 грн. понесених судових витрат. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1152 грн. понесених судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 21 вересня 2020 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.